Відмінності між версіями «Що»

Поточна версія на 20:22, 2 березня 2014

Що, мѣст. 1) Что. Що мати варила? Борщ. Ном. № 276. Вона знає, що починає. Ном. Що вбогий, що багатий у Бога все рівно. Ном. № 80. Чоловік що ступить, то згрішить. Ном. № 99. Що не їж, а хліба хочеться. Грин. II. 309. Зійшли вони на такий пустирь, що бур’ян як у чоловіка. Рудч. Ск. II. 34. Що..., то.... Чѣмъ..., тѣмъ.... І що йому міцнійш у голову уступає, то він далі посува. МВ. (КС. 1902. X 146). Що далі, то неначе лучче стає. КС. 1883. IV. 773. А що..., то.... Такъ какъ..., то.... А що він того не сказав нам, то ми й не знали. Не що. Не очень. Він не що й старим чоловіком умер. О. 1861. X. 34. Не що давно се було. Прил. у. Ні до чо́го. Ни къ чему не годный, ни для чего не нужный. Так і зріс він ні до чого. Св. Л. 159. Ні по́ чому. Ничего не стоятъ. Дурні ні по чому: що ступиш, то й дурний. Г.-Арт. (О. 1861. III. 102). Чим дуж. См. Дуж. Чим тьху. См. І. Тьху. 2) Сколько. Що то плачу, що то гомону було та страху по селу. МВ. II. 67. Що ж то зібралось народу, так, Господи, Твоя воля. Кв. Що світа, то й мира. Ном. Що сила, що сили. Сколько хватить силъ. Ударив що сили. Гавкає на мир що сили. Греб. 361. Що мо́га. Сколько возможно. Що мога бери, аби доніс. 3) Который, которая, которое. Приходить до коня, що з мідною гривою. Рудч. Ск. І. 104. Замісила яйцями борошно, що назмітала. Рудч. Ск. II. 2. Въ томъ-же значеніи: що-він, що-вона, що-воно́. Се колесо, що зверху пада на його вода. Ном. Ой чия то хата з краю, що я її не знаю. Чуб. V. Біда тій курці, що на ній сокола заправляють на лови. Ном. Не той пан, що надів жупан, а той, що в його щире серце. Ном. 4) Если, когда. Як же мені його звоювати, що я не знаю. Рудч. Ск. II. 11. Де вже ти мені поможеш, що у мене нема нічого. Рудч. Ск. II. 21. Чим то я завтра похмелюсь, що я всі гроші пропив? Рудч. Ск. II. 21. 5) Такъ какъ. У ярмарок схотілось піти, та й не знаю, чи що застану, що уже так нерано. Рудч. Ск. II. 25. 6) Такъ что. А во Йвана дочка да мені не рівна: ой як вийде за ворота як та королівна, що з нею не стати, а ні розмовляти, тілько взяти, шапку зняти, на добридень дати. Грин. III. 200. 7) За то что. Бог нам дав, що ми такі бідні то це нам щастя. Рудч. Ск. II. 25. 8) Хотя, не смотря на то, что. На улицю пійде, і то навчиться погано лаятись, що тут же й батько й мати, а то на чужині. Г. Барв. 438. 9) Кое что, что нибудь. Та і мені що перекинь. Котл. Ен. III. 13. 10) Какъ только; лишь только. Отто вискакує з води проклятий ирод, і що розженеться против Кожем’яки, то він його булавою. ЗОЮР. II. 30. 11) Всякій разъ какъ, всякій разъ когда. І що вона плакала, то купа срібла стоїть, а сама сліпа. Рудч. Ск. II. 50. Що пожене бичка пасти, то цілий день проспить. Рудч. Ск. II. 45. Що в Бога служба, то панотець і звелить усім навколішки припасти. Кв. 12) Що за. Какъ, какой, какая, какое. А що в лісі за тихо, тілько листя шелестить. Чуб. Що за люде? Із Черкас. ЗОЮР. І. 246. Що то за пекло, що тепло? Ном. № 199. Що то за хороші, за молоді парубки. МВ. II. 7. 13) Що-небудь. Что-нибудь. Утни щонебудь про гайдамаків. Шевч. 156. 14) Въ началѣ рѣчи часто значитъ: вотъ. Що одним полем пішов Сомко Мушкет, а другим полем Стецько Кукуруза. Макс. Що люде гуляють і роскоші мають, а я заробляю нічого не маю. Чуб. 15) І що то. Что значитъ. І що то, подумаєш, на світі оці жіночки?... Ніяк од їх і не встережешся. 16) При превосходной степени прилагательныхъ и нарѣчій для усиленія. Що-найдужче. Какъ можно сильнѣе. Що-найперше. Прежде всего. Щонайдужчий, щонайгірший, щонайдорожчий. Щонаймолодший. Шевч. 454. 17) При сравнительной степени нарѣчій: чѣмъ. Що далі, усе вона хмурнійша от мов хмара чорна. МВ. II. 37. 18) При словахъ, выражающихъ понятіе о времени: каждый, еже.... Щовечора, щоранку, то й надінеш новодранку. Ном. № 11241. Тужу ж я, тужу щодень, щогодина. Чуб. V. 21. Щодня і щоночіШевч. 6. Щомісяця. Чуб. Не щодень Великдень. Ном. № 5334. Щонеділі. Чуб. Щоліта. Чуб. Щорік, щороку. Шевч. Щотижня. Чуб. Що-раз. Всякій разъ, ежечасно. А ти мене щораз лякаєш снами. К. Іов. 16. 19) Що-на! Что вотъ тебѣ! что ну! 20) Що-го́ді! Что ну! Таке болото на дворі, що годі! НВолын. у. 21) Не що бо й що! Въ томъ то и дѣло. Не що бо й горе! Въ томъ то и бѣда. Ном. № 2125. 22) Що-що. Что иное. Щощо, а біда завше здибав. Ном. № 2205. См. Шо.

Сучасні словники

СЛОВОПЕДІЯ Універсальний словник-енциклопедія

ЩО

аж за (по́за) ву́хами (рідше уша́ми) лящи́ть, зі сл. ї́сти, рідше умина́ти, убира́ти і под., жарт. Жадібно, з великим апетитом; швидко. — Кинулись на гуску, як вовки на вівцю. Тереблять аж за вухами лящить (І. Нечуй-Левицький); (Явдоха:) Думаєш, не знаю, що ти щовечора запихаєшся солодким, аж за вухами лящить (М. Кропивницький); Він .. уминав яєшню, аж за вухами лящало (Панас Мирний); Хлопці уминали (рибу), аж за вухами лящало (В. Поліщук); — Буде юшка. І їстимемо її — аж за вухами лящатиме (П. Автомонов); — Своє сало в торбі тримає, а моїх курей їдять, аж за вухами лящить(Григорій Тютюнник); Ізліз пан Коцький на стіл та й почав їсти, аж за ушами лящить (Укр. дит. фольк.); Тепер тільки справжнє свято і наступило: .. той п’є, той убирає, аж за вухами лящить, довго дожидали, зате ж і діждалися (Панас Мирний); З яким смаком трощиться їстівне! Аж за ушами лящить… (М. Коцюбинський); Все військо добре убирало, А

аж у ву́хах лящи́ть. 1. Який сильно діє на слух; дуже голосний, гучний і т. ін. З парубками йдуть і дівчата. Вони теж співають, і пісня аж лящить у вухах, луною відбивається в левадках (П. Панч). 2. зі сл. шумі́ти, вигу́кувати і т. ін. Дуже голосно, гучно, сильно і т. ін. Як заговорять разом усі ув один голос, так нічого і не второпаєш: мов на лотоках вода шумить, аж у вухах лящить! (Г. Квітка-Основ’яненко); Малий хлопчик, Матвійко, .. жирує на подушках та вигукує,аж у вухах лящить (С. Васильченко). так, що (аж) у ву́хах лящи́ть. Веселий барабанщик такбрязкотів мідними тарілками, що аж у вухах лящало (Д. Ткач); Заливався (песик) так, що у вухах лящало (Ю. Збанацький). 3. у кого, від чого. Когось дратують якісь голосні, гучні, різкі і т. ін. звуки, комусь стає неприємно від почутого. — Та годі вже верещать! В мене вже аж в вухах лящить од твоїх пісень (І. Нечуй-Левицький); У Лукії аж у вухах

аж (що й, ті́льки і т. ін.) пі́р’я лети́ть (розліта́ється, си́плеться і т. ін.) / полети́ть (розси́плеться, поси́плеться і т. ін.). Дуже сильно, завзято. Б’ють козаки панську челядь, аж пір’я летить (С. Васильченко); (Хмельницький:) Сьогодні ми переможемо… Дивись, козаки почали рубати крилатих (гусар). Ох, і дають, аж пір’я сиплеться (О. Корнійчук); — От в Росії та на східній Україні, так там багатіїв скубнули, що й пір’я полетіло (С. Чорнобривець).

бог (Госпо́дь) зна що таке́. Невідомо що; щось неймовірне. — Маша! Прошу тебе звернути увагу вчительки нашої на те, як балакають наші діти!.. Се Бог зна що таке… се ні на що не схоже… (М. Коцюбинський).

вига́дувати / ви́гадати таке́, що і в борщ не кри́шать. Говорити нісенітниці, дурниці. — От химерна Шумиха! Се вона все вигадує про мене таке, що і в борщ не кришать (Д. Мордовець).

диви́тися нема́ на що (ні на що). Нікуди не годиться; не вартий уваги. Побудували сусіди будинок — дивитися нема на що (З газети).

за що (й), про що? Невідомо чому, з яких причин. (Раб-єгиптянин:) Яка там помста? Що ти плетеш? Хто ж се над ким помститись має? За що? Про що? (Леся Українка). а за що? а про що? От і Соломія стала моїм врагом. А за що? А про що? (І. Нечуй-Левицький).

з усіє́ї (що є, скі́льки (є) і т. ін.) мо́чі, з дієсл. Наскільки можливо; дуже сильно. Параска так вихваляє його і з усієї мочі тягнеться стати нарівні з сином багатого одкупщика (Панас Мирний); Одбиває й мене хвиля І зо всеї (з усієї) мочі (Пісні та романси..); — Та деріть дужче! — крикнув що є мочі сам пан сотник конотопський (Г. Квітка-Основ’яненко); // тільки скі́льки мо́чі. Дуже багато. Випивали скілько (скільки) мочі Аж до самої півночі… (І. Манжура).

(і) га́дки не ма́ти. 1. Бути усім задоволеним, ні про що не турбуватися; не журитися, не переживати. (Трохим:) Діточок приодягну; на зиму дровець роздобуду і усього придбаю, і будемо жити, гадки не маючи (Г. Квітка-Основ’яненко); Антосьо нічого не знав, що дома діється, жив собі у Волоської і гадки не мав (А. Свидницький); Зумів збити собі копійчину.., не то, що ми, дурні; тепер і гадки не має… (С. Васильченко). й га́дки не ма́ти ні про що. — Нам, панам, треба збільшувати своє двірське військо. Тоді король нас боятиметься.. Тоді ми, усі пани, й гадки не матимемо ні про що! Будемо королями (І. Нечуй-Левицький); — Поки в мене в таборі козаки да (та) гармати, я ні про що й гадки не маю (П. Куліш). і га́дки-га́доньки не ма́ти. І гадки-гадоньки не має (чабан), Пасе, і доїть, і стриже Свою худобу та співає (Т. Шевченко). ду́мки-га́дки (ду́мки-га́доньки) не ма́ти. Повбирані, заквічані (заквітчані) Та з таланом заручені,Думки-г

(і) коне́м (на коні́) не об’ї́деш кого, чого. 1. Не обминеш, не уникнеш кого-, чого-небудь. — От несподіванка! Видно, справді-таки судженої конем не об’їдеш! (А. Головко); Долі й конем не об’їдеш (Укр. присл..); — Доля химерна, мої панове! Її й конем не об’їдеш (Б. Лепкий); Долі й наконі не об’їдеш, не знаєш, звідки й що впаде на тебе (Є. Гуцало). 2. жарт. Дуже товстий, огрядний і т. ін. (перев. про людину). Зловили сома великого та товстого, і конем не об’їдеш (З газети).таки́й, що й коне́м за день не об’ї́деш. — Сам (батько), як гачок, слабосилий, сухенький. А бабу собі роздобув — років сорока, огрядну, таку, що й конем за день не об’їдеш (Ю. Збанацький); // Великий (перев. про щось). во́зом не об’ї́деш. Пика — возом не об’їдеш. Солодка така й нахабна водночас (А. Крижанівський).

(і (що)) світ (ніко́ли) не ба́чив (діал. не вида́в, не ви́дів). 1. Незвичайний; такий що дивує, вражає своєю рідкісністю. — Мовчіть! .. Ми вам дамо таке, що світ не бачив — два червінці (О. Довженко); // Який відрізняється від інших, особливий. Хлопці шкварили на своїй території “Яблучко” з такими алюрами й кониками, яких світ ніколи не бачив (І. Микитенко). 2. Ніколи не було, не траплялося. Виймав з портфеля експонати І тут же всім під носа пхав, До хрипоти кричав, тлумачив, Що ліпших цяцьок світ не бачив! (С. Олійник); І тепера (тепер) здається тобі, що вже й світ не видав стільки муки, скільки ти від народу прийняв за свої великомудрі науки (Леся Українка). 3. зі словоспол. таки́й, яки́х (як, що). Уживається для підкреслення вищої міри якості, властивості (перев. негативної). Був (перекладач) такий проноза, яких світ не бачив (Ю. Збанацький); Ой, горе! Хто б говорив! уже таких відьом, таких нехлюй, як ти, світ не вида

(й) говори́ти ні́чого (нема́ чого́, нема́ що). Без сумніву, безперечно. А то вже дівка, не то, що на усе село, та вряд чи де й близько така була: богобоязлива, .. розумна, і що вже красива, так вже нічого й говорити! (Г. Квітка-Основ’яненко); Ні, нема що говорити, хороший хлопець Артем! (А. Головко).

кат зна що (як, куди́ і т. ін.), зневажл. Не те, що треба; не таке як треба; не так як треба; те, що викликає осуд, подив і т. ін. — Ти кат зна що верзеш,— сказала Олеся (І. Нечуй-Левицький); Гнат не хотів, щоб кат зна що варнякали про нього. Тому вирішив усе нишком владнати (висватати Марту) (М. Стельмах); Ану, думаю, зв’яжу я його (півня) краще, бо та Варка .. кат зна як зв’язала (Марко Вовчок).

ма́ло (що) не… Майже, майже повністю. Гнуться мало що не до землі стрункі, білі берези (І. Франко); Краде (мужик), та ще як краде! Мало що не все село панським лісом опалюється (М. Коцюбинський); — Я прожив тут мало не двадцять років — всю свою молодість (О. Слісаренко); // Можливо, навіть. Хоч Тритузний і підозрює в Порфирові мало що не спільника браконьєрів.., але щодо Кульбаки, то все це тільки випадки та припущення (О. Гончар).

моло́ти язико́м, зневажл. 1. Говорити, висловлюватися, розбалакувати. А Лушня за те, що добре вміє язиком молоти, частує товариство, примовляючи: “Щоб пани здорові були, щоб нам худібки придбали!” (Панас Мирний); Язиком уміє, мабуть, той телепень молоти (В. Большак); — Та що тут розповідати,— змахує рукою дід.— Самі пусті слова. Даремно тільки молоти язиком (Ю. Збанацький). замоло́ти язико́м. — Я вже так дбаю, так дбаю про ваше добро, що й Господи! —замолов язиком Юруш (І.Нечуй-Левицький); // Багато, довго говорити. І ляскають, доки язик не стане колом. І не тільки жінки — у них, кажуть, звичка молоти язиком природжена,— а й чоловіки (М. Рудь); (Одарка (підвела очі):) Та хоч ти собі що хочеш вигадуй, мели собі язиком,скільки влізе, а мені аж нічогісінько!.. (М. Кропивницький). намоло́ти язико́м. Намоловши язиком досхочу, він, нарешті, пішов нагору до канцелярії, де знайшов поручника Лукаша (Пер

на вербі́ гру́ші, жарт. 1. зі сл. наговори́ти, набала́кати і т. ін. Нісенітниці, дурниці. (Ївга:) Наговорить (писар) на вербі груші! Та він .. рад Левка живого з’їсти, бо хоче, щоб я замість Левка та пішла за нього! (Г. Квітка-Основ’яненко); — Це, мабуть, свекрушище тобі наговорила на вербі груші..,— говорила Мотря (І. Нечуй-Левицький); Наказав на вербі груш (Сл. Б. Грінченка). на вербі́ гру́ші, а на оси́ці кисли́ці. — Вже ви, мамо, наговорите на вербі груші, а на осиці кислиці(І. Нечуй-Левицький). що на вербі́ (й́) гру́ші росту́ть. Він набалакає, що на вербі груші ростуть!(Укр.. присл..); — Годі тобі, дівчино; Шпак нісенітницю таку тобі розкаже, Що й груші на вербі ростуть! (Л. Глібов). тако́го, що на ве́рбі гру́ші, а на сосні́ я́блука росту́ть. Ти розкажештакого, що на вербі груші, а на сосні яблука ростуть! (Марко Вовчок); // Неправда, брехня. А може, то така правда, Як на вербі груші на чім би не ста́ло. За будь-яких умов, незважаючи ні на які перепони, труднощі; обов’язково. — Задача наша бойова така — розшукати партизанів на чім би не стало (А. Головко).

на чім (на чо́му) (ті́льки) світ стої́ть. 1. зі сл. ла́яти, кля́сти, проклина́ти і т. ін. Не стримуючись, не соромлячись у виразах; дуже. Лає (Олекса) панів на чім світ стоїть. Так клене часом (Г. Хоткевич); Проклинаючи на чім світ стоїть і таку їзду, .. Мирон почав припасовувати домкрата (Ю. Збанацький); Дрібцює Марія .. й кляне ту війну осоружну на чім тільки світ стоїть(Є. Гуцало). 2. зі сл. обма́нювати, бреха́ти і т. ін. Безсоромно. Джмелика тримали далі. На слідстві він брехав на чім світ стоїть, міняв показання, плутав, викручувався (Григорій Тютюнник). 3. зі сл. крича́ти, вереща́ти і т. ін. Несамовито. В другім .. каравані Піджарьовали (піджарювали), як у бані, Що аж кричали (грішники) на чім світ (І. Котляревський); Безбоязно підбігала тоді вона до Кирила Івановича і кричала на чім світ стоїть (Панас Мирний); Баба верещала на чім світ стоїть. Пущена по екзекуції на свободу, кидала горшками, ножем (Г. Хоткеви

не то ж бо й що. Уживається для підтвердження чиєї-небудь думки, висловленої раніше. — Та, мабуть…— починає вагатися Христя,— це, мабуть, правда. Там таки (у брата) нам важко буде веселитися .. (Мар’яна:) Не то ж бо й що.— То можна до Килини. Вона ж так кликала (І. Вирган).

не то що. Уживається для підсилення важливості якого-небудь повідомлення, підкреслення високої якості чогось і т. ін. Там така добра земля, що дитину посади, то виросла б, не то що (Укр.. присл..); — Не в жмурки граємося, а голову колгоспу обираємо, а не то що (Ю. Збанацький).

ні за що (ні за ві́що) ру́ки (рук) зачепи́ти. Нема ніякої бази, основи для дальшої роботи, діяльності тощо. Ні за віщо і рук зачепити, щоб було як жити (Укр.. присл..). об ві́що ру́ки зачепи́ти? — Поганенький ґрунт можна купити, так до ґрунту ще багато треба. Де ти, об віщо руки зачепиш?.. (Панас Мирний).

ні за що́ (ні про що́). Даремно, марно, безпричинно. — Зовсім скрутила чоловіка,— промовила мати.— Пропаде він з нею ні за що! (Б. Грінченко); Ходив (Гнат Романович) поміж соняшників і чухав потилицю. Ще й спересердя на жінку накричав — ні за що ні про що… (Є. Гуцало); — Образити дівчину ні за що ні про що та й покинути. Де це видано? — обурювалась більше за всіх Мар’яна, ідучи звивистою стежкою (А. Шиян); Навіть рідних братів не жалував (Левко); наділяв їх запотиличниками та лящами ні за що ні про що (М. Стельмах).

ні при чо́му (при чім). Бути не винним у чому-небудь, не причетним до чогось; не стосуватися чого-небудь. — Цих хлопців я не знаю,— ледве вимовив Марко.— І ніхто мене не вчив, сам украв, бо їсти хотів, а вони тут ні при чому (І. Микитенко); — Колись брала (рибу), а тепер не хочу,— відрізала Килина.— Ну, як тебе вкусило щось, то я тут ні при чім,— пробурчав Тадей Батюта й повернувся, щоб іти (Є. Гуцало).

підніма́ти (бра́ти) / підня́ти (взя́ти) що ле́гко лежи́ть. Привласнювати чуже; красти. Як же випадав коли такий нещасний день, що ні роботи, ні в шинку нікого, а в самого ні крихти хліба, .. не гріх тоді й підняти що легко лежить!.. (Панас Мирний).

поді́яти з собо́ю що-не́будь. Покінчити життя самогубством. — Василю .. Одумайся лиш краще. Пожалій і себе, і її (Мотрю). Вона всю ніч тілько про тебе і балакала. Тебе візьмуть — вона з собоющо-небудь подіє (Панас Мирний).

пошука́ти тако́го кого, чого. Немає подібного до кого-, чого-небудь; хтось незвичайний, щось рідкісне. Я сказав лиш, що в тебе краса Чарівна, пошукати такої (І. Франко); Та нехай би там хоч і сто невісток було, а я Дарки не дам, бо я без неї як без рук. Пошукай-но ще такої дівки (Леся Українка). тако́ї пошука́ти тре́ба. Такої сливи, як у нас, пошукати треба (С. Журахович).таки́й, що пошука́ти, перев. де. — А той Василь Коваленко, каже (Пріська), такий гарний, що по всьому світу пошукати… Як картина… (Панас Мирний); Скажу тобі, Демиде, такий кожух, що по всій Таврії пошукати (О. Гончар).

скі́льки (є ) ду́ху; що (є) ду́ху, з дієсл. З максимальним напруженням; щосили. Тільки й чути, що корови скільки є духу ревуть, затим, що хазяйки не йдуть їх доїти (Г. Квітка-Основ’яненко); Дві баби .. лаялися скільки було духу, і далеко розносилися їх міцні .. голоси (Г. Хоткевич); // Дуже швидко, з максимальною швидкістю. Біжу скільки духу, шпичаки колють у ноги, я падаю, але встаю й ще прудкіше біжу (О. Ковінька); Тікай, що .. є духу! (І. Нечуй-Левицький); Марина що є духу біжить левадами (Г. Епік).

та що. 1. Уживається для загострення уваги на чому-небудь, зацікавлення чимсь. Була одна чорна курка, така несуща курка, та що! — запіяла півнем, і треба було голову втяти (М. Коцюбинський). 2. Уживається для вираження схвалення, переконання. (Любов:) Риск… та що,без нього все життя людське було б одностайне, як осінній дощ. Боятись його, значить, боятися життя, бо в житті скрізь риск (Леся Українка).

(та) що там. 1. Уживається для вираження переконаності в чому-небудь; безсумнівно, справді, дійсно. (Олімпіада Іванівна:) Ну, та що там, перед вами я можу говорити щиро, ви все одно, що родич (Леся Українка). 2. Не варто звертати увагу; байдуже. Лихий поніс його туди, до тих божевільців… А тут ще сон такий, наче віщує щось… Погано… Е, що там, врешті, сон — дурниця (М. Коцюбинський).

то (й) що. Нема нічого страшного. — Буде трудно, правда. А надто на перших початках — ну, то що?(Г. Хоткевич); Як ти хоч мого ножа не загубив,— турбувався Хома Хаєцький..— А якби й загубив,то що? — лукаво задирався хлопець (О. Гончар); — Хіба ж так можна? Це ж увечері тільки прибудеш.— То й що, смачніше їстиметься! (М. Стельмах).

у чо́му (у чім, як) був. Роздягнений або вдягнений. Аж ось заторохтів на дворі візок… Я, в чім була, схопилась до його на візок. Стара мене благословляє і його (Марко Вовчок).

хай там що. Всупереч усьому, за будь-яких умов, обставин; неодмінно. Боягуз не піде в холодні осінні ночі ганятися по гирлу та лиманах за швидкохідними браконьєрськими моторками та сходитись з ними в смертельних поєдинках. А Порфир би пішов, хай там що (О. Гончар); Хай там що, а наш час вимагав нового (шевченківського) бібліографічного покажчика (З журналу).

хіба́ що (ті́льки) моги́ла ви́править кого. Хтось залишиться таким, як є, не стане кращим; ніщо не змінить когось. Михайло спохмурнів. “Ні, таки цього Івана, мабуть, хіба що могила виправить” (Ю. Збанацький); — Ні, його, мабуть, тільки могила виправить,— зітхнув Цигай (Я. Баш). горба́того (лише́) моги́ла ви́править (спра́вить, ви́простає). Люди дивились на таке життя (Чіпки) та хитали головами.— Ні вже: не буде добра з такого! Горбатого могила виправить…(Панас Мирний); Ну ж і пришпарили йому.. Але боюсь, що горбатого могила справить (В. Речмедін); Ігор заходився визволяти зашкарублу батькову душу з прірви старечого песимізму. ..Ні разу й думки не майнуло махнути на батька рукою: ну, що, мовляв, я можу, колигорбатого лише могила випростає? (Ю. Шовкопляс). (горба́того) і моги́ла не ви́править (не спра́вить). Негідника, мабуть, і могила не виправить (З усн. мови); — Горбатого і могила не виправить,— похит

хоч би (тобі́) що. 1. Ніщо не діє, не впливає на когось; нічого не трапляється з кимсь. Кремезний був дід Андрій… Міг годинами лежати у сніговому заметі, підстерігаючи вовка або злодія; увесь мокрий від поту, лягав спати на сирій землі, напившись холодної води, — і хоч би тобі що (Г. Хоткевич); Він у лісі тоді був за вола здоровіший. Та й хлопцями.., як ще в економії в строку були — босий на морозі, у дранті і — хоч би що… (А. Головко). 2. кому і без додатка. Хто-небудь не реагує на щось; комусь байдуже до чого-небудь. — Геть, кажу! — марно пробує (Василина) зрушити з місця Мирона і ще більше сердиться.— Га-га-га! — міцніше впирається в одвірок чоловік, і хоч би тобі що (М. Стельмах); — Дмитре, довго того часу попоїсти? — Встигну ще.— І так завжди. Готуй, готуй, а йому хоч би що,— зачиняючи ворота, проводить (Докія) очима сина (М. Стельмах).

хоч з мо́сту та в во́ду кому і без додатка. У когось дуже скрутне, безвихідне становище; хтось у відчаї, комусь дуже тяжко. Сироті хоч з мосту та в воду! (Укр.. присл..); — А що я робитиму, як ти вмреш, а я зостанусь удовою, та ще з дітьми?..Хоч з мосту та в воду (І. Нечуй-Левицький); Зі служби господар прогнав, домівку забрали… хоч з мосту мені та у воду (М. Олійник). кра́ще (все одно́, що) з мо́сту та в во́ду. Як такого ходу, то лучче (краще) з мосту та в воду (Укр.. присл..); Мені краще з мосту та в воду, ніж годинку побалакати серйозно (Г. Хоткевич); — Ой, лишенько, пропала ж я тепер… Тепер же мені все одно, що з мосту та в воду! (Панас Мирний). хоч з гори́ та в во́ду. Тяжко, важко в світі жити Сироті без роду: Нема куди прихилиться,— Хоч з гори та в воду!(Т. Шевченко). хоч у Дніпро́ з мо́сту. Опинився Шавкун серед великого города з одною бідою — “вовчим білетом” в кишені. Сказано: хоч у

хоч що. Усе без винятку, абсолютно все. Хлопець такий здібний, що хоч що зробить (З усн. мови).що хоч. — Та він на що хоч піде, аби його мати не плакала (Панас Мирний).

чорт (біс) зна (зна́є) що, грубо. Не те, що треба; не таке, як треба; те, що викликає осуд, подив і т. ін. — Чорт зна що робиться! — занепокоївся тамбовський губернатор, одержавши раптом спішне повідомлення (О. Довженко); Випустіть їх (каченят), куме!.. На якого біса вам таке чорт зна що!(М. Рильський); (Пані:) Годі базікать чорт знає що! Іди виспись… (С. Васильченко). бі́си зна що.Верзе біси зна що Та й думає: Ми то! (Т. Шевченко).

ще що ви́гадай (ви́думай, зроби́ і т. ін.). Уживається для вираження несхвалення, осуду або заперечення чого-небудь. — Сину! Що це з тобою сталося? Чого ти чепляєшся (чіпляєшся) до молоді ні за що ні про що? — Еге! Чепляєшся. Ще що, мамо, вигадайте (І. Нечуй-Левицький).

що (ті́льки) ро́биться! Уживається для вираження здивування, захоплення, обурення і т. ін. чим-небудь. — Господи! що тільки робиться на вигоні! — вскочивши в хату, замість привіту прокричала сусіда (Панас Мирний).

(що) аж ли́хо. Уживається для підсилення характеристики кого-, чого-небудь; дуже добрий, хороший або дуже поганий; дуже добре або дуже погано. — Так говорить (пан), що аж лихо! Що мужиків треба й наукам учити, і жалувати, і невідь-що! Десь його мудро дуже навчено! (Марко Вовчок).

що б там (то) не було́ (не ко́штувало). За будь-яких умов, обставин; неодмінно. — Пронести ось це наше почуття, це розуміння життя через все, все що б там не було… (О. Довженко); Ми вирішили,що б то не було, виконати своє завдання (З журналу); — Що б там не коштувало, одривай (хату), а ні, я сама одірву,— говорила Мотря (І. Нечуй-Левицький); Пам’ятав я: треба дійти до своїх (у штаб), що б то не коштувало (Ю. Яновський).

що за пти́ця? 1. Хто такий; яка людина. (Гнат:) — Якийсь новий (прокурор) і, кажуть, молодий… У Ковалівці не бував… Хто його знає, що за птиця? (В. Кучер). 2. Уживається для вираження зневаги, приниження і т. ін. кого-небудь. — Цить, капосне! Либонь не знає… Ще й огризається, щеня! Що ти за птиця!? Ти — Ягня! (Л. Глібов).

що з то́го. Нічого не допоможе; все одно. А за козаками… Та що й казать? Минулося; А те, що минуло, Не згадуйте, пани-брати, Бо щоб не почули. Та й що з того, що згадаєш? Згадаєш — заплачеш (Т. Шевченко); Товариші не любили його тверезим, а п’яним здебільшого зв’язували. Раніше то били його немилосердно, але що з того: зіб’ють його.., а тільки пустять — кидається з сокирою (Г. Хоткевич).

(що і) ши́лом не пове́рнеш. Дуже багато, велика кількість кого-, чого-небудь. — Там людей біля клубу, що й шилом не повернеш (З газети).

що й каза́ти. Уживається для підтвердження певної думки, висловлення відсутності сумніву в чому-небудь; не можна заперечувати. Свободолюби — що й казать, Свободу бідну захищать Приїхали з-за океану (Д. Павличко); Обід тягнувся, як здавалося Надійці, дуже довго. І, що й казати, досить нудно (В. Козаченко).

що (й) (мо́жна) язи́к (язика́) проковтну́ти. Дуже смачне що-небудь. (Явдоким:) Мабуть, смачна (горілка), що й язика з нею проковтнеш, як покуштуєш?.. (М. Кропивницький); А тут грибне місце, назбираю боровичків своїй жінці. Вона їх так смажить на сметані, що можна і язика проковтнути (М. Стельмах). язика́ проковтну́в би хто. Якби мені хоч одну ложку теї щирби, яку я тоді їв з галушками, здається, що аж поздоровшав би. То ж я вам кажу, така була щирба, щоязика проковтнув би (Нар. опов.).

що (воно́) й до чо́го. Як є насправді, усе до кінця. Присолоджував Гилак гірку долю свого роботящого наймита до того часу, поки Дорощук не розібрався, що воно й до чого (М.Ю. Тарновський); — Я вже стара, я, дитино, й повитухою була, коли треба, то я з усього бачу, що й до чого, від мене не сховаєшся (Є. Гуцало).

що до то́го кому. Кого-небудь зовсім не стосується щось, хто-небудь не має відношення до чогось. (Орест:) Забудь ти сю нещасну розмову, що тобі до того! Я ж тебе люблю, як і перше (Леся Українка); — Мені ще добре,— думав Семен.— А скільки ж то, Боже мій, бачив я таких, що в них іно скибочка того поля, а сім’я велика… А що мені до того?.. (М. Коцюбинський).

що (ж (тут)) роби́ти? Доводиться миритися з тим, що є. — Що мої гроші! ..Чи можна ж на них піднятись! — Та на перший час буде й сих. Що ж робити, коли нема більш? (Г. Квітка-Основ’яненко); Що тут робити? Мусили ми чекати три години другого поїзда (М. Коцюбинський).

що завго́дно. Усе без винятку, абсолютно все. Він міг припустити що завгодно, але тільки не зустріч з кимсь знайомим (Іван Ле); На яхті може бути все, що завгодно, але я маю великий сумнів, щоб там була хоч би поганенька скрипка (В. Собко).

що за вра́жа (лиха́ і т. ін.) ма́ти, фам. Уживається для вираження здивування, досади, незадоволення і т. ін. — Що за вража мати! — каже тоді Шрам, протираючи очі. — Да се ж ти, бачу, сам і отаман! (П. Куліш); — Чи не видко ще сухого дуба? — Ні, — каже (хлопець), — ще не видко. Що за вража мати? Наче вже давненько й ідемо, а дуба того нема та й нема (Г. Хоткевич); З ума не сходить моя дівчина: .. що за нечиста мати? — думаю. — От тобі й напився води! (Панас Мирний).

що за оди́н. Хто такий. — Що ти за один? — питаю закостенілого товариша (І. Франко); Тут (на ярмарку) затопчуть, навіть не помітивши, що ти за один (О. Гончар); Ці люди сподобались Данилкові, хоч він і не став їх розпитувати, що вони за одні (П. Панч); // Які погляди, інтереси і т. ін. у когось; яка людина. Що воно за один той Віллі, визначити, звичайно, важко (В. Козаченко).

що за пита́ння! Уживається для вираження беззаперечного ствердження чого-небудь (перев. при непотрібному чи недоречному запитанні). Чи правда, що простий селянин .. може .. стати депутатом парламенту? Що за питання! Звичайно, правда! (О. Гончар).

що́йно (ті́льки що, ті́льки-но) спе́чений, ірон. Який недавно або щойно став ким-небудь, здобув якусь професію, призначений на яку-небудь посаду і т. ін. Глибоко зітхнувши, далі заговорив (Ковалишин) тим твердим тоном, яким щойно спечені начальники звертаються до підлеглих (Ю. Шовкопляс).

що куди́ й до чо́го. Як повинно бути, як потрібно. Порядкує (княжна) і сама не знає, що куди і до чого; далі якось зачепила рукавом срібну коновку, повну вишнівки, да й розлила по всій скатерті (П. Куліш).

що ла́ска чия. 1. Те, що можна; що-небудь. — Подайте, ясновельможний князю, що ваша ласка,бідному каліці за спасення своєї душі, за Рай пресвітлий… — тяг далі Кривоніс старечим дрижачим голосом (І. Нечуй-Левицький). 2. Все, що завгодно, що хочеться. — Вибирайте, що вашаласка,— лагідно запрошував продавець, показуючи товари (З газети).

що ма́єш (має, мав і т. ін.) си́ли (сил, ду́ху), з дієсл. З усією енергією, з максимальним напруженням, завзяттям; дуже сильно. Бий тільки об камінь (мурену) що маєш сили, бо вкусить, наче собака (М. Коцюбинський); А ти пляшки, Грицьку, й чарки Трощи, що маєш духу!(П. Гулак-Артемовський).

що на рот налі́зе, зі сл. говори́ти, базі́кати і под., грубо. Усе підряд; не задумуючись. — Пиши і не варнякай, що на рот налізе,— сухо сказав Шугалія (В. Кучер).

що на язи́к набіжи́ть (понесе́) зі сл. говори́ти, сказа́ти і под. Усе підряд; не задумуючись. Повибігали надвір і челядь, і своя сім’я; всі раді, кожне щебече, що на язик набіжить (А. Свидницький); Точильник за оці слова потягнув Гайдучка на поліцію, тут його збили на квасне яблуко, от він і виспівав їм усе, що на язик понесло (П. Козланюк).

що не день; що Бо́жий день. Постійно, весь час. Що не день — нові Перекликаються з гостями гості (М. Рильський); Що Божий день, коханий друже, Мені спогадуєшся ти… (П. Грабовський). що Бо́жого дня. Що Божого дня о. Мойсей зарікався пити й курити (І. Нечуй-Левицький).

що не є. Уживається для підкреслення якості, ознаки чого-небудь. Треба, щоб Степан найкращих яблук та груш дав до столу завтра. Самих що не є найкращих! (М. Рильський).

що ні крок. Всюди, скрізь. І справді це було, що в далях Антарктиди, Де що ні крок — людей стрічають біди (В. Бичко).

що ті́льки язико́м натра́пить, зі сл. говори́ти, моло́ти і под. Будь-що, не задумуючись, не обдумуючи. І починає Щур молоти, що тільки язиком натрапить (С. Васильченко).

що хо́чеш (хоче́ться). Абсолютно все; усе без винятку. Ми тут з тобою одні! Можемо виробляти,що хочеш! Свистіти, співати! (О. Гончар).

що (це) за мо́да (пішла́). Уживається для вираження несхвалення чогось, незадоволення ким-, чим-небудь. І що це за мода пішла: не встигнеш босоніж вискочити з хати, як одразу сварять, а то й духопелять тебе (М. Стельмах).

що (як) горо́хом об сті́нку (о стіну́) кида́ти, перев. зі сл. говори́ти, каза́ти і под. Дарма, безрезультатно. — Я не раз говорила Михайлові, але до нього говорити, — однаково, що горохом об стіну кидати (Ірина Вільде). горо́хом о стіну́ кида́ти. — Ет, з тобою говорити, то однако горохом о стіну кидати,— буркнув Мошко (І. Франко).

що (як) назива́ється. Дійсно, по-справжньому. Етажерка, здавалося, от-от має тріснути від книг, вона була, що називається, набита ними (О. Сизоненко); // Як потрібно, як належить. Марина .. дала мені виговоритись, а потім спокійно і логічно, як називається, виклала свої думки переді мною (Ірина Вільде).

що (як) (там) не кажи́ (не говори́). Уживається для вираження запевнення, переконання когось у чому-небудь; безперечно, звичайно. — Що не кажи — дівка! — напіврозтуляються товсті уста парубка (М. Стельмах); Ми щасливі, що там не кажи (П. Дорошко); — Як не кажи, а він — Антонович — теж чесно протоптав свою тисячу кілометрів, щоби визволити оцю Грінаву... (О. Гончар); — А Пашина мати, як там не кажи, а сестрою рідною йому доводилася (Г. Хоткевич).

яке́ (що за) ді́ло кому, чиє, грубо. Кого-небудь це зовсім не стосується. — Що ж ти й справді знущаєшся над жінкою? — А твоє яке діло? — тільки й міг сказати Степан (Г. Хоткевич); — Галочко!.. чого ти боса вийшла?..— А тобі що за діло! (Панас Мирний). кому́ яке́ ді́ло.Найдорожче їм (селянам) земля, і кому яке діло, чи буде на ній ще одна людина (М. Стельмах).

як (мов, ні́би і т. ін.) Марти́н (дурни́й, ду́рень і т. ін.) ми́ла, зі сл. набра́тися, наї́стися, налига́тися і т. ін., зневажл. Без почуття міри; дуже багато, більше, ніж треба. Налигався, як Мартин мила (Укр.. присл..); Розсердивсь я, плюнув і пішов до торби з харчами — не міг більше терпіти. ..Наївся як дурень мила (В. Нестайко). як Марти́н ми́ло, зі сл. лига́є і под. Отже, все поїсть: там і пелька, мов прірва… Бач, лигає, як Мартин мило… (М. Старицький). мов той дурни́й Марти́н, що ми́ла об’ї́вся. (Марко:) Бігає, метушиться, мов той дурний Мартин, що мила об’ївся(З. Мороз).

як (мов, ні́би і т. ін.) об стіну́ (об сті́нку) горо́хом, несхв. Ніщо не діє, не впливає на когось, не реагує хтось на що-небудь; безрезультатно. — Чи я ж не вмовляла (Чіпку), чи я не благала?! — плаче Мотря.— Та що з того?.. Сказано: як об стіну горохом (Панас Мирний); Що вже йому не робили, як не соромили, а все як горохом об стіну (В. Кучер); — Що я наговорюся їм .. мов об стіну горохом (Г. Хоткевич); — От бачиш, уже й до душі дійшло. .. А то було як об стінку горохом (П. Панч); — Вам кажи, не кажи — як об стінку горохом (А. Дімаров); як у стіну́ (у сті́нку) горо́хом.Та що ж? Як у стіну горохом (І. Стеценко); — Діти он у нас ростуть. Що ти, кажу йому, дітям після себе зоставиш?.. Так що ж? Як у стінку горохом!.. (Панас Мирний). що горо́х об сті́нку. Підросли хлопчаки. Тепер уже з ремінцем пізно, а бабине слово їм — що горох об стінку (С. Журахович); мов горо́х на стіну́. — Хоч що говор

яко́ї (що) заспіва́ти? Як поводитися, що робити за певних обставин. Настане заповітна хвилина, я помахаю Терехівці рукою з автобусного вікна, якої ви заспіваєте? (В. Дрозд); (Храпко:) Учились вони (діти) добре, до науки придалися; а ось, як вивчаться, то що заспівають? (Панас Мирний).

як (у чо́му, у чім і т. ін.) ма́ти (на світ) народи́ла (породи́ла). Зовсім голий, без одягу. Краще б я гола, як мати народила, по полю носилася, ніж мені в цій тюрмі мучитися (Панас Мирний); Перед людьми явився Плачинда в чому на світ мати породила… (М. Стельмах); — Там (у лазні) — кам’яний ослін, і сиди, в чому мати народила (Б. Харчук); Голі — як мати родила — бійці милися на сонці, стриглися (О. Гончар). у чім ма́ма народи́ла. Поки Софія діставала шмаття, він уже стояв по той бік коня у чім мама народила (В. Бабляк). як ма́ма вроди́ла. Хомі й самому було трохи незвично стояти отак, не маскуючись, немов з’явився на людях голий-голісінький, як мама вродила (О. Гончар). ===[http://sum.in.ua/ Словник української мови ЩО 1, чого, знах. в. що, а після прийм. за, про, через та ін. також віщо, займ. 1. також з підсил. част. ж, б, то, пит. Означає загальне питання про предмет, явище, дію і т. ін. — Що... що таке? .. Що він тобі сказав?.. — обступивши, дівчата Домаху ув один голос випитують (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 18); Що б це сталося з моїми добрими та щирими земляками? Міркую, міркую і гадки не дам (Тарас Шевченко, VI, 1957, 50); — Ой боже наш милосердний! Що то буде? що то буде далі? (Нечуй-Левицький, VII, 1966, 185); — Скажіть мені: чи не знаєте, бува, Григорія Петровича Проценка? Де він і що з ним?.. (Панас Мирний, III, 1954, 266); Що біліє отам на роздоллі? Чи хмариночка легкая біла Геть по небі гуляє по волі? (Леся Українка, I, 1951, 17); «Що цей сон означає?» біля вішалки у передпокої напружено думав розгублений Павло(Андрій Головко, II, 1957, 490); — Це що, Гервасію? Для чого? — нахилився Аркадій Валеріанович над хусткою. — Торф? (Михайло Стельмах, I, 1962, 347); Є така поезія Верлена, Де поет себе питає сам У гіркому каятті: Шалений! Що зробив ти із своїм життям? (Максим Рильський, Голос, осінь, 1959, 11). ♦ В чім (в чому) річ? див. річ 1; Знаєш що?; Знаєте що? — уживається при поясненні чого-небудь, пропонуванні можливого виходу з якого-небудь становища і т. ін. у знач.: ось що. — Знаєте що? Викрадьте ви Марусю та їдьте до Кишинева та й повінчайтесь (Нечуй-Левицький, VI, 1966, 59); На чім (чому) світ [стоїть] див. світ 2;На що (з чого) жити? — на які матеріальні засоби жити, існувати? — А з чого будуть жити молодята по шлюбі? (Ірина Вільде, III, 1968, 306); Та що: а) уяви (уявіть) собі. Була одна чорна курка, така несуща курка, та що! — запіяла півнем, і треба було голову втяти (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 58); б) те саме, що нічого 4. [Любов:] Риск... та що, без нього все життя людське було б одностайне, як осінній дощ (Леся Українка, II, 1951, 28); [Та] що там див. там; То [й] що — нічого страшного. Буде трудно, правда. А надто на перших початках — ну, то що? (Гнат Хоткевич, II, 1966, 225); — Як ти хоч мого ножа не загубив, — турбувався Хома Хаєцький.. — А якби й загубив, то що? — лукаво задирався хлопець (Олесь Гончар, III, 1959, 59); — Хіба ж так можна? Це ж увечері тільки прибудеш. — То й що, смачніше їстиметься! (Михайло Стельмах, II, 1962, 406); Чим дихає (дише) див. дихати; Чим [же] не хто, що — уживається в риторичних питаннях у знач.: цілком підходить, гідний чого-небудь, добрий. — Чим же він не козак, — кажу я старим. — Да подивіться, люди добрі, чи він же не козак? Нехай хоч сама Марта скаже! (Марко Вовчок, I, 1955, 73); Що вдієш; Що вдіяти див. удіяти; Що [ж ти] зробиш див. зробити; Що [ж ти] йому зробиш див. зробити; Що ж [ти] поробиш див. поробити; Що [ж] робити? див. робити; Що й казати див. казати; Що там не кажи (не кажіть) див. там; Що-що, а...; Чого-чого, а...; Чому-чому, а... — уживається при виділенні, підкресленні винятковості предмета, явища, події і т. ін. — Цілих вісім день оце прожив я у матері і чого-чого, а про оте прокляття наслухався доволі (Іван Ле, Міжгір'я, 1953, 10); Що я сказав (сказала) див. сказати. 2. пит. Уживається в функції прислівника у знач.: чому?, з якої причини? — Панове молодці! — каже [Олеся], — .. що ви мене, як вороги, стережете, в неславу сироту вводите! (Марко Вовчок, I, 1955, 24).

♦ За віщо?; За що?; За що й про що?; За що? Прощо? — чому?, навіщо? А за віщо, за що люди гинуть? Того ж батька, такі ж діти, — Жити б та брататься. Ні, не вміли, не хотіли, Треба роз'єднаться! (Тарас Шевченко, І, 1963, 114); — Одно другого готове в ложці води втопити, з'їсти без солі. От і Соломія стала моїм врагом. А за що? А про що?(Нечуй-Левицький, VI, 1966, 410); [Раб-єгиптянин:] Яка там помста? Що ти плещеш? Хто ж се над ким помститись має? За що? Про що? (Леся Українка, II, 1951, 243); Не знати чого (чому) — невідомо нащо. Дружочок, цебто я, намалював картину життя на цьому спеченому острові.. Халупа на похилому березі, яка тремтить од вітру, .. і хазяї, не знати чого викинуті до цієї пустелі й забуті людьми (Юрій Яновський, II, 1958, 52); Ні за що ні про що — без причини, безпідставно, даремно. — Сину! що це з тобою сталося? Чого ти чіпляєшся до молодиці ні за що ні про що? Чи то ж спосіб таке тобі базікати? (Нечуй-Левицький, VI, 1966, 406); Її душило велике лихо, що так несподівано, ні за що ні про що впало на її голову (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 273); Левко чогось аж потемнів за цю весну і, коли треба й не треба, безжалісно показував свій норов. Навіть рідних братів не жалував: наділяв їх запотиличниками та лящами ні за що ні про що (Михайло Стельмах, I, 1962, 530); Ні за що пропасти (загинути і т. ін.) — даремно, марно пропасти, загинути. — Зовсім скрутила чоловіка, — промовила мати. — Пропаде він з нею ні за що! (Борис Грінченко, І, 1963, 287); — Пам'ятаю Устина. Хороший хлопець був! — Та тільки загинув ні за що (Андрій Головко, II, 1957, 435). 3. пит. Уживається в функції прислівника мети у знач.: для чого?, навіщо?, з якою метою? (у риторичному питанні — із знач. нічого). Що тому богу молиться, котрий не милує (Українські народні прислів'я та приказки, 1963, 215); Я пішла до панів. Тільки на поріг, а стара й питає: — Чи останешся? Що те лихо згадувати! — каже (Марко Вовчок, I, 1955, 19); — Де тут взявся ведмідь? Що ви верзете нісенітницю! (Нечуй-Левицький, VII, 1966, 196); Черниш спалахнув: — Товаришу сержант! (Сержант клацнув каблуками з підкресленою бравістю). Що ви з себе Щвейка корчите? Чому у вас такий розхристаний, неохайний вигляд? (Олесь Гончар, III, 1959, 8). ♦ Заради чого — навіщо, нащо; Не знати (не тямити), для чого — невідомо чому, навіщо. Не знати для чого Роман широко відчинив хвіртку, і перше, що йому впало в очі — був обрис якоїсь постаті (Михайло Стельмах, I, 1962, 611); По дорозі, мабуть, самі гаразд не тямлячи, для чого це, — хто ламав з тину кілок, хто хапав що тільки було слушне (Андрій Головко, II, 1957, 345); Нема чого (що), з інфін. — уживається для заперечення яких-небудь дій, думок і т. ін.; не варто, не потрібно. Нема чого тішити себе надаремно, він не дитина, може дивитись гіркій правді в вічі (Олесь Гончар, III, 1959, 152); — Буде вже так. Нема що й балакати дарма (Андрій Головко, II, 1957, 424); Чого ради див. ради; Ще (іще) що!; Ще (іще) чого! — уживається при запереченні неприйнятних думок, дій, вчинків і т. ін. — Еге! Чепляєшся [чіпляєшся]. Ще що, мамо, вигадайте, Чепляєшся. Як я чепляюсь? Я мовчу, сиджу нишком, а вони кажуть — чепляєшся (Нечуй-Левицький, VI, 1966, 406); [Кассандра:] Не руште! Я під захистом святині! [Аякс:] Іще чого! (Леся Українка, II, 1951, 324). 4. пит., тільки в наз. в. Уживається в функції присудка, відповідаючи значенням: як?,який?, в якому стані перебуває хто-, що-небудь? За сльозами ледве-ледве Вимовляє [мати] доні: — Що весілля, доню моя? А де ж твоя пара? (Тарас Шевченко, I, 1951, 32); — Що стара? Не хоче оддати за вас Марусю? — Не хоче (Нечуй-Левицький, VI, 1966, 59); Що там синочок наш — які слова вивчив?.. (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 179). ♦ Що [це, се, вони, воно і т. ін.] за хто, що — уживається при запитанні про якості, властивості предметів, осіб і т. ін. у знач.: який. «Що це за диво? Що це за перезва? Це приводці армії чогось їдуть до мене» (Нечуй-Левицький, VII, 1966, 228); [Йоганна:] Хузане!! [Хуса:] А се ще що за норови? (Леся Українка, III, 1952, 165); — Звик я, — каже, — в цьому лісі, Як лушпина при горісі, Звуся Голик, ще й Іван, А із вами що за пан?(Леонід Первомайський, Казка.., 1958, 25); Ці люди сподобалися Данилкові, хоч він і не став їх розпитувати, що вони за одні (Петро Панч, Синів.., 1959, 107); Хвилинами Кузь зупинявся і роздумував про те, що самий найученіший чоловік на землі не може розгадати, що за дивне створіння людина (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 113); — Вона, гей, пильно зараз приглядається до нас та приміряється... Що це, мовляв, за солдати зі Сходу прийшли, що воно за люди... (Олесь Гончар, III, 1959, 77). 5. пит., розм. Виражає питання про кількість чого-небудь, відповідаючи значенню:скільки?, яку суму? — От вам, — каже, — і баран. Купіть, коли треба! «А що хочеш?» — Три копи (Степан Руданський, Тв., 1965, 238); Мужик стає, починається торг. Підходять люди, питають мужика, що візьме на роздріб (Панас Мирний, I, 1954, 237); — Він таки правду каже, що без проценту [процента] ніде не позичиш... Кажи, Романе, по-божому, що візьмеш на рік від сотні? — обернувся Семен до брата (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 107). 6. відносний. Приєднує підрядні речення: а) додаткові. Замфір спантеличивсь. Він дозволяв ворожкам робити з жінкою, що їм забагнеться, аби звести її на ноги (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 228); [Мелхола:] Що заробив, те й маєш. Розпустив кохану жіночку — оце ж і дяка від молодої господині (Леся Українка, III, 1952, 149); Ешелон ішов далі, монотонно цокотіли колеса, в вагоні загасили світло — всі спали. Вона могла наодинці виплакати все, чим наболіло її серце (Олесь Гончар, III, 1959, 177); б) підметові. [Бичок:] Та годі тобі, стара, вбиватися. Що з воза упало, те пропало! (Марко Кропивницький, I, 1958, 467); А що вже їм зовсім не йшло, то се солдатськая наука(Леся Українка, I, 1951, 406); Де те все поділось, що тоді нам мрілось — ясне, урочисте?(Леся Українка, I, 1951, 246); в) (у сполуч. з часткою не) допустові. Кирило Іванович що не робив — нічого не вдіє, просить, — не можу ж я проти закону йти, — одмовить [секретар] йому і своє робить (Панас Мирний, I, 1954, 160). ♦ Багато що (чого, чому і т. ін.) див. багато; Бог [його] знає що див. бог; Будь що буде див. бути; Мало що (чого, чому і т. ін.) див. мало; Хай буде, що буде див. бути; Що буде, те (то) [й] буде — те саме, що Будь що буде (див. бути). «Що буде, те й буде, а я не покину своєї матері..» — думала Маруся (Нечуй-Левицький, VI, 1966, 73); Маруся вибігла з лісу. Що буде, то буде, але в ліс вона більше не піде (Гнат Хоткевич, II, 1966, 217); — А, що буде, те й буде! — втішав він сам себе. — Оженюся та й усе. Хіба ж мало наших хлопців на вчених поженилося? Он як вона мене любить (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 246); Хай там що, а... — як би там не було, а... Хай там що, а наш час вимагав нового [шевченківського] бібліографічного покажчика (Вітчизна, 4, 1964, 203); Що ж до кого, чого, то... — коли стосується кого-, чого-небудь, то... Що ж до того, як нам надалі ділитися, то я прохав би Вас деякий час не вносити зміни, себто ділитися пополовині (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 400); Що не кажи (не кажіть) див. казати. 7. відносний. Приєднує підрядне означальне речення, відповідаючи значенням відносного займенника який. Слово, чому ти не твердая криця, Що серед бою так ясно іскриться? (Леся Українка, I, 1951, 126); Друге, що в моєму дитинстві було вирішальним для характеру моєї творчості, це любов до природи, правильне відчуття природи(Олександр Довженко, I, 1958, 12); Аж до зір, що вгорі тремтять, ми несем Революцій Грозу!.. (Володимир Сосюра, I, 1957, 61). 8. відносний. Приєднує підрядні речення: а) які вказують на наступність іншої дії, що доповнює попередню. Дівчина цмокнула старого в щоку, після чого обернулася до бійців, енергійно піднявши догори стиснутий кулачок (Олесь Гончар, III, 1959, 255); б) які виражають наслідкові відношення, у знач.: а це, і це. Тихович, який ніколи не стріляв і не любив крові, одвернувся від закривавленої дичини, чим образив трохи свого колегу-мисливця (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 220); Питання життя і смерті вражали, очевидно, мою дитячу уяву, що й залишилося в мені на все життя, пронизуючи в найрізноманіткіших виявах мою творчість (Олександр Довженко, I, 1958, 11).

При чому — уживається для введення приєднувальних конструкцій, відповідаючи значенням: в цей час, при цьому. [Нартал (крутить головою, при чому кайдани стиха бряжчать):] О, зле, се дуже зле! (Леся Українка, II, 1951, 430); Через що — уживається для введення підрядного речення з наслідковими відношеннями. Я такий обтяжений службовою працею, що не маю навіть часу пройтися на свіжім повітрі, через що часто занепадаю на здоров'ї (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 257).

9. відносний. Уживається при зіставленні кількох підрядних підметових речень або членів речення з повторюванням займенника. Все злучиться в цілість — природа і люди, що є, що минуло, що сталось, що буде (Леся Українка, I, 1951, 287). 10. відносний. Уживається у сполуч. з іменниками та числівниками у знач.: кожний,всякий. Що день божий Радості приносить Своїй матері щасливій Дочка уродлива. Мов тополя, виростає Світові на диво (Тарас Шевченко, II, 1963, 29); — Знов велено: позносити насупроти палацу всі хатки.. — Отак що день — усе новий та новий приказ(Панас Мирний, I, 1949, 195); Колеса ледве обертались, вивертаючи пуди в'язкого чорнозему. Що кілька метрів зупинялися передихнути (Олесь Гончар, III, 1959, 222); // також із співвідносним словом то. Уживається для приєднання підрядного речення або підрядної конструкції простого речення. Далі вже що день, вона сердитіша; вже й лає; часом щипне або штовхне стиха… (Марко Вовчок, I, 1955, 108); І що день, усе гіршало їй. Суха зробилась, суха. І водою холодною тільки й живе (Архип Тесленко, З книги життя, 1949, 81); Що п'ять верстов, то й корчомка: Нічого й лічити!.. (Степан Руданський, Вибр., 1937, 151); Що день, то більше в Єрусалимі теслів настає (Леся Українка, I, 1951, 442); Що не книжка — то й розум (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 451); Що не день, то все тривожніш ставало на слободі (Андрій Головко, II, 1957, 217). 11. відносний, перев. з інфін. Уживається всередині простого речення в функції додатка. Жовнірам не стало за що харчуватись. Вони кинулись по селах шукати поживку (Нечуй-Левицький, VII, 1966, 226); Неба тут було так багато, що очі тонули в нім, як в морі, та шукали, за що б зачепитись (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 224); Чернишеві хотілося багато чого сказати цій дівчині-вдові (Олесь Гончар, III, 1959, 217). ♦ В чому (в чім) був (була, були) — не переодягаючись. Аж ось заторохтів на дворі візок.. Я, в чім була, схопилась до його на візок. Стара мене благословляє і його (Марко Вовчок, I, 1955, 137); Дивитися нема на що див. дивитися; Не знати що див. знати; Нема (немає) за що див. нема; Нема (немає) чим, з інфін. — не вистачає чого-небудь. Одягаюсь. Виходжу. Де там! Нема чим дихать. Вітер заганяє дихання назад у груди(Михайло Коцюбинський, II, 1955, 408); Нема (немає) чого — не вередуй; нічого. [Жінка:] Чом хліба не їси? [Чоловік (мовчить).] [Жінка:] Гіркий, либонь? Нема чого, небоже, мусиш їсти! (Леся Українка, II, 1951, 129); Поки що див. поки; Хоч би тобі що — нічого не трапляється з ким-небудь. Кремезний був дід Андрій... Міг годинами лежати у сніговому заметі, підстерігаючи вовка або злодія; увесь мокрий від поту, лягав спати на сирій землі, напившися холодної води, — і хоч би тобі що (Гнат Хоткевич, I, 1966, 80); Хоч би що кому — зовсім байдуже, однаково, не хвилює кого-небудь щось. — Дмитре, довго того часу попоїсти? — Встигну ще. — І так завжди. Готуй, готуй, а йому хоч би що, — зачиняючи ворота, проводить [Докія] очима сина (Михайло Стельмах, II, 1962, 406); Хоч ти йому що — не слухає, не сприймає нічого, залишається байдужим до всього хто-небудь; Хоч би там що було див. бути; Хто в (у) що — кожен на свій лад, по-різному. Оглушені, мовчки дивилися ми з-під важких повік сонними очима на те, як під пошматованим дахом корівника вже перед вечором розташовувався цілий натовп якихось, одягнутих хто у що, свіжих, гамірливих людей (Василь Козаченко, Гарячі руки, 1960, 18); Чим багаті, тим і раді див. багатий; Чого доброго див. добрий; Що бог дасть див. бог; Що бог послав; Чим бог послав див. посилати; Що б там не було див. бути; Що б там (то) не коштувало див. коштувати; Що б то не було — те саме, що Що б там не було (див. бути). Ми вирішили що б то не було виконати своє головне завдання: зробити проміри дна в напрямку мілини між островом і материком (Вітчизна, 9, 1968, 217); Що б то не стало див. ставати; Що називається — те саме, що Як називається (див. називатися). 12. неознач. Уживається в знач.: що-небудь, щось, скільки-небудь, дещо. Не пожалій лиш золотого Для Феба світлого, ясного, Та і мені що перекинь (Іван Котляревський, I, 1952, 119); Чи було що з пошти? (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 322); [Руфін:] Прісцілло, накажи вина принести і ще чого — бо й татко не вечеряв (Леся Українка, II, 1951, 366); А може, то так він, — наморився? Чи в хуторах що недобре почув? (Андрій Головко, II, 1957, 117). Коли що..., [то...] — якщо (як)..., то... — Коли що трапиться зі мною, візьмеш, друже, оцей планшет у спадщину (Олесь Гончар, III, 1959, 114); Кому що, а тобі (йому і т. ін.)... — уживається при вказівці на виділення чиїх-небудь бажань, дій, вчинків і т. ін. з ряду загальних. — Мамо, а солодкий горох ми посадимо тут? — Кому що, а тобі горох, — засміялася молодиця. — Посадимо (Михайло Стельмах, I, 1962, 631); — О, кому що, а Левкові поцілунки! — одразу жвавішає вузьке, довгасте обличчя З осі (Михайло Стельмах, I, 1962, 52); Не що інше, як... див. інший; Що інше див. Інший. 13. означ., також у сполуч. із частками вже, то. Уживається в окличних реченнях у знач.: дуже багато, велика кількість. Чого там не росте! Від ласощів аж віття гнуться(Леонід Глібов, Вибр., 1951, 75); За що пак милує господь Лихую твар такую, Як цей правитель?.. Другий год, Як він а німецькими плугами Забрався голий в цей куток. А що тих бідних покриток Пустив по світу з байстрюками! (Тарас Шевченко, II, 1963, 114); Найшли погріб роблений із цегли. Що там срібла, золота! (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 327); А що вже женихів було, боже мій милий! Де вона пройде, то як рій гуде! (Марко Вовчок, I, 1955, 21); А я ріжу, а я ріжу, — що там крику! Що людей!.. (Павло Тичина, I, 1957, 174); // Уживається при вказівці на ступінь вияву чого-небудь у знач.: дуже, сильно, як, який. Що не вмовляли Олесі, нічого не помоглось. Тільки гірш дівчину засмутили (Марко Вовчок, I, 1955, 23); — Бог його знає, де він ходив, покинувши нас. А що вже мати наплакалась та набралась лиха, то, мабуть, нікому не доводилось так бідувать, як матері (Нечуй-Левицький, II, 1956, 258); Віддали його до пана в економію товар пасти. Що вже тоді назнущалися з його досхочу, що наштовхалися! (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 21); [Тихон:] Давай оце ми тебе оженимо. Я тобі висватаю панянку, що весела, що красива, то другої такої не знайдеш (Степан Васильченко, III, 1960, 157). ♦ Що є (було) духу див. дух; Що є (було і т. ін.) сили див. сила. 14. означ., розм. Уживається в риторичних питаннях і окликах при вираженні емоційної оцінки предмета, явища і т. ін. у знач.: в дуже великій, у вищій мірі. — Ах, що робиться... що тільки робиться... (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 167). До чого... — уживається в сполуч. з прикметниками та прислівниками, вказуючи на високий ступінь вияву якої-небудь ознаки, у знач.: дуже. Артемові наче гора зсунулася з пліч. Усміхнувся щасливий та мерщій до галушок, що за цей час уже й вихолонули. Дарма, до чого ж і смачні!(Андрій Головко, II, 1957, 252); На що... — навіть. На що вже Зайчик-стрибунець — І той урве хоч хвостика кінець (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 103); Ні до чого — не потрібно; Що [то] за ... див. за 3. 15. вказ., у сполуч. з частками ось, от, он. Уживається для уточнення, роз'яснення висловлювання: а) перед повідомленням, переліком. Ще ось що: як будуть питать брата Йосипа, на чиїм він ґрунті живе, то нехай скаже — на своїм (Тарас Шевченко, VI, 1957, 206); — От що, ти... — почав Матюха важко. — Тільки ти мені не скажеш по правді про отой лист, так і знай: до ранку загребемо отут у ямі, як собаку! (Андрій Головко, II, 1957, 146); б) у функції узагальнюючого слова, що вказує на здогад про щось, розгадку чого-небудь. — Оксано, Оксано! — Ледве вимовив Ярема Та й упав додолу. — Еге! ось що... Шкода хлопця (Тарас Шевченко, I, 1963, 110); Він придивився й крикнув: — Тодозя! Он що я забувся взяти! (Нечуй-Левицький, VII, 1966, 151); «От воно що! — думав він, — от чого коханий тесть зачиняється в хаті, ховається від людей!» (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 9); [Сабіна:] Шкода втрати, пане, бо є тепер кому гостей вітати і без твоєї слугівниці. [Хуса (усміхається):] От що! Баз того вже тепер ніхто не винен! (Леся Українка, III, 1952, 169). 16. перев. з часткою не. Уживається в окличних і питальних реченнях, а також у різних словосполученнях у знач.: все, все без винятку, все підряд, всяке, різне. Чого вже не робила мати, щоб її заспокоїти! (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 94); Царство ми пройшли до краю, Бачив я, що всюди люд На царя кладе свій труд. Що не вродить, що не скосить — Все у двір цареві зносить (Леонід Первомайський, Казка.., 1958, 14). ♦ По чому попало — по всьому без розбору. У чорній пащі сарая, як зуби, блиснули машини, а Невкипілий замахнувсь і з риком кинувся на них, в нестямі гепаючи ломом по чому попало (Андрій Головко, II, 1957, 286); Чого на світі не буває (не було) — уживається при вказівці на можливість будь-якого випадку у знач.: все можливе. Зозуля Горлиці жалілась, Що доля їй недобрая судилась: Мов сирота вона, тиняється сама.. — А діти? — Горлиця питає, — Чи, може, хто гніздечко зруйнував? Чого на світі не буває!(Леонід Глібов, Вибр., 1951, 134); [Зет:] Я чував — хоча, звичайно, люди часто брешуть, але чого на світі не буває! — Що ніби спів твій, чи музика, може, не знаю, що там саме, чари має... (Леся Українка, I, 1951, 446); Чого [там, тільки] нема (немає) див.нема; Чого, чого [тільки] не... — уживається при вказівці на велику кількість, значний вияв чого-небудь; Що завгодно див. завгодно; Що [не] попало — все, будь-що; Що слід — все необхідне, потрібне. Він іде на цей промисел безвідмовно, працюватиме до ночі, поки не зробить що слід (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 28); Що хоч; Хоч що — усе без винятку, будь-що. Та він на що хоч піде, аби його мати не плакала (Панас Мирний, IV, 1955, 289); — Піду, — сказав Осел, — хоч що вже буде! (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 136); Що і як; Як і що; Що [воно] й до чого; Що, куди і до чого — уживається у функції додатка або неповного додаткового речення у знач.: все, все детально, як потрібно. Вони помирились і вже тихо, без сварки, умовились, як і що (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 385); Присолоджував Гилак гірку долю свого роботящого наймита до того часу, поки Дорощук не розібрався, що воно й до чого (Микола Ю. Тарновський, День.., 1963, 262); Порядкує [княгиня] і сама не знає, що куди і до чого; далі якось зачепила рукавом срібну коновку, повну вишнівки, да й розлила по всій скатерті (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 129). 17. Уживається в риторичних питаннях і окликах у знач. заперечних займенників ніщо, нічого, а також іменників, що позначають негативні якості, властивості. Один заможний господар Надумався Вовків злякати. — Що, — каже, — той вівчар — Собак дві сотні назбирати! (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 58); Як не плакали, як не благали матері папа, ..та не помогли ні сльози, ні викладки... Панові що? Хіба пан думав про гірку працю?(Панас Мирний, I, 1949, 261); Що турки!.. Вона має цілий план (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 384); Та сором сліз, що ллються від безсилля.. Доволі вже їм литись, — Що сльози там, де навіть крові мало?! (Леся Українка, I, 1951, 107); — Тобі що! У твого батька є пара коней. А треба буде, піднатужитесь трошки і третього коня прикупите(Андрій Головко, II, 1957, 498). ♦ Що для мене (тебе, нього і т. ін.) хто, що — байдуже мені, тобі, йому тощо до когось, чогось. Нікчемна в них радість і втіха нікчемна, Усяк з них за себе лиш дбає, І що ж для них туга співецька таємна? Чуття у них в серці немає (Леся Українка, I, 1951, 344); Що мені (тобі, йому і т. ін.) до кого — чого — мені, тобі, йому тощо немає ніякого діла, байдуже кому-небудь до кого-, чого-небудь. Нас тільки двоє на світі. Що нам до інших?(Михайло Коцюбинський, II, 1955, 419); [Рахіль:] Мессія! що йому до нашої недолі? Він пан землі, безсмертний божий син (Леся Українка, I, 1951, 420); Що [ж] з того? див. той; Що там що — не варте уваги що-небудь. Лихий поніс його туди, до тих божевільців.. А тут ще сон такий, наче віщує щось... Погано... Е, що там, врешті, сон — дурниця(Михайло Коцюбинський, I, 1955, 163). 18. Уживається в складі фразових сполук із заперечними частками. ♦ Мати (вважати) ні за що кого — зовсім не зважати на кого-небудь, не поважати когось, виявляти зневагу до кого-небудь; Ні в що (у віщо) вдягтися — немає чого, нічого одягнути. Тільки як зимою змерзну, змерзну оце, вдягтись гаразд ні в віщо, терплю(Архип Тесленко, З книги життя, 1956, 255); Ні до чого — не потрібен хто-небудь, не потрібне що-небудь. — Ферапонте, зараз мені перекидати гній поза стайню!.. — «Властиво — се ні до чого», — подумав Аркадій Петрович (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 396); — Тату, — з докором озвався Павло. — Нащо ви так говорите? Адже той мотор нам ні до чого, а в колгоспі без нього, як без рук (Василь Кучер, Трудна любов, 1960, 421); Я не хочу про дружбу говорить взагалі, Бо словесна дружба мені ні до чого(Андрій Малишко, Любов, 1946, 11); Ні за що — дуже дешево, за безцінь. — А за що продав [хліб], Чіпко? — питає Лушня. — Ні за що. — Як ні за що? — усі разом скрикнули(Панас Мирний, I, 1949, 279); Ні з чим іти (піти, їхати, поїхати, залишатися, залишитися, вертатися, вернутися і т. ін.) — без нічого, не одержавши нічого, не добившись ніяких наслідків, іти, піти тощо. Поїхав Дмитренко ні з чим (Панас Мирний, II, 1954, 275); [Любов:] Що ж з того, що дрібниця, а все-таки виграла, а ви ні з чим вертаєтесь. Все-таки, значить, мене щастя не зрадило! (Леся Українка, II, 1951, 27); До хати зайшло двоє у потертих шинелях з таким виглядом, ніби таки настигли злодія.. Коли вони ні з чим вийшли з хати, переполошений батько запитливо вставився на сина (Петро Панч, На калин. мості, 1965, 97); Ні при чому (чім) [бути] — не бути причетним до чого-небудь, не бути винним у чому-небудь. — Я і сам знаю, що коні не винні, — спинився він коло дочки. — Се ти правду сказала. Коні тут ні при чім... ну, і що ж з того? (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 399); Що не [є], у сполуч. з прикм. вищ. і найвищ. ст. — які найбільше відповідають даним якостям, властивостям. Треба, щоб Степан найкращих яблук та груш дав до столу завтра. Самих що не є найкращих! (Максим Рильський, Бабине літо, 1967, 47); Що не що, а..., рідко — як би там не було, а... — Біжу, — обізвавсь хлопець, тоді до Івана: — А ти не хвилюйся. Все буде гаразд. Що не що, а одну партію виграємо сьогодні напевно (Андрій Головко, I, 1957, 427). Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, 1980. — Стор. 593. ЩО 2, спол. 1. з'ясувальний. Уживається для зв'язку підрядного додаткового з присудком або іншим членом головного речення. Синиця славу розпустила, Що хоче море запалить, Що море, буцімто, згорить, — Така, бач, є у неї сила(Леонід Глібов, Вибр., 1957, 68); Ярема гнувся, бо не знав, Не знав, сіромаха, що виросли крила, Що неба достане, коли полетить (Тарас Шевченко, I, 1951, 84); Галя прокинулася, почула, що міцненько її обняли — то менший брат обняв її (Марко Вовчок, I, 1955, 312); Чорний кіт солодко спав на припічку біля каганця: йому було байдуже, що холодна зима зазирала крізь вікна білим морозом (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 109); Горе тим, що йдуть одважно у нерівний бій на згубу, гірше тим, що від отрути на безслав'ї погибають (Леся Українка, I, 1951, 395); Я завжди думав і думаю, що без гарячої любові до природи людина не може бути митцем (Олександр Довженко, I, 1958, 12). 2. з'ясувальний. Приєднує підрядні додаткові речення, в яких засовується причина, привід, мотиви якоїсь дії. Панів за те там [у пеклі] мордовали [мордували] І жарили зо всіх боків, Що людям льготи не давали І ставили їх за скотів (Іван Котляревський, I, 1952, 135); — Що ти любиш мене та жалуєш, від того і я така веселенька (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 426); — Романе! Романе! а де ти? Йди вже вечеряти, бо мати сердяться, що ти десь задлявся та загаявся і не йдеш у хату, — почув Роман сестрин голос (Нечуй-Левицький, VI, 1966, 309); Дуже мені неприємно, що так сталося, і почуваю себе винним (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 291). 3. з'ясувальний. Приєднує підрядні підметові речення. Вона, що носила у серці велике горе.., бачила тільки своїх синів, про них говорила (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 177); — Мій меч не тяжкий для одважних рук. Чи ти боїшся смерті, кари, мук, Ти, що була душею завжди вільна? (Леся Українка, I, 1951, 123); Коли уряд переїхав до Києва, я, що жив на той час у Москві, був введений до урядової комісії по реконструкції міста (Олександр Довженко, I, 1958, 25); // Приєднує підметові речення до головних, в яких підмет відсутній. Цієї ж таки весни прочулося скрізь, що знов уявилися розбійники (Марко Вовчок, I, 1955, 366); Мар'яна, здивувало й насторожило, що пан економ першим без гордування заговорив до нього, навіть підхвалювати почав (Михайло Стельмах, I, 1962, 191). 4. з'ясувальний. Приєднує підрядні присудкові речення. Діждемо пори, що й ми вилізем з нори! (Українські народні прислів'я та приказки, 1963, 155); В таку добу під горою, Біля того гаю, Що чорніє над водою, Щось біле блукає(Тарас Шевченко, I, 1963, 3); — Тим часом у Варшаві тільки й мови, що про вашу милость, князю (Нечуй-Левицький, VII, 1966, 211); Моє життя стало зараз таке коротке, що я кроками можу змірять його (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 267); Сьогодні я такий веселий, що молодіти хочу знов (Володимир Сосюра, II, 1958, 11); Оксен.. зробив собі круг і врізав такого гопака, що позатягало пилюкою вікна і лампа жевріла, як би десь на токовищі (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 208); Команду подали пошепки, а враження було таке, що пролунала вона громом (Олесь Гончар, III, 1959, 351). 5. з'ясувальний. Приєднує підрядні речення означальні. Загинув би напевно люд нещасний, Якби погасла та маленька іскра Любові братньої, що поміж людьми У деяких серцях горіла тихо (Леся Українка, I, 1951, 53). 6. з'ясувальний. Приєднує підрядні речення способу дії. Було колись так, що люди не знали, як рахувати час(Михайло Коцюбинський, III, 1956, 7); Двері ті, зроблені широкою аркою, настежи розчинені, так, що крізь них видно середину хати з гарною мозаїкою і фресками по стінах (Леся Українка, II, 1951, 385); // Приєднує підрядні речення, які характеризують ступінь вияву дії, стану або ознаки. Упав так, що аж носом заорав (Номис, 1864, № 6634); Буває так зажуриться, Що й люлечка не куриться, В очах сльозина заблищить І чуле серце заболить (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 207); До того змучений, що нічого писати не можу, і це мене гризе найбільше (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 279); Ми викрутили його одіж так, що в ній не залишилось і краплі води (Юрій Яновський, II, 1958, 54). 7. з'ясувальний. Приєднує підрядні речення причини. [Хуса:] От, бачиш! Ти, значить, зрадила мене, що хочеш розлуку брати? (Леся Українка, III, 1952, 164); Гроші, звичайно, присуджено з Семена, а що Семен не мав чим заплатити, то продали три морги родючої землі (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 127); А що синові порядки йому не подобались, то таки не вдержувався, щоб часом не докорити (Борис Грінченко, II, 1963, 334); У місто пригнали російського полоненого. Провели до штабу, але що там нікого не застали, привели у єдине в Теребовлі місце, де можна було завжди застати офіцера, тобто в кав'ярню (Володимир Гжицький, У світ.., 1960, 23). 8. розділ. Уживається при зіставленні членів речення або речень для посилення роздільності в чергуванні фактів, у знач. хоч, чи. Він ще вам покаже. Будете знать, що пан, що мужик — все одно (Панас Мирний, V, 1955, 325). 9. відносний. Уживається для введення приєднувальних підрядних конструкцій, які доповнюють або розкривають зміст попередніх речень. — Тут нас Попович лякав, що від засідання нам, окрім провалу, нема чого чекати. При нашій меншості. А як же він собі думає? Що більшість сама прийде до нас? (Андрій Головко, II, 1957, 465). 10. часовий. Приєднує підрядні умовні речення із супровідними часовими значеннями; близький за значенням до сполучника як тільки. Що рибка смик — то серце тьохі Серденько щось Рибалочці віщує: Чи то тугу, чи то переполох (Гулак-Артемовський, Байки.., 1958, 76); Що Аниця стає поратися коло хати, а Іван за нею снується, як тінь (Лесь Мартович, Тв., 1954, 36); Що погляну-погляну я на нього, — і радісно якось мені на душі стане. Це ж уже чоловік... на тім світі був, а тепер он бач — балакає (Гнат Хоткевич, I, 1966, 169); Що добіжу до неї [посмітюхи], то вона зніметься та й перелетить далі на ступенів два понад самісінькою травою (Нечуй-Левицький, VI, 1966, 95); Лежить Карпо на лаві плазом.. А молодиця, що не гляне на Карпа, то так і заголосить (Михайло Коцюбинський, І, 1955, 303); Що гляне в вікно, то зустріне пітьму і марища в очі заглянуть йому, він мусить заплющити очі (Леся Українка, I, 1951, 438). 11. умовний. Уживається для введення умовно-зіставних підрядних речень або зворотів до складного речення при співвідносному слові то в головному реченні, відповідаючи за знач. словам наскільки, в якій мірі. Що вища температура, то більша частота максимуму рівноважного випромінювання (Наука і життя, 6, 1967, 10); Що далі забувалася небіжка Чайчиха, то знов Пилипиха робилася похмурніша — важким духом стала дихати вона на зятя(Марко Вовчок, I, 1955, 238); Що ближче ми підходили до густих чагарів, то голосніше чувся тоскний звірячий плач (Ігор Муратов, Бук. повість, 1959, 285). 12. порівняльний, нар.-поет. Приєднує підрядні порівняльні речення, виступаючи у знач. мов, немов, як. Бідна княгиня... аж тремтить уся, що та билина од вітру (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 129); — Отаке лихо... — співчутливо бідкався Галабурда. — А молодиця била, що твоя царівна (Спиридон Добровольський, Очак. розмир, 1965, 47); // Приєднує порівняльний зворот усередині простого речення. Поле — що безкрає море; скільки зглянеш — розіслало зелений килим, аж сміється в очах (Панас Мирний, I, 1949, 125); [Хор косарів:] Ми в луг підем всі з косами І як станем вряд, Він устелеться травами, Скошеними влад. Кожен з нас, що соколи, А всі разом, як орли!(Марко Кропивницький, V, 1959, 131). 13. приєднувальний, нар.-поет. Те саме, що а (див. а 2 III, 3). А в дівчини брівоньки, Що в дівчини чорнії, — Матуся дала! (Українські народні пісні, 1, 1964, 36); Ой раненько сонце сходить І пізно заходить, Що багатий до вбогої женихаться ходить (Українські народні пісні, 1, 1964, 69); — Ходи, ходи, півнику, до мене, що у мене золота пшениця, медяна водиця (Український дитячий фольклор, 1962, 116). 14. Входить до складу підрядних сполучників: а) причинових: тому що, через те що, у зв'язку з тим, що, розм.затим що, тим що. У зв'язку з тим, що у відчуттях людини при сприйнятті певної реалії, крім об'єктивної її оцінки, часто виникають суб'єктивні.. емоції, коло таких слів [які викликають почуття] може розширюватись (Сучасна українська літературна мова, V, 1973, 95); Корови скільки є духу ревуть, затим що хазяйки не йдуть їх доїти(Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 172); Явдоха й собі за Петром тягне, тим що багатир. Так заморочили бідну Настю, що вона вже й каже: — Хто перил пришле старостів, за того й піду (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 25); б) часових: тільки що, розм. тілько що. Тільки що ми увійшли в двір, десь узялась мама на ґанку, прибігла до мене й з плачем кинулась до мене та й обняла мене (Нечуй-Левицький, VI, 1966, 98); У неділю, тільки що вийшли з церкви та пообідали, зараз Грицько запріг своїх пару биків.. та.. поїхав до Чіпки (Панас Мирний, I, 1949, 278); Тільки що Тихович наважився увійти в двір, як йому запинила дорогу гусяча череда (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 224); в) допустових: хіба що, дарма що. Я знаю, Що лев з ягням не може мирно жити, хіба що змінять так свою натуру, аж прийдеться їм дати інші назви (Леся Українка, I, 1951, 169); — Нам нічого втрачати, хіба що кайдани! (Андрій Головко, I, 1957, 63); Хто почув би його стогін серед цих безкраїх пустельних кам'яних гір? ..Хіба що голодні орли прилетіли б випити йому очі (Олесь Гончар, III, 1959, 110); — Ну молодець! — гукнув Комар старенький, — Утяв, дарма що молоденький! (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 133); Вечорами, як верталися з поля, то, повечерявши, — дарма що й завтра як світ іти на поле, — не лягали спати, а виходили за ворота й допізна сиділи на колодках, на споришеві попідтинню і гомоніли жваво (Андрій Головко, II, 1957, 231); г) наслідкового: так що. На моє щастя, сьогодні сіра погода і йде дощ безперестанку, так що я не гуляю, ніяких вражінь не маю і тим заспокоюю свої нерви (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 323); Правду кажучи, не схибнув [Кирило Іванович] ні разу, так що через рік сидів уже на місці помічника столоначальника (Панас Мирний, I, 1954, 156); д) обмежувально-протиставних: так (та) що ж, тільки що, розм. що тільки. Якби і йому [серцю], як рукам, можна було дать клапоть паперу та перо з каламарем та й годі. То воно дуже добре було б, так що ж! таким добром його не нагодуєш (Тарас Шевченко, VI, 1957, 50); Він таки з козаків був, та жив собі паном, мав свій хутір і степи, й поле, тільки що ходив у свиті, в сивій шапці, — не хотів у інше вбиратись (Марко Вовчок, I, 1955, 96); Що тільки Михайло не був задерикуватий, як Палажка, а йому теж не до вподоби було це ходіння. Боявся, щоб Сергій її з пантелику не збив (Архип Тесленко, З книги життя, 1949, 111); є) приєднувальних: не тільки що, розм. опріч (окрім) того, що, — Усе ти між людьми і не боїшся їх, Пройдисвітів таких; Не тільки що під стріхою співаєш, Ще й у вікно літаєш...(Леонід Глібов, Вибр., 1951, 131); Маланка лютувала. Опріч того, що її живий жаль брав за знівеченою рибою, вона була голодна (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 22). ♦ Не те що…, [а] … див. той; Не то що див. то 1; Що [тільки]…, а то б… — на жаль …, а то б…; прикро що…, а то б… — Ну де-бо ти взялася?! Витяг у тісті руки з ночов. На неї радісний дивитося. Що руки в тісті, — а то б схопив, таку любу й таку ждану й неждану (Андрій Головко, II, 1957, 151). Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, 1980. — Стор. 596. ЩО 3, част., розм. 1. пит. Уживається на початку питального або окличного речення для вираження здивування, вагання, докору. Питається у хлопчика: — Що, титаря вбили? (Тарас Шевченко, I, 1963, 115); // Уживається на початку питальних і окличних речень, які передбачають негативну відповідь. [Люцій:] Що, твоє сумління чисте? [Парвус:] Чому ж би ні? (Леся Українка, II, 1951, 435); — Та йди ти к чортовій матері! — не витримав нарешті Боженко і крутонув колясочку [кулемет]. — Що я тобі — артист? (Олександр Довженко, І, 1958, 167). ♦ [А] що, коли (як); Що, якби — уживається для припущення можливості чого-небудь. [Кассандра:] А що коли Кассандра переможе? Чим виправдить Гелен свою неправду? (Леся Українка, II, 1951, 299); «Що, як проженуть бува? — думав він, — О сором! сором!..» (Панас Мирний, I, 1954, 162); — Ой, гарно ж! Що, якби й справді, Марійко, нитки такі — золоті! (Андрій Головко, I, 1957, 112); Що ти (ви)! — виражає здивування чиїмись вчинками або словами. — Чи ти, мамо, солила дрова? — Що ти, що ти, що ти? Бог з тобою! — крикнула Векла на дочку (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 431); Помітивши, що Дорош не допив молока із глиняного кухля, вона образливо піджала губи: — Чого ж це ви так мало? Може, вам не до вподоби наше молоко? — Що ви! (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 103). 2. підсил. Уживається перев. на початку питального речення для наголошення на чому-небудь у знач., близькому до як? Що, любі дітки, чи годиться химерна загадка моя (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 196); — Що, взяли, чортові ляхи? Думаєте, є що-небудь на світі, чого б побоявся козак? (Олександр Довженко, I, 1958, 276); // Уживається для виділення, увиразнення чого-небудь. Що то як маляр, то вже скрізь понамальовує всякої всячини (Тарас Шевченко, VI, 1957, 17); — Що то — мати! — через скільки часу глухо промовила баба... — її зневажають, з хати виганяють рідні діти, а їй усе-таки шкода!.. (Панас Мирний, I, 1949, 292). ♦ А що?; Ну що? — уживається в питальних реченнях для спонукання співрозмовника до відповіді у знач.:як?, як там?, як справи? Ото було молодиці й жартують: — А що, — кажуть, — ваша дочка, Горпино? — Вона й почне: — Та вже всміхається, сестриці-голубоньки, і рученята до мене простягає; вже знає мене (Марко Вовчок, I, 1955, 65); — А що, сину, може, череда вже йде? — спитала Зінька в сина (Нечуй-Левицький, VI, 1966, 303); — Ну що? — спитала Олена, як він увійшов до хати, — Завірюха.., та, може, ущухне... (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 83); — Ну, що? — спитав Кузнецов, — Все гаразд. Бажаючих більше, як треба (Андрій Головко, II, 1957, 468); А що! — уживається в хвалькуватих репліках, виражаючи глузування, погрозу і т. ін. А що, з'їв облизня! (Українські народні прислів'я та приказки, 1963, 194); — А що! таки по-моєму стало! — сказала Настя (Нечуй-Левицький, VI, 1966, 342); А що вже див. уже; Не то (те) що…, а… — уживається при уточненні вказівки на щось, у знач.: не зовсім…, а…; не так…, як…; не так…, а швидше… Світлиця прибрана гарно, але видко, що покраси в ній давно не відновлялись і на всьому є слід не то що занедбання, а недостачі пильнування (Леся Українка, III, 1952, 145); Так що — отже, з цього випливає. Він знов всміхнувся, але якось криво, — Так що підпишіть, товаришу, оцього акта (Андрій Головко, II, 1957, 164); Ну [й] що ж; Так що — уживається перев. при звертанні у знач.: ну як, отже. — Ну й що ж таке, що папірець на одного! А коли ми — брати (Андрій Головко, I, 1957, 139); — Ну що ж, Маріє, завтра, сама приходь на поле (Михайло Стельмах, II, 1962, 26); — Так що, знайдеться у кого закурити чи ні? (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 357); Що [то] значитьдив. значити; Що хочете, а… — уживається при відвертій констатації чого-небудь. 3. пит. Уживається в діалозі у функції слова-речення як відгук, відповідь на поставлене питання в знач., близькому до що таке?, що треба? [Прісцілла:] Руфіне! [Руфін (по хвилі мовчання):] Що? (Леся Українка, II, 1951, 504); — Га?.. що?.. я заснув?.. — прокинувся студент (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 196); // Уживається в діалозі як питальне слово-речення, що виражає подив з приводу почутого, заперечення чого-небудь несподіваного для когось або прохання повторити недочуте, незрозуміле. — Що? — скрикнув він, хапаючи цигана за барки. — Мене не пускати на мій виноградник?! (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 212). ♦ А [хіба] що? — уживається як питальне слово-речення в діалозі при з'ясуванні мотивів, якими зумовлене запитання співрозмовника. 4. підсил. Уживається разом з іншою часткою або вставним словом для заповнення паузи. Усі за столом стали шумніші. Кожен говорив вищим тоном од звичайного, і говорили багато. І приборами стукали шумніш, а вже що їли — на славу! (Андрій Головко, II, 1957, 48). 5. підсил., нар.-поет. Уживається при зачинах у народних казках, піснях і творах, стилізованих під народну творчість. Що одним полем пішов Сомко Мушкет, а другим полем — Стецько Кукуруза (Словник Грінченка); Що перший Вітер молодий — Лукавий Сніговій — Та так собі подумав, так помислив (Павло Тичина, I, 1957, 49). 6. Уживається у складі фразових часток. Ось що, вказівна част. — уживається для уточнення, роз'яснення чого-небудь у знач.: знаєш, знаєте. Ще ось що: як будуть питать брата Йосипа, на чиїм він ґрунті живе, то нехай скаже — на своїм (Тарас Шевченко, VI, 1957, 206); Тільки що див. тільки; Чи що, модальна част. — уживається як вставне слово для вираження непевності, припущення у знач.: а) може, можливо. — А чого ти там боялась? Хіба я вовк, чи що? (Нечуй-Левицький, VI, 1966, 404); — Ну, виїжджати, чи що? (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 148); б) здається, точно не відомо. Ходив до нас із Межигор'я якийсь здоровенний дід — пасічник, чи що (Олекса Стороженко, I, 1957, 100); Про Андрія забули й думати на селі: порішили, що він загинув де-небудь у тюрмі, чи що.., (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 449); в) невже, хіба. — За генералів їх думаєш давати, чи що? — Там кому бог приведе, той і візьме (Панас Мирний, I, 1954, 154); — Чи тому богові хліба шматка жалко для нас, бідних, чи що?.. (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 98); г) мабуть, так буде краще. — Ну, то сховай, як знаєш. У порожню бочку, чи що (Олександр Довженко, I, 1958, 267); — Іч, голопузі, гасають. Хоч би вже в школу їх, чи що. Може б надовше одежі вистачило (Петро Панч, На калин. мості, 1965, 9); Що б, модальна част. — уживається в окличних реченнях для вираження побажання у знач.: хай, добре було б; Що ж, модальна част. — уживається: а) в розповіді про що-небудь або переході до наступної події, картини і т. ін. Начальство бачить, що не сплять, на варту посилати стало таки частенько. Що ж, стоять, не скаржаться, мов горя мало! (Леся Українка, I, 1951, 407); Що ж. Бої — так бої. Нам не вперше страждать (Володимир Сосюра, I, 1957, 228); б) у діалозі для спонукання співрозмовника до відповіді на питання, до пояснення чого-небудь або виявлення свого ставлення до чогось. [1-ша панночка:] Що ж, панове, будемо кашу варити? [Саня:] Та яка там каша? Снідати будемо у нас (Леся Українка, II, 1951, 45); в) для вираження вимушеної згоди, примирення з чим-небудь, схвалення чогось. — Як же ти заміж підеш? — Я не піду заміж. — А мати стане силувати. — Що ж? Важко мені буде (Марко Вовчок, I, 1955, 228); — Ну, що ж — хай буде поєдинок! — Це він говорить уголос, сідає на ліжко й витріщає в темряву очі (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 408); Що [ж] за, оклично-підсил. част. — уживається в окличних або питальних реченнях для вираження: а) захоплення ким-, чим-небудь. — О, який мак! — покрикнула Галя. — Що ж за пишнії маки! Я собі насію такого! (Марко Вовчок, I, 1955, 323); Очиці, наче блискавиці, Так і грають з-попід брівок темних! Що за погляд в цеї чарівниці! (Леся Українка, І, 1951, 70); б) здивування від чого-небудь несподіваного, неочікуваного. Мати пішла жати. Надвечір придивляються — не видно Ганни, чи не додому пішла? Питають других жничок, — не бачили, щоб ішла.. Що за диво! (Марко Вовчок, I, 1955, 83); — Що за мара? Невже ота нещасна пригода, що могла б скінчитися гірше, ніж скінчилася, так сколотила мій спокій? (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 259); в) невдоволення ким-, чим-небудь. [Аецій Панса (з острахом):] Ой, друже! що за жарти! (Леся Українка, II, 1951, 364); — Вийдіть з хати, кажу вам! Що за народ, їй-богу! Куди не повернись, роями літають! (Олександр Довженко, I, 1958, 145); Що [то] за див. за 3. 7. підсил. Уживається як складовий компонент у формах прикметників і прислівників найвищого ступеня порівняння із префіксом най- для виділення, підсилення найвищої міри якості, відповідаючи за значенням словам самий, найбільш, напр.: щонайактивніший, щонайвірніший, щонайдовше, щонайлегший, щонайпізнішеі т. ін. Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, 1980. — Стор. 598.

Матеріал з Вікісловника

Морфологічні та синтаксичні властивості[ред.] Займенник. Вимова[ред.] МФА: [] Семантичні властивості[ред.] Значення[ред.] I чого́, знах. в. що, а після прийм. за, про, через та ін. також віщо, займ. 1. також із підсил. част. ж, б, то, пит. Означає загальне питання про предмет, явище, дію і т. ін. ◆ Знаєш що? — уживається при поясненні чого-небудь, пропонуванні можливого виходу з якого-небудь становища і т. ін. у знач.: ось що. ◆ Що-що, а ... — уживається при виділенні, підкресленні винятковості предмета, явища, події і т. ін. 2. пит. Уживається в функції прислівника у знач. чому?, з якої причини? ◆ За ві́що?; За що?; За що? Про що? — чому?, навіщо? ◆ Не знати чого (чому́) — невідомо нащо. 3. пит. Уживається у функції прислівника мети у знач. для чого?, навіщо?, з якою метою? (у риторичному питанні – із знач. нічого). ◆ Заради чого — навіщо, нащо. ◆ Нема чого (що) з інфін. — уживається для заперечення яких-небудь дій, думок і т. ін.; не варто, не потрібно. 4. пит., тільки в наз. в. Уживається у функції присудка, відповідаючи знач. як?, який?, в якому стані перебуває хто-, що-небудь? ◆ Що за хто, що — уживається при запитанні про якості, властивості предметів, осіб і т. ін. у знач. який. 5. пит., розм. Виражає питання про кількість чого-небудь, відповідаючи знач. скільки?, яку суму? ◆ немає прикладів застосування. 6. відносний. Приєднує підрядні речення: а) додаткові; б) підметові; в) (у сполуч. з часткою не) допустові. ◆ Що ж до кого, чого, то ... — коли стосується кого-, чого-небудь, то ... 7. відносний. Приєднує підрядне означальне речення, відповідаючи знач. відносного займ. який. ◆ немає прикладів застосування. 8. відносний. Приєднує підрядні речення: а) які вказують на наступність іншої дії, що доповнює попередню; б) які виражають наслідкові відношення, у знач. а це, і це. ◆ немає прикладів застосування. 9. відносний. Уживається при зіставленні кількох підрядних підметових речень або членів речення з повторюванням займенника. ◆ немає прикладів застосування. 10. відносний. Уживається у сполуч. з ім. та числ. у знач. кожний, всякий. ◆ немає прикладів застосування. 11. також із співвідносним словом то. Уживається для приєднання підрядного речення або підрядної конструкції простого речення. ◆ немає прикладів застосування. 12. відносний, перев. з інфін. Уживається в середині простого речення у функції додатка. ◆ Хоч би що́ кому — зовсім байдуже, однаково, не хвилює кого-небудь щось. ◆ Хоч ти йому́ що — не слухає, не сприймає нічого, залишається байдужим до всього хто-небудь. 13. неознач. Уживається в знач. що-небудь, щось. скільки-небудь, дещо. ◆ немає прикладів застосування. 14. означ., також у сполуч. з част. вже, то. Уживається в окличних реченнях у знач. дуже багато, велика кількість. ◆ немає прикладів застосування. 15. Указує на ступінь вияву чого-небудь у знач. дуже, сильно, як, який. ◆ немає прикладів застосування. 16. означ., розм. Уживається в риторичних питаннях і окликах при вираженні емоційної оцінки предмета, явища і т. ін. у знач. дуже великою, вищою мірою. ◆ немає прикладів застосування. 17. вказ., у сполуч. з част. ось, от, он. Уживається для уточнення, роз'яснення висловлювання: а) перед повідомленням, переліком; б) у функції узагальнюючого слова, що вказує на здогад про щось, розгадку чого-небудь. ◆ немає прикладів застосування. 18. перев. з част. не. Уживається в окличних і питальних реченнях, а також у різних словосполученнях у знач. все, все без винятку, все підряд, всяке, різне. ◆ Хоч що — усе без винятку, будь-що. 19. Уживається в риторичних питаннях і окликах у знач. запереч. займ. ніщо, нічого, а також іменників, що позначають негативні якості, властивості. ◆ немає прикладів застосування. 20. Уживається в складі фразових сполучень із запереч. част. ◆ Що не що, а ... — хай там що, а ...; хоч там як, а ...