Відмінності між версіями «Гадати»

Поточна версія на 09:51, 25 лютого 2014

Словник Грінченка

Гадати, -даю, -єш, гл. 1) Думать, размышлять, помышлять, предполагать, воображать. Я козак молод, гадаю, що я собі пароньки не маю. Мет. 17. Ой ти, козаче, що ти думаєшгадаєш? Мет. 81. Коника сідлає, а на Бога не гадає. Гол. І. 11. 2) = Згадувати. Та будем ми помірать і свого батенька гадать. Мил. 211.

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

ГАДАТИ 1, аю, аєш, недок.

1. про кого — що і без додатка. Думати, розмірковувати. — І вже, моя мати, Мені не гуляти: Треба мені, мати, Про інше гадати... (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 59); Піди вкладися гарно спати, А послі [потім] будеш і гадати, Спочинь та вже тогді [тоді] міркуй! (Іван Котляревський, I, 1952, 107); Чіпка йде з боку отари, похнюпивши голову.. Нічого він не думає, не гадає... (Панас Мирний, II. 1954, 55); Ви не знаєте, що я гадаю, Як сиджу я мовчазна, бліда (Леся Українка, I, 1951, 91); * Образно. Хотів би я знати, — та хто теє скаже! Хто скаже мені, що могили гадають... (Павло Тичина, I, 1957, 4); // Мріяти. — Чи про такі очі я гадала, як вас [рушники] під калиною вишивала, — подумала. Лукина (Нечуй-Левицький, III, 1956, 346); Мати собі планувала, як її син буде вченим, не гибітиме під землею, як батько. Гадала й від радості плакала (Петро Панч, Синів.., 1959, 35). Гадати думу (думку, гадку) — те саме, що Думати думу (думи, думку) (див. думати). Лину В темний садочок на Україну. Лину я, лину, думу гадаю, І ніби серце одпочиває (Тарас Шевченко, II, 1953, 20); Дивлюся на небо та й думку гадаю, Чому я не сокіл, чому не літаю..? (Пісні та романси українських поетів.., II, 1956, 30); Сидить Абдул, Губи надув І гадку гадає: Що там моє, Турецькее Військо поробляє? (Гулак-Артемовський, Байки.., 1958, 164); Думати-гадати див. думати.

2. перев. з спол. що. Мати думку, міркування з якого-небудь приводу; вважати. — А я так гадаю, що тобі треба негайно залишити збори, — сказала, стримуючи хвилювання, Ольга Ярош (Анатолій Шиян, Баланда, 1957, 97); — Ви гадаєте, нам пощастить його врятувати? (Олександр Довженко, I, 1958, 320); // Передбачати, припускати. Молотьбу скінчили вчасно. Зерна, правда, одержали менше, ніж гадали (Олесь Донченко, I, 1956, 91).

3. з інфін. Мати намір що-небудь робити. Гадаю подати до цензури збірник власних оповідань з молдаванського життя (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 129); // Сподіватися. Шевченко гадав побачити свою п'єсу на сцені Александрінського театру в Петербурзі у 1843 році (Мистецтво. 2, 1956, 36).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 10.

ГАДАТИ 2, аю, аєш, недок., заст. Ворожити. Вона тут тілько і робила, Що всім гадала, ворожила (Іван Котляревський, I, 1952, 154); Звечора під новий год Дівчата гадали (Левко Боровиковський, Тв., 1957, 60).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 10.

[corp.ulif.org.ua/dictua/ Словник України (1970—1980)]

гада́ти 2 – дієслово недоконаного виду

(ворожити) Інфінітив гада́ти однина множина Наказовий спосіб 1 особа гада́ймо 2 особа гада́й гада́йте МАЙБУТНІЙ ЧАС 1 особа гада́тиму гада́тимемо, гада́тимем 2 особа гада́тимеш гада́тимете 3 особа гада́тиме гада́тимуть ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС 1 особа гада́ю гада́ємо, гада́єм 2 особа гада́єш гада́єте 3 особа гада́є гада́ють Активний дієприкметник

Дієприслівник гада́ючи МИНУЛИЙ ЧАС чол. р. гада́в гада́ли жін. р. гада́ла сер. р. гада́ло Активний дієприкметник

Пасивний дієприкметник

Безособова форма

Дієприслівник гада́вши

Ілюстрації

Медіа

Див. також

[1]

[2]

на папері

Джерела та література

Зовнішні посилання