Відмінності між версіями «Цюрити»
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
| Рядок 14: | Рядок 14: | ||
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #ccc solid; border-bottom:5px #ccc solid; text-align:center" | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #ccc solid; border-bottom:5px #ccc solid; text-align:center" | ||
|- valign="top" | |- valign="top" | ||
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Цюрити(Заболочений).jpg|x140px]] [http://wiki.kubg.edu.ua/images/f/f4/Цюрити(Заболочений).jpg] | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: Цюрити(Заболочений).jpg|x140px]] [http://wiki.kubg.edu.ua/images/f/f4/Цюрити(Заболочений).jpg]|} |
| − | |} | + | |
Версія за 13:48, 22 січня 2014
Цюрити, -рю, -риш, гл. = Дзюрити. Гол.
Зміст
Сучасні словники
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
ЦЮРИТИ, ить, недок., розм. Те саме, що дзюрити. — Цигане, чому ти хати не покриєш? Аде [глянь], всюди цюрить! — Та як тепер покривати, коли дощ іде? (Україна сміється, I, 1960, 292); — Будеш ти матися! Кров із тебе цюритиме, так будуть бити! (Лесь Мартович, Тв., 1954, 131). Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, 1980. — Стор. 254.
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
дзюрити -и/ть, недок., розм. Текти, витікати тонким струменем, струмком.
Ілюстрації
.jpg) [1]|}
|
![[1]](http://wiki.kubg.edu.ua/images/f/f4/Цюрити(Заболочений).jpg){kind=link}