Відмінності між версіями «Ратай»
Яніна (обговорення • внесок) |
Яніна (обговорення • внесок) |
||
| Рядок 27: | Рядок 27: | ||
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Imgpreview.jpg|x140px]] | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Imgpreview.jpg|x140px]] | ||
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Tumblr_mfbg0wD89a1rkwp2lo1_1280.jpg|x140px]] | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Tumblr_mfbg0wD89a1rkwp2lo1_1280.jpg|x140px]] | ||
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Завантаження | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Завантаження:Photoicon.png|x140px]] |
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]] | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]] | ||
|} | |} | ||
Версія за 19:28, 21 січня 2014
Ратай, -тая, м. Пахарь. АД. І. 53. РАТАЙ, ратая, чол., нар.-поет., заст. Плугатар, орач. Звільнялося місто за містом, село за селом, виходив на поля ратай, ставав до праці на заводі робітник (Семен Скляренко, Орл. крила, 1948, 72); Восени, мабуть, весело проходив по цих роздолах ратай із ралом, потім сіяч із козубом, а після Петра і Павла дзвеніли дружно серпи та коси й бриніла пісня до ясного неба... (Юрій Смолич, Мир.., 1958, 155); Зламати крила яструба — навік! Розсікти навпіл голову криваву! Устав з мечем ратай і робітник За нашу долю і за нашу славу! (Максим Рильський, II, 1960, 183); Мов теплу зливу у маю, Степи зустріли ждану волю... Було нелегко ратаю Іти по спаленому полю (Микола Нагнибіда, Вибр., 1957, 250).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, 1977. — Стор. 453.
Зміст
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках ратай - В народной словесности: крестьянин-пахарь "Толковый словарь живого великорусского языка" В. Даль
РАТАЙ - смотрите также рать. РАТАЙ - Скрщн. оратай, смотрите также орать. Толковый словарь русского языка Под ред. Д. Н. Ушакова
РАТАЙ - ратая, малый; мужской род (нар.- поэтично, в языке поэтов ). Крестьянин-пахарь. Орет в поле ратай, понукивает, сошка у ратая поскрипывает. Былина. Орфографический словарь под ред. проф. Лопатина
ратай - ра́тай -- ра́тай, -я Новый толково-словообразовательный словарь русского языка, Т. Ефремовой
ратай - 1. малый; мужской род устаревший, устаревшая форма То же, что: воин. 2. малый; мужской род устаревший, устаревшая форма То же, что: землепашец.
Ілюстрації
|
|
x140px | 
|
