Відмінності між версіями «Фраїр»
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
(→Ілюстрації) |
Кулик (обговорення • внесок) |
||
| Рядок 27: | Рядок 27: | ||
А моє червене, бо не вилюблене. | А моє червене, бо не вилюблене. | ||
| + | |||
| + | |||
| + | [http://sum.in.ua/s/zalycjaljnyk '''Зінаїда Тулуб, Людолови, II, 1957, 394'''] | ||
| + | Любитель залицятися до жінок, упадати за ними. — Панночко Теофілів!.. Завжди принадна, як пуп'янок троянди, — дзвенькнув острогами гість і з спритністю старого залицяльника поцілував ручку панночки (Зінаїда Тулуб, Людолови, II, 1957, 394). | ||
==Ілюстрації== | ==Ілюстрації== | ||
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #ccc solid; border-bottom:5px #ccc solid; text-align:center" | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #ccc solid; border-bottom:5px #ccc solid; text-align:center" | ||
|- valign="top" | |- valign="top" | ||
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: Фраїр01.jpg|x140px]] | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: Фраїр01.jpg|x140px]] [[Зображення: Залицяльник.jpg|x140px]] |
|} | |} | ||
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Університетський коледж]] | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Університетський коледж]] | ||
Версія за 12:00, 21 січня 2014
Фраїр, -ра, м. Возлюбленный, женихъ. Гол. III. 393. Мам фраїра пана. Гол. IV 511.
Сучасні словники
- ФРАЇР, ФРАЄР - залицяльник. "Што, найшлась си нового фраїра?"
Фраїр, фраїр – народна пісня
Фраїру, фраїру, я тобі не вірю,
Же мя будеш любив, як я постарію.
Можеш добрі знати і тому вірити,
Же я тя на старіст не буду любити.
Фраїречки штирі, про што сте ся били?
Про тебе, шугаю, што зме тя любили.
Што зме тя любили, што зме тя кохали,
Што зме подарунки в тебе одберали.
Ганичко, Ганичко, біле твоє личко,
А моє червене, бо не вилюблене.
Зінаїда Тулуб, Людолови, II, 1957, 394
Любитель залицятися до жінок, упадати за ними. — Панночко Теофілів!.. Завжди принадна, як пуп'янок троянди, — дзвенькнув острогами гість і з спритністю старого залицяльника поцілував ручку панночки (Зінаїда Тулуб, Людолови, II, 1957, 394).
Ілюстрації
 
|
