Відмінності між версіями «Форботи»
(Створена сторінка: '''Форботи, -бо́т, '''''ж. мн. ''Кружева. ''Робит форботи. ''Гол. ІІІ. 498. Категорія:Фо) |
Кулик (обговорення • внесок) |
||
| (не показано 3 проміжні версії 2 учасників) | |||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
| − | '''Форботи, -бо́т, '''''ж. мн. ''Кружева. ''Робит форботи. ''Гол. ІІІ. 498. | + | '''Форботи, -бо́т, '''''ж. мн. ''Кружева. ''Робит форботи. ''Гол. ІІІ. 498. |
| + | ==Сучасні словники== | ||
| + | [http://yashchuk2005.narod.ru/radyvyliv440/25.htm'''Форботи'''] | ||
| + | *форботи – мережива | ||
| + | |||
| + | [http://russian_ukrainian.academic.ru/40400/кружево'''Форбот'''] кружево | ||
| + | мережево, плетево, (зап.) коронки (-нок), (стар.) форботи (-бот), (узкое) форбо[і ]тки (-ток). [Тонке, як павутина, мережево (Васильч.). Блакитний шовк неба покрився мережевом чорних гилячок (Коцюб.). На голові чепець з форбот венецьких (Ор. Лев.)]. | ||
| + | |||
| + | ==Історія== | ||
| + | [http://http://happypara.com/?m0prm=4&showItem=184] | ||
| + | [Батьківщиною мережива називають Бельгію. Найгарніші мережива робили в старовинному місті Брюгге, розташованому на заході країни. Справжнє мереживо ручного плетіння завжди було модним, а виготовляли його, звісна річ, бідняки. У цей важкий для країни час убогості й поневірянь єпископ Брюгге Van Susteran вирішив, що мереживоплетіння може приносити якийсь дохід бідним сім'ям. Місію навчання бідняків цьому тонкому мистецтву поклали на Зібрання Апостольських Сестер. Безробіття й убогість примушували жінок і дітей займатися дуже складним, кропітким і трудомістким ремеслом, а продавали мереживо за копійки. Проте з часом, коли було налагоджено машинне виробництво, стало легше – машина плете мереживо в тисячу разів швидше за навіть наймайстернішу і наймоторнішу мереживницю.]. | ||
| + | |||
| + | Неможливо визначити точну дату народження цього дива. У біблійній книзі "Вихід" згадується "завіса з блакитної, пурпурової і червленої шерсті і крученого віссону візерунчастої роботи", а ще "одяг Аарона із золотої, блакитної, пурпурової і червленої шерсті і крученого віссону". | ||
| + | |||
| + | Італійські художники XVI століття створили близько 22 книг з візерунками для мереживних виробів. | ||
| + | ==Ілюстрації== | ||
| + | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #ccc solid; border-bottom:5px #ccc solid; text-align:center" | ||
| + | |- valign="top" | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:6_49.jpg|x140px]] | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:127-98fbf9512ac26b475a58bf209223c0e9.jpg|x140px]] | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:3232f241744ee8413bd2c1968c19520c.jpg|x140px]] | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:79959048_30.jpg|x140px]] | ||
| + | |} | ||
| + | |||
| + | ==Див. також== | ||
| + | *[http://spil.ucoz.ua/news/moda_na_djushes/2013-01-26-2680], До речі, назва "дюшес” для мережева звучала тільки серед освічених панянок. Так би мовити, використовували "модне слівце”. Бо ж українська мова так і не прийняла це слово. У народі плетиво з ниток називалося: мережево, плетево; на заході України казали на це в'язання — коронки; міські модниці ще вживали старинне слово форботи, а до вузького — форбо(і)тки. | ||
| + | *[http://uk.wikipedia.org/wiki/%B2%F1%F2%EE%F0%B3%FF_%F3%EA%F0%E0%BF%ED%F1%FC%EA%EE%BF_%EC%EE%E2%E8], Чи єсть в Луцьку білоглова, Як та пані ключникова? Хоча й вік подойшлий має, А розпусти не встидає; Убирається в форботи (укр. мережива) | ||
| + | |||
| + | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Університетський коледж]] | ||
| + | |||
[[Категорія:Фо]] | [[Категорія:Фо]] | ||
Поточна версія на 11:50, 21 січня 2014
Форботи, -бо́т, ж. мн. Кружева. Робит форботи. Гол. ІІІ. 498.
Сучасні словники
- форботи – мережива
Форбот кружево мережево, плетево, (зап.) коронки (-нок), (стар.) форботи (-бот), (узкое) форбо[і ]тки (-ток). [Тонке, як павутина, мережево (Васильч.). Блакитний шовк неба покрився мережевом чорних гилячок (Коцюб.). На голові чепець з форбот венецьких (Ор. Лев.)].
Історія
[1] [Батьківщиною мережива називають Бельгію. Найгарніші мережива робили в старовинному місті Брюгге, розташованому на заході країни. Справжнє мереживо ручного плетіння завжди було модним, а виготовляли його, звісна річ, бідняки. У цей важкий для країни час убогості й поневірянь єпископ Брюгге Van Susteran вирішив, що мереживоплетіння може приносити якийсь дохід бідним сім'ям. Місію навчання бідняків цьому тонкому мистецтву поклали на Зібрання Апостольських Сестер. Безробіття й убогість примушували жінок і дітей займатися дуже складним, кропітким і трудомістким ремеслом, а продавали мереживо за копійки. Проте з часом, коли було налагоджено машинне виробництво, стало легше – машина плете мереживо в тисячу разів швидше за навіть наймайстернішу і наймоторнішу мереживницю.].
Неможливо визначити точну дату народження цього дива. У біблійній книзі "Вихід" згадується "завіса з блакитної, пурпурової і червленої шерсті і крученого віссону візерунчастої роботи", а ще "одяг Аарона із золотої, блакитної, пурпурової і червленої шерсті і крученого віссону".
Італійські художники XVI століття створили близько 22 книг з візерунками для мереживних виробів.
Ілюстрації
|
|
|
|
Див. також
- [2], До речі, назва "дюшес” для мережева звучала тільки серед освічених панянок. Так би мовити, використовували "модне слівце”. Бо ж українська мова так і не прийняла це слово. У народі плетиво з ниток називалося: мережево, плетево; на заході України казали на це в'язання — коронки; міські модниці ще вживали старинне слово форботи, а до вузького — форбо(і)тки.
- [3], Чи єсть в Луцьку білоглова, Як та пані ключникова? Хоча й вік подойшлий має, А розпусти не встидає; Убирається в форботи (укр. мережива)
