Відмінності між версіями «Вагани»
(→Ілюстрації) |
|||
| (не показана одна проміжна версія ще одного учасника) | |||
| Рядок 31: | Рядок 31: | ||
Ваганки́. Ум. отъ вагани. | Ваганки́. Ум. отъ вагани. | ||
| − | + | ==Ілюстрації== | |
[[Зображення:слово1.jpg|x140px]] [[Зображення:вагани2.jpg|x140px]] [[Зображення:вагани3.jpg|x140px]] [[Зображення:вагани4.jpg|x140px]] | [[Зображення:слово1.jpg|x140px]] [[Зображення:вагани2.jpg|x140px]] [[Зображення:вагани3.jpg|x140px]] [[Зображення:вагани4.jpg|x140px]] | ||
| + | |||
| + | |||
| + | |||
| + | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Університетський коледж]] | ||
| + | |||
[[Категорія:Ва]] | [[Категорія:Ва]] | ||
Поточна версія на 20:12, 12 січня 2014
Вагани, -нів, м. мн. 1) Продолговатая деревянная миса, родъ небольшого корытца для пищи. Сим. 19. Всю страву в вагани вливали і роздавали всім ложки. Котл. Ен. II. 12. 2) = Ночви. Сів (дурень) у вагани та й плава. Мнж. 79. Ум. Ваганки. Біля куреня уже стоять є ваганки, повнісінькі галушок з салом. Греб. 401.
Зміст
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
ВАГАНИ, ів, мн.
1. заст. Довгаста дерев'яна миска для їжі. Всю страву в вагани вливали І роздавали всім ложки (Іван Котляревський, I, 1952, 91).
2. діал. Ночви.
Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 274.
ТЛУМАЧ
Вагани вагани -і/в, мн. 1) заст. Довгаста дерев'яна миска для їжі. 2) діал. Ночви.
Великий тлумачний словник сучасної української мови. - "Перун". 2005.
Матеріал з Вікісловника
Ваган - коритце або неглибока дерев'яна миска овальної форми , схожа на плоске блюдо. Ваган використовувався для різання , січки , рубки , шинкування та інших видів подрібнення вареного м'яса , риби , овочів , грибів. Зберігався в кухонному інвентарі всіх слов'ян до початку XX століття. Вийшов з ужитку в основному через появу м'ясорубок , що призвело до зміни консистенції фаршів , начинок , зникнення виробів з тіста з рубаним м'ясом , багатошарових високих кулеб'як і великих пирогів , де для рівномірного пропікання необхідні січені ( провітрювані ) начинки , а не тертим - мелені , що утворюють більш щільний і непроникний для повітря шар , пропікалися лише в невеликих за розмірами пирогах і пиріжках . Походження слова невідомо , проте воно широко поширене в слов'янських мовах (українська , болгарська , сербохорватська , словенська , чеська , словацька ) , звідки було запозичено в балтійські (латиський , литовський , прусський ), деякі фінно-угорські (естонський , мордовська ) і можливо грецький [ 1 ] .
СЛОВАРЬ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКO
Вагани́, -ні́в, м. мн. 1) Продолговатая деревянная миса, родъ небольшого корытца для пищи. Сим. 19. Всю страву в вагани вливали і роздавали всім ложки. Котл. Ен. II. 12. 2) = Ночви. Сів (дурень) у вагани та й плава. Мнж. 79. Ум. Ваганки́. Біля куреня уже стоять ваганки, повнісінькі галушок з салом. Греб. 401. Вагани́ці, -ниць, ж. мн. = Вагани, если не ошибка вмѣсто: ногави́ці? Було собі три брати: шли собі широкою дорогою, найшли собі рукавиці, ваганиці і вроки... Стали поділятися: одному — рукавиці, другому — ваганиці, третьому — вроки. (Заклин.) Чуб. І. 132. Ваганки́. Ум. отъ вагани.
Ілюстрації
