Відмінності між версіями «Коліно»

Поточна версія на 22:46, 11 січня 2014

Коліно, -на, с. 1) Колѣно. Жупанини по коліна, пошита до діла. Мет. 38. 2) Родъ, происхожденіе. Одно що вона пані великого коліна, а друге що з прадіда ляшка. К. ЧР. 317. 3) Поколѣніе. Через тебе і твого потомка благословлятимуться усі коліна на землі. Опат. 49. 4) Изгибъ (рѣки и пр). Коліно трохи бум: так іти прямо, а потім повернуть у бік коліном. Екатер. у. 5) Переходъ голоса при пѣніи. Не попадеш пісні: на коліна крута. Харьк. г. Ум. Колінечко, колінце. Первий раз ступив (у воду) по колінечка, другий раз ступив як під рученьки. Грин. III. 279.

КОЛІНО, а, сер.

1. Суглоб, що з'єднує стегнову і гомілкову кістки; місце згину ноги. Учора середульший [син] узяв та з водовозки полетів сторчака додолу і набив чималу гулю на коліні (Панас Мирний, V, 1955, 404); Вона опустилась перед хлібом на коліна, над силу підводячи вгору голову і руки (Михайло Стельмах, I, 1962, 33); * У порівняннях. — Дурний, як поліно, лисий, як коліно, хоч не пан, зате підпанок (Ігор Муратов, Бук. повість, 1959, 36); // Частина одягу, що прикриває це місце ноги. Парували нагріті коліна ватяних штанів (Олесь Гончар, III, 1959, 294); Появився Гнат: шкірянка розстебнута, чоботи забризкані багнюкою, на галіфе на колінах і ззаду блищить нашита і вичовгана, мов бубон, шкіра (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 32). ♦ В коліно — по коліна. Снігу насипало в коліно, вітри ревли понад Львовом (Іван Франко, IV, 1950, 45); Якось особливо для неї тільки оце сьогодні запахли зелені, високі, вже в коліно жита (Юрій Збанацький, Переджнив'я, 1960, 205); Встати (піднятися і т. ін.) з колін — звільнитися від гніту, поневолення. Африка піднялась з колін, вона розпрямляє свої могутні плечі, розриває кайдани (Радянське право, 6, 1960, 105); Гнути (згинати і т. ін.) коліна — бути покірним; запобігати, підлещуватися. Це ж він [Каменяр] навчав тебе колін не гнуть, Народе мій, клепати дух і волю (Любов Забашта, Вибр., 1958, 43); Перед царями звіку-зроду ти [Грузія] не згинала ж бо колін (Павло Тичина, II, 1957, 73); Жабі (горобцеві) по коліна — неглибоко. — В Семигорах нема де і втопиться, бо в ставках старій жабі по коліна, — сказав Карпо (Нечуй-Левицький, II, 1956, 265); — А він, знаєш, коли приїхав до мене, то кепкував над тобою, казав, що в тому ставку горобцеві по коліна буде (Михайло Чабанівський, Тече вода.., 1961, 172); Море по коліна (по коліно) кому — все ні по чому, ніщо не лякає. Перші вдалі запровадження в механічному цеху запаморочили йому голову, і він гадає, що тепер йому море по коліна (Павло Автомонов, Щастя.., 1959, 15); Гребу, налягаю на весла покірні, І море мені — по коліно. Іду на стежки видиратись загірні, Здається — до неба долину (Ігор Муратов, Осінні сурми, 1964, 41); Поставити на коліна кого — примусити підкоритися. Поставивши на коліна мирних вербівчан, вони [карателі] безпечно заходили в двори, витрушували з скринь і комор хліборобські пожитки (Арсен Іщук, Вербівчани, 1961, 277).

2. перев. мн. Ноги від колінного суглоба до таза. — Не плач, Галю! — каже менший брат і бере Галю до себе на коліна (Марко Вовчок, I, 1955, 293); На колінах у матері тихо позіхає ще без імені синочок (Олександр Довженко, I, 1958, 112).

3. Окрема частина чого-небудь, що має вигляд ламаної лінії, від одного згину чи повороту до іншого. Колінчастий вал двигуна ЗІС-5К, встановлений в семи корінних підшипниках, має шість колін (Зернові комбайни, 1957, 164); Обгорнувши.. Ларисину шубку, повісила [господиня] у вільному кутку, далі від залізного коліна димової труби (Микола Руденко, Остання шабля, 1959, 236); // Самий кут згину, повороту; місце згину, з'єднання частин. Трійники і хрести застосовуються при відгалуженні трубопроводу від магістрального під прямим кутом; коліна — при повороті трубопроводу під прямим кутом (Довідник сільського будівельника, 1956, 320); // Поворот, загин (ріки, дороги і т. ін.). В далекому коліні річки, під крислатими вербами, тихо посувались за водою плоти (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 188); У місці, де річка Бистра.. робила коліно, було «чудодійне джерело» (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 45); // у знач. присл. коліном. Під кутом. Вона [гора] піднімається круто над набережними нижчими горами, неначе переламується вгорі коліном (Нечуй-Левицький, II, 1956, 385).

4. Певна частина, ланка стебла злаків і деяких інших рослин. Забарвлення підсім'ядольного коліна [сочевиці] частіше з антоціаном (фіолетове) різної інтенсивності, рідше зелене (Зернові бобові культури, 1956, 52).

5. розм. Певна частина, закінчений мотив у музичному творі, пісні тощо. Пісня його була крута в колінах, то стрімких, то журливих, то радісних, то уривчастих (Олександр Ільченко, Козацьк. роду.., 1958, 341); // Фігура в танці, яка виділяється своєю ефектністю. [Коваль:] Мабуть, за такі танці ніхто тютюну не дасть і на понюшку, ..а колись-то було сам гетьман по таляру жбурляв за кожне коліно (Марко Кропивницький, V, 1959, 13). ♦ Викидати (викинути, одколювати, загинати і т. ін.) коліна (коліно): а) робити якісь незвичайні фігури, рухи в танці. Антон вийшов на коло, вдарив каблуками нових чобіт.. І пройшовся перед Катериною, викидаючи такі коліна, що не можна було і уявити (Степан Чорнобривець, Потік.., 1956, 31); Молодиця чи дівка в новій запасці, ..пританцьовуючи, оступалася перед Панчохою, що навприсядки одколював коліна метелиці (Іван Ле, Наливайко, 1957, 236); б) робити несподівані, незвичайні, безглузді вчинки. [Микита (набік):] І не собака ж наш кошовий, яке коліно викинув (Марко Кропивницький, V, 1959, 529).

6. Покоління в родоводі; рід. Родичі позирали на мене пильними, недовірливими очима і давали свої мені заповіти: «..Пам'ятай батька, матір шануй», «Не забувай, з якого коліна вийшов» (Степан Васильченко, IV, 1960, 14); — Старі люди розказують, що броди ці сивашські ще запорожці знали. Від них, мабуть, і нам у спадщину перейшло. З коліна в коліно передавалось (Олесь Гончар, II, 1959, 410); // Про ступінь спорідненості. [Гострохвостий:] Для вас. я готовий познайомитись з вашими родичами, хоч би й в десятому коліні (Нечуй-Левицький, II, 1956, 485); — Хоч ми й живемо в одному селі, хоч ти мені, десь у сьомому чи восьмому коліні, навіть ріднею доводишся, але від тебе ніколи я й доброго слова не почув (Михайло Стельмах, Правда.., 1961, 274). [1]

Ілюстрації