Відмінності між версіями «Вада»

Версія за 20:47, 11 січня 2014

Вада, -ди, ж. 1) Вредъ. Отим за оце і вади не буде. Канев. у. 2) Недостатокъ. Нема чоловіка без вади. Ном. № 2416.

Словник української мови

ВАДА, и, жін.

1. Негативна риса, особливість кого-, чого-небудь; недолік. Вказавши хиби й вади утвору — зробите добре діло молодому авторові, а може, й літературі нашій (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 123); Вона наскрізь бачить усі вади цього сивого.. діда (Олесь Донченко, III, 1956, 411); Він добре міг оцінити всі вади і хороші якості цього літака (Вадим Собко, Зор. крила, 1950, 113); // Фізичний недолік внаслідок захворювання або ушкодження організму, а також природжений. Кожного разу Нонна знаходила в моїх зубах якусь нову ваду (Юрій Збанацький, вдшіа, 1959, 203); Одну ваду мав коник, якого дістали Чернишеві: розкувавшись, він стер копито і шкутильгав тепер на праву передню (Олесь Гончар, I, 1954, 79); Тільки порівнюючи цих двох красунів, можна добачити вади в обличчі й поставі голови комісії (Іван Ле, Міжгір'я, 1953, 350); Вада вимови; // Пошкодження або неякісність чого-небудь. — Монтаж комунікаційної мережі в дистиляції має якусь ваду (Юрій Шовкопляс, Інженери, 1956, 99). 2. Те, що шкодить, має шкідливий вплив. На плохенький животок і вареники вада (Номис, 1864, № 7159); [Маринка:] Тільки не хвилюйтесь: вам і радість і горе — одна вада! (Михайло Старицький, Вибр., 1959, 460).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 276.