Відмінності між версіями «Яблунька»

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук
(Створена сторінка: '''Я́блунька, -ки, '''''ж. ''Ум. отъ '''яблуня. ''' Категорія:Яб)
 
Рядок 1: Рядок 1:
 
'''Я́блунька, -ки, '''''ж. ''Ум. отъ '''яблуня. '''
 
'''Я́блунька, -ки, '''''ж. ''Ум. отъ '''яблуня. '''
 
[[Категорія:Яб]]
 
[[Категорія:Яб]]
 +
==Сучасні словники==
 +
[http://sum.in.ua/s/jablunjka Академічний тлумачний словник ''' ЯБЛУНЬКА ''']
 +
 +
* и, жін. Зменш.-пестл. до яблуня. Посажу коло хатини На вспомин дружині І яблуньку і грушеньку, На вспомин єдиній! (Тарас Шевченко, II, 1963, 374); Він повільно розплющив очі і радісно вразився: просто над ним, вся в цвіту, розкинулась віттям тендітна яблунька (Олесь Гончар, III, 1959, 315); Молоді яблуньки тримають на вітах червонобокі яблука (Іван Цюпа, Добротворець, 1971, 117);  * У порівняннях. Неллі розцвіла, як та молода яблунька, що вперше вкривається ніжно-рожевим квітом, і всі любуються нею (Мирослав Ірчан, II, 1958, 119).
 +
♦ Недалеко відкотиться яблучко (яблуко) від яблуньки.
 +
 +
[http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%AF%D0%B1%D0%BB%D1%83%D0%BD%D1%8C%D0%BA%D0%B0 Матеріал з Вікіпедії ''' ЯБЛУНЬКА ''']
 +
 +
* Села:
 +
•Яблунька, Івано-Франківська область, Богородчанський район
 +
 +
•Яблунька, Рівненська область, Сарненський район
 +
 +
•Яблунька — колишнє село, тепер історична місцевість у Бучі, Київська область
 +
 +
* Річки:
 +
 +
•Яблунька — притока Дністра, Львівська область
 +
 +
•Яблунька — притока Стрию, Львівська область
 +
 +
[http://ukrainian_explanatory.academic.ru/201596/%D1%8F%D0%B1%D0%BB%D1%83%D0%BD%D1%8C%D0%BA%D0%B0 Академик''' ЯБЛУНЬКА ''']
 +
 +
* -и, ж.  Зменш.-пестл. до яблуня.
 +
==Ілюстрації==
 +
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #ccc solid; border-bottom:5px #ccc solid; text-align:center"
 +
|- valign="top"
 +
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: Яблунька 1.jpg|x140px]]
 +
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: Яблунька 2.jpg|x140px]]
 +
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: яблунька 3.jpg|x140px]]
 +
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: Яблунька 4.jpg|x140px]]
 +
|}
 +
 +
==Див. також==
 +
*[http://proridne.org/folklore/tales/%D0%A9%D0%B5%D0%B4%D1%80%D0%B0%20%D1%8F%D0%B1%D0%BB%D1%83%D0%BD%D1%8C%D0%BA%D0%B0.html]. Щедра яблунька
 +
 +
Українська народна казка Подніпров’я (Наддніпрянщини)
 +
Були собі дід та баба. Не було в них ні дітей, ні онуків. Зате був у них сад невеличкий, але врожайний.
 +
Якось баба захворіла. Як не старався дід: і чай з травички варив, і манну кашу — нічого не допомогло. От в один холодний день дід пішов по дрова. Одягнув кожушок, теплу шапку, та й попрямував до лісу. Дивиться, а в яблуньки кора надгризена зайцями. А яблунька ж та була бабиною улюбленицею.
 +
Захворіє яблунька, баба ще більше заляже. Похитав дід головою та й заходився деревце рятувати: обтулив стовбур соняховими стеблами, обкрутив соломою, нагорнув побільше снігу та й намірився йти.
 +
Коли це чує він голосок. А то яблунька мовить:
 +
— Дякую тобі, дідусю, за турботу. А я тобі теж допоможу. Розгорни мої гілочки, там знайдеш яблучко. Воно не просте, а чарівне. З’їсть його баба й одразу одужає. Тільки одне прохання: не розказуй нікому, що я можу по-людському говорити, бо лихо мені буде.
 +
Погодився дід, подякував яблуні та на радощах і про дрова забув, схопив яблуко та й побіг. Як казала яблунька, так все і сталося. Одужала баба. Знову зажили дід з бабою по-старому. Аж якось баба стала допитуватись у діда: скажи та й скажи, де взяв чарівне яблучко.
 +
Дід мовчав, мовчав, та й не стримався, розповів таємницю яблуньки.
 +
Аж тут щось страшне сталось: налетів жахливий вітер, здійнялася чорна буря, наче ніч заступила сонце. А коли все вщухло, то побачили дід з бабою прикру картинку за вікном: не залишилося від саду і сліду, все як водою змило. Ой, як зажурилися старенькі!
 +
Але робити нічого, бо насіннячко з чарівного яблучка зберегли, от і висіяли його. А згодом і сіянці з’явилися.. Розсадили їх дід з бабою на місці старого саду.
 +
Мало чи багато ще прожили не знаю, але яблучок зі свого саду дочекались. А ще добре запам’ятали: чужа таємниця — це святе.
 +
 +
*[http://www.aha.ru/~vladkov/zatonski.html].ЯБЛУНЬКА ТА ЯБЛУЧКО
 +
"Син за батька не відповідає", - говорить народна мудрість, яку любили повторювати під час масових репресій. І тут я повністю згоден. Яка нам справа до того, чия кров тече в жилах людини? Кожен сам проходить свій шлях, вибирає свою долю. Син ленінсько-сталінського поплічника Якіра став відомим правозахисником. Відомий демократичний діяч горбачовських часів Юрій Афанасьєв - рідний племінник Лева Камєнєва. Того самого. У Києві живе Серго Гегечкорі - єдиний син Лаврентія Берії. Хто посміє кинути в нього камінь? Видатний вчений, порядна (наскільки мені відомо) людина. Ну, може образ батька в своїх спогадах дещо прикрашає. Та простимо йому це!
 +
Але нерідко бува й так, що у поганого батька виростає поганий син. І у цьому випадку інше прислів'я каже: "Яблучко від яблуньки недалеко котиться!"
 +
*[http://maysterni.com/publication.php?id=38995].Яблунька
 +
Старенька яблунька навчилася співати.
 +
Їй душу гріють тії пісеньки,
 +
 +
коли зимою снігові кургани
 +
 +
беруть в полон і стовбур,і гілки.
 +
 +
Вона співає,і стає молодшою,
 +
 +
в трухлявім серці будиться весна,
 +
 +
зникає сум,заметений порошею
 +
 +
та спогадів снується пелена.
 +
 +
Їй сниться літо і духмяні яблучка,
 +
 +
їй сняться роки молоді її...
 +
 +
Співать навчилася моя старенька яблунька,
 +
 +
їй душу гріють спогади й пісні...

Версія за 22:46, 27 грудня 2013

Я́блунька, -ки, ж. Ум. отъ яблуня.

Сучасні словники

Академічний тлумачний словник ЯБЛУНЬКА

  • и, жін. Зменш.-пестл. до яблуня. Посажу коло хатини На вспомин дружині І яблуньку і грушеньку, На вспомин єдиній! (Тарас Шевченко, II, 1963, 374); Він повільно розплющив очі і радісно вразився: просто над ним, вся в цвіту, розкинулась віттям тендітна яблунька (Олесь Гончар, III, 1959, 315); Молоді яблуньки тримають на вітах червонобокі яблука (Іван Цюпа, Добротворець, 1971, 117); * У порівняннях. Неллі розцвіла, як та молода яблунька, що вперше вкривається ніжно-рожевим квітом, і всі любуються нею (Мирослав Ірчан, II, 1958, 119).

♦ Недалеко відкотиться яблучко (яблуко) від яблуньки.

Матеріал з Вікіпедії ЯБЛУНЬКА

  • Села:

•Яблунька, Івано-Франківська область, Богородчанський район

•Яблунька, Рівненська область, Сарненський район

•Яблунька — колишнє село, тепер історична місцевість у Бучі, Київська область

  • Річки:

•Яблунька — притока Дністра, Львівська область

•Яблунька — притока Стрию, Львівська область

Академик ЯБЛУНЬКА

  • -и, ж. Зменш.-пестл. до яблуня.

Ілюстрації

Яблунька 1.jpg Яблунька 2.jpg Яблунька 3.jpg Яблунька 4.jpg

Див. також

  • [1]. Щедра яблунька

Українська народна казка Подніпров’я (Наддніпрянщини) Були собі дід та баба. Не було в них ні дітей, ні онуків. Зате був у них сад невеличкий, але врожайний. Якось баба захворіла. Як не старався дід: і чай з травички варив, і манну кашу — нічого не допомогло. От в один холодний день дід пішов по дрова. Одягнув кожушок, теплу шапку, та й попрямував до лісу. Дивиться, а в яблуньки кора надгризена зайцями. А яблунька ж та була бабиною улюбленицею. Захворіє яблунька, баба ще більше заляже. Похитав дід головою та й заходився деревце рятувати: обтулив стовбур соняховими стеблами, обкрутив соломою, нагорнув побільше снігу та й намірився йти. Коли це чує він голосок. А то яблунька мовить: — Дякую тобі, дідусю, за турботу. А я тобі теж допоможу. Розгорни мої гілочки, там знайдеш яблучко. Воно не просте, а чарівне. З’їсть його баба й одразу одужає. Тільки одне прохання: не розказуй нікому, що я можу по-людському говорити, бо лихо мені буде. Погодився дід, подякував яблуні та на радощах і про дрова забув, схопив яблуко та й побіг. Як казала яблунька, так все і сталося. Одужала баба. Знову зажили дід з бабою по-старому. Аж якось баба стала допитуватись у діда: скажи та й скажи, де взяв чарівне яблучко. Дід мовчав, мовчав, та й не стримався, розповів таємницю яблуньки. Аж тут щось страшне сталось: налетів жахливий вітер, здійнялася чорна буря, наче ніч заступила сонце. А коли все вщухло, то побачили дід з бабою прикру картинку за вікном: не залишилося від саду і сліду, все як водою змило. Ой, як зажурилися старенькі! Але робити нічого, бо насіннячко з чарівного яблучка зберегли, от і висіяли його. А згодом і сіянці з’явилися.. Розсадили їх дід з бабою на місці старого саду. Мало чи багато ще прожили не знаю, але яблучок зі свого саду дочекались. А ще добре запам’ятали: чужа таємниця — це святе.

  • [2].ЯБЛУНЬКА ТА ЯБЛУЧКО

"Син за батька не відповідає", - говорить народна мудрість, яку любили повторювати під час масових репресій. І тут я повністю згоден. Яка нам справа до того, чия кров тече в жилах людини? Кожен сам проходить свій шлях, вибирає свою долю. Син ленінсько-сталінського поплічника Якіра став відомим правозахисником. Відомий демократичний діяч горбачовських часів Юрій Афанасьєв - рідний племінник Лева Камєнєва. Того самого. У Києві живе Серго Гегечкорі - єдиний син Лаврентія Берії. Хто посміє кинути в нього камінь? Видатний вчений, порядна (наскільки мені відомо) людина. Ну, може образ батька в своїх спогадах дещо прикрашає. Та простимо йому це! Але нерідко бува й так, що у поганого батька виростає поганий син. І у цьому випадку інше прислів'я каже: "Яблучко від яблуньки недалеко котиться!"

  • [3].Яблунька

Старенька яблунька навчилася співати. Їй душу гріють тії пісеньки,

коли зимою снігові кургани

беруть в полон і стовбур,і гілки.

Вона співає,і стає молодшою,

в трухлявім серці будиться весна,

зникає сум,заметений порошею

та спогадів снується пелена.

Їй сниться літо і духмяні яблучка,

їй сняться роки молоді її...

Співать навчилася моя старенька яблунька,

їй душу гріють спогади й пісні...

Отримано з https://wiki.kubg.edu.ua/index.php?title=Яблунька&oldid=103929