Відмінності між версіями «Ціп»
| Рядок 6: | Рядок 6: | ||
==Сучасні словники== | ==Сучасні словники== | ||
| − | + | [[http://sum.in.ua/s/cip]]ЦІП 1, а, ''чол.'' Ручне знаряддя для молотьби, що складається з довгого держака і прикріпленого до нього ременем або мотузком короткого дерев'яного бича. Зжав менший брат свою пшеницю і перевіз, як йому велено. Став молотить: що вдарить ціпом, так йому мішок пшениці і висиплеться (Олекса Стороженко, I, 1957, 33); В лісі несподівано встав гомін і гук. Підковою виходить облава: селяни з кіллями, з косами, з ціпами (Степан Васильченко, III, 1960, 190); — Це я, тату, ніяк не навчуся, — озвалася, червоніючи, Секлета. — Крутиться бісовий ціп, мов той вуж, у руках (Іван Цюпа, Назустріч.., 1958, 106); * У порівняннях. Очі [змія] полум'ям горіли; Хвіст, як ціп, об землю бив (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 248); Слова гупали в пісні, як ціп на току, окремо, виразно (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 131). | |
| + | ♦ Махати ціпом — молотити ціпом. Цілу зиму [Карпо] то в попа, то в пана ціпом махав, не нахваляться ним, такий робітник (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 305); — Ото, яка наука страшна, то не ціпами махати! (Василь Стефаник, I, 1949, 115); — Іване, а ти мастак брехати? — несподівано запитав я Кульбабенка. — Умію.. Брехати — не ціпом махати (Михайло Стельмах, Правда.., 1961, 77). | ||
| + | |||
| + | Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, 1980. — Стор. 239. | ||
| + | |||
| + | ЦІП 2, ЦІП-ЦІП, ЦІП-ЦІП-ЦІП, виг. Уживається для кликання курчат. Там, серед одного двору, стояла молодиця ще з заспаним лицем, нерозчісаною головою і голосно викрикувала на всю околицю: тю-тю, курочки, тю-тю-тю-тьу! Там неслось: ціп-ціп-ціп! (Панас Мирний, І, 1954, 236); Залишивши правку учнівських зошитів, вона вийшла подивитися на своїх курчаток. Поглядом ковзала по двору, примовляючи: ціп-ціп-ціп (Михайло Томчаній, Готель.., 1960, 31). | ||
| + | |||
| + | [[http://www.lingvo.ua/uk/Interpret/uk-ru/ЦІП]]ціп | ||
| + | I -а, ч. | ||
| + | Ручне знаряддя для молотьби, що складається з довгого держака і прикріпленого до нього ременем або мотузком короткого дерев'яного бича. | ||
| + | II ціп-ціп, ціп-ціп-ціп, виг. | ||
| + | Уживається для кликання курчат. | ||
| + | |||
==Ілюстрації== | ==Ілюстрації== | ||
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
|- valign="top" | |- valign="top" | ||
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:tsip1.jpg|x140px]] |
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:tsip2.jpg|x140px]] |
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:tsip3.jpg|x140px]] |
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:tsip4.jpg|x140px]] |
|} | |} | ||
==Медіа== | ==Медіа== | ||
Версія за 20:43, 26 грудня 2013
І. Ціп, -па, м. 1) Цѣпъ для молотьбы хлѣба. За ціп та на тік. Ном. № 12854. Брехати не ціпом махати. Ном. № 6815. 2) Ціпи в’язати. Ссориться. Подол. г. 3) Ціпом їхати. Ѣхать двумя лошадьми, вмѣстѣ впряженными, изъ которыхъ одна маленькая другая большая. Вх. Зн. 82. 4) Порода большихъ грушъ. Вх. Лем. 480. Ум. Ці́пик.
ІІ. Ціп! меж. 1) Вонъ, прочь. Ціп відсіля! ви не сього приходу. Кв. 2) Ціп-ціп! Призывъ для курей: цыпъ-цыпъ. Kolb. І. 65.
Зміст
Сучасні словники
[[1]]ЦІП 1, а, чол. Ручне знаряддя для молотьби, що складається з довгого держака і прикріпленого до нього ременем або мотузком короткого дерев'яного бича. Зжав менший брат свою пшеницю і перевіз, як йому велено. Став молотить: що вдарить ціпом, так йому мішок пшениці і висиплеться (Олекса Стороженко, I, 1957, 33); В лісі несподівано встав гомін і гук. Підковою виходить облава: селяни з кіллями, з косами, з ціпами (Степан Васильченко, III, 1960, 190); — Це я, тату, ніяк не навчуся, — озвалася, червоніючи, Секлета. — Крутиться бісовий ціп, мов той вуж, у руках (Іван Цюпа, Назустріч.., 1958, 106); * У порівняннях. Очі [змія] полум'ям горіли; Хвіст, як ціп, об землю бив (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 248); Слова гупали в пісні, як ціп на току, окремо, виразно (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 131). ♦ Махати ціпом — молотити ціпом. Цілу зиму [Карпо] то в попа, то в пана ціпом махав, не нахваляться ним, такий робітник (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 305); — Ото, яка наука страшна, то не ціпами махати! (Василь Стефаник, I, 1949, 115); — Іване, а ти мастак брехати? — несподівано запитав я Кульбабенка. — Умію.. Брехати — не ціпом махати (Михайло Стельмах, Правда.., 1961, 77).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, 1980. — Стор. 239.
ЦІП 2, ЦІП-ЦІП, ЦІП-ЦІП-ЦІП, виг. Уживається для кликання курчат. Там, серед одного двору, стояла молодиця ще з заспаним лицем, нерозчісаною головою і голосно викрикувала на всю околицю: тю-тю, курочки, тю-тю-тю-тьу! Там неслось: ціп-ціп-ціп! (Панас Мирний, І, 1954, 236); Залишивши правку учнівських зошитів, вона вийшла подивитися на своїх курчаток. Поглядом ковзала по двору, примовляючи: ціп-ціп-ціп (Михайло Томчаній, Готель.., 1960, 31).
[[2]]ціп I -а, ч. Ручне знаряддя для молотьби, що складається з довгого держака і прикріпленого до нього ременем або мотузком короткого дерев'яного бича. II ціп-ціп, ціп-ціп-ціп, виг. Уживається для кликання курчат.
Ілюстрації
|
|
|
|
