Відмінності між версіями «Воля»
(Створена сторінка: '''Воля, -лі, '''''ж. ''1) Воля, свобода. ''Степ та воля козацькая доля. ''Ном. № 767. ''Дай рукам волю, ...) |
|||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
'''Воля, -лі, '''''ж. ''1) Воля, свобода. ''Степ та воля козацькая доля. ''Ном. № 767. ''Дай рукам волю, то сам підеш у неволю. ''Ном. № 3821. '''Чи по волі, чи по неволі. '''По собственному желанію или по принужденію. Рудч. Ск. І. 93. '''Волею зробити'''. Свободно, по собственному желанію сдѣлать. ''Волею моє серце з твоїм понялося. ''О. 1861. XI. 15. 2) Власть, сила. ''Чия воля, того й сила. ''Ном. № 1054. ''Не будуть мать вражі ляхи на Вкраїні волі. А я живу в Божій волі, не дав мені Господь долі. ''Мет. 57. ''В своїй ха ті своя правда і сила, і воля. ''Шевч. 211. 3) Желаніе, соизволеніе. ''Як Божа воля, то вирнеш з моря. ''Ном. '''В свою волю'''. Какъ хочешь. ''Живи, доню, в свою волю так, як полюбила. ''Мет. '''Про мою волю'''. Для меня все равно. ''Про мою волю роби, як хочеш. ''НВолын. у. '''Чинити чию волю. '''Исполнять чье желаніе, приказаніе. ''Чини ж мою волю. ''Шевч. 15. '''Чинити свою волю'''. Дѣлать свое, по своему. ''А тим часом вороженьки чинять свою волю кують речі недобрії. ''Шевч. 69. '''Уволити, учинити волю'''. Исполнить желаніе. ''А циганочко да ворожечко, ой уволи мою волю: да причаруй да козаченька, що гуляє зо мною. ''Мет. 87. Ум. '''Воленька. ''' | '''Воля, -лі, '''''ж. ''1) Воля, свобода. ''Степ та воля козацькая доля. ''Ном. № 767. ''Дай рукам волю, то сам підеш у неволю. ''Ном. № 3821. '''Чи по волі, чи по неволі. '''По собственному желанію или по принужденію. Рудч. Ск. І. 93. '''Волею зробити'''. Свободно, по собственному желанію сдѣлать. ''Волею моє серце з твоїм понялося. ''О. 1861. XI. 15. 2) Власть, сила. ''Чия воля, того й сила. ''Ном. № 1054. ''Не будуть мать вражі ляхи на Вкраїні волі. А я живу в Божій волі, не дав мені Господь долі. ''Мет. 57. ''В своїй ха ті своя правда і сила, і воля. ''Шевч. 211. 3) Желаніе, соизволеніе. ''Як Божа воля, то вирнеш з моря. ''Ном. '''В свою волю'''. Какъ хочешь. ''Живи, доню, в свою волю так, як полюбила. ''Мет. '''Про мою волю'''. Для меня все равно. ''Про мою волю роби, як хочеш. ''НВолын. у. '''Чинити чию волю. '''Исполнять чье желаніе, приказаніе. ''Чини ж мою волю. ''Шевч. 15. '''Чинити свою волю'''. Дѣлать свое, по своему. ''А тим часом вороженьки чинять свою волю кують речі недобрії. ''Шевч. 69. '''Уволити, учинити волю'''. Исполнить желаніе. ''А циганочко да ворожечко, ой уволи мою волю: да причаруй да козаченька, що гуляє зо мною. ''Мет. 87. Ум. '''Воленька. ''' | ||
[[Категорія:Во]] | [[Категорія:Во]] | ||
| + | |||
| + | ==Сучасні словники== | ||
| + | [http://uktdic.appspot.com/?q=%D0%B2%D0%BE%D0%BB%D1%8F '''Воля'''] | ||
| + | -''і, ж''. | ||
| + | |||
| + | 1) тільки ''одн''. Одна з функцій людської психіки, яка полягає насамперед у владі над собою, керуванні своїми діями й свідомому регулюванні своєї поведінки. || Прагнення досягти своєї мети; рішучість. | ||
| + | |||
| + | 2) Бажання, хотіння. || Вимога, наказ. | ||
| + | •• | ||
| + | Во́ля ва́ша (твоя́) — як хочете (хочеш), як бажаєте (бажаєш). | ||
| + | •• | ||
| + | З до́брої во́лі — без примусу, добровільно. | ||
| + | •• | ||
| + | Оста́ння во́ля чия — бажання, розпорядження, висловлене перед смертю; заповіт. | ||
| + | •• | ||
| + | Із своє́ї (вла́сної) во́лі — а) як хто хоче (хотів), за своїм уподобанням; б) за власним бажанням, без примусу. | ||
| + | |||
| + | 3) Право розпоряджатися на свій розсуд; влада. || Дозвіл, згода, рішення. | ||
| + | •• | ||
| + | Віддава́тися на во́лю кому, чому — давати можливість кому-, чому-небудь володіти, розпоряджатися собою. | ||
| + | •• | ||
| + | Во́льному во́ля — як собі хочеш (хочете). | ||
| + | •• | ||
| + | Ма́ти во́лю над ким — вільно ким-небудь розпоряджатися; впливати на когось. | ||
| + | |||
| + | 4) Відсутність обмежень; привілля. || Особисте життя вдома (на противагу військовій службі, перебуванню в навчальному закладі закритого типу тощо). | ||
| + | •• | ||
| + | Дава́ти во́лю кому, чому — не обмежувати когось у діях, у виявленні почуттів, не стримувати своїх почуттів. | ||
| + | •• | ||
| + | На во́лі — а) не в приміщенні; б) будучи неув'язненим, вільним; прот. у неволі. | ||
| + | |||
| + | 5) Свобода, незалежність; ''прот''. неволя, рабство. || Перебування не під арештом, не в клітці, не на ланцюгу і т. ін. | ||
| + | |||
| + | 6) ''іст''. Звільнення селян від кріпацтва. | ||
| + | |||
| + | [http://sum.in.ua/s/volja '''Воля'''], і, ''жін'' | ||
| + | |||
| + | 1. тільки ''одн''. Одна з функцій людської психіки, яка полягає насамперед у владі над собою, керуванні своїми діями й свідомому регулюванні своєї поведінки. Розрізнюємо кілька головних об'явів душевного [духовного] життя: .. волю, тобто можливість звернення наших фізичних чи духовних сил в якімсь однім напрямі (Іван Франко, XVI, 1955, 260); Соломія все йшла. Вона зібрала свою енергію, всю силу волі, всю міць тіла і йшла уперто і завзято (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 364); Він зусиллям волі подавив у собі те бажання (Іван Цюпа, Назустріч.., 1958, 59); | ||
| + | // Прагнення досягти своєї мети; рішучість. Наполегливість, воля — усе на путі переможе — І гірські перевали, і хащі, й глибокі моря (Степан Крижанівський, Під зорями.., 1950, 28). | ||
| + | |||
| + | 2. Бажання, хотіння. Якби її воля, привчилася б і письма (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 312); — Хай іде своїм власним шляхом! Це — його воля, його право (Олесь Донченко, V, 1957, 467); | ||
| + | // Вимога, наказ. — У мою хату вступив — мою й волю чини, — промовив він (Панас Мирний, I, 1954, 161); Накажи йому Ларивон голими руками вигребти жар із горна, — Іванко, не задумуючись, кинеться виконувати волю старшого брата... (Микола Руденко, Остання шабля, 1959, 16). | ||
| + | '''Волити волю''' див. волити; '''Воля ваша (твоя''') — як хочете (хочеш), як бажаєте (бажаєш); З доброї (по добрій) волі — без примусу, добровільно. Ніхто з доброї волі землі не дасть (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 67); '''Не підеш по добрій волі''', то підеш по неволі (Номис, 1864, № 1058); '''Люди доброї волі''' — ті, що бажають народові добра, миру; '''Остання воля''' чия — бажання, розпорядження, висловлене перед смертю; заповіт. Бійці виконували '''останню волю''' свого героя (Яків Качура, Вибр., 1953, 323); '''По [своїй''' і т. ін.] '''волі''': а) як хто хоче (хотів), за своїм уподобанням. Тут всі '''по волі''' забавлялись, Пили, іграли, женихались (Іван Котляревський, I, 1952, 115); б) за власним бажанням, без примусу. [Лукаш:] По волі ж і піду, як тільки схочу, ніхто нічим мене тут не прив'яже! (Леся Українка, III, 1952, 239). | ||
| + | ♦ '''По волі-неволі; По волі чи по неволі''' — так чи інакше; все одно. По волі-неволі Найду свою долю! (Тарас Шевченко, I, 1951, 162). | ||
| + | |||
| + | 3. Право розпоряджатися на свій розсуд; влада. Еней кричить: — Моя тут воля (Іван Котляревський, I, 1952, 164); З них один промовив: — Браття! Часу маєте доволі, Щоб Бертольда покарати, Він же й так у вашій волі (Леся Українка, I, 1951, 376); | ||
| + | // Дозвіл, згода, рішення. — А їдучи, прийшлось би брати і жінку, і діточок; а сього без начальства та без їх волі не можна (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 130); Йон хутко довідався про батькову волю (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 246). | ||
| + | ♦ '''Віддаватися (віддатися) на волю''' кому, чому — давати можливість кому-, чому-небудь володіти, розпоряджатися собою. Він віддався на волю своїм думкам (Панас Мирний, I, 1954, 357); '''Воля друку''' — право вільно висловлювати в пресі свої думки, ідеї. Ми дістали врешті закон про волю друку (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 285); '''Вольному воля''' — як собі хочеш (хочете). — Не хочеш говорити — вольному воля (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 301); '''Мати волю''' над ким — вільно ким-небудь розпоряджатися; впливати на когось. Одна ще Галя має над ним волю: він її все ще кохає й поважає (Панас Мирний, I, 1954, 285); '''Пускати (пустити) на волю''' що — перестати чим-небудь керувати, що-небудь свідомо спрямовувати; пускати напризволяще; '''Своя воля''' кому — хтось має право робити що-небудь на свій розсуд. — Він ще й рад буде, щоб збути нас і щоб тут йому своя воля була з Тимохою поратись (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 258). | ||
| + | |||
| + | 4. Відсутність обмежень; привілля. І пташкам воля, в чистім полі І пташкам весело літать (Тарас Шевченко, II, 1953, 100); Хай погуляє дитина. Тільки їй волі, поки в мами та в тата (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 14); | ||
| + | // Особисте життя вдома (на противагу військовій службі, перебуванню в навчальному закладі закритого типу тощо). — Завтра ж йому лоб забриють, так поспішає сьогодні нагулятись, щоб було чим волю спом'янути (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 291). | ||
| + | '''Давати (дати) волю''' кому, чому — не обмежувати когось у діях, у виявленні почуттів, не стримувати своїх почуттів. Вона дала велику волю своїй невістці (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 224); Не міг дати волю своїм почуттям (Василь Кучер, Чорноморці, 1956, 406); На волі: а) не в приміщенні. Ходжу я на волі — не дишу, а несито ковтаю свіже повітря (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 466); б) будучи неув'язненим, вільним; протилежне у неволі. Краще на волі на вітці, чим у неволі в золотій клітці (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 293); в) без будь-яких обмежень. Добре вам, бабуню, було тут жити '''на волі''', а що я витерпіла за тим ученням! (Марко Вовчок, I, 1955, 104); г) будучи звільненим від кріпацтва. І сниться їй той син Іван.. Уже не панський, а '''на волі''' (Тарас Шевченко, II, 1953, 287); На волю: а) назовні. Тим запеклим душам треба було десь дівати свою силу, що пручалася, рвалася '''на волю''' (Панас Мирний, II, 1954, 286); б) поза межі в'язниці. Джерю випустили з тюрми на волю (Нечуй-Левицький, II, 1956, 261); '''По волі''' — поза приміщенням, надворі. — Де та доля пишається? Чи то в шинках з багачами?.. Чи то в полі на роздоллі 3 вітром віється по волі? (Тарас Шевченко, II, 1953, 294). | ||
| + | ♦ '''Давати (дати) волю ногам''' — швидко бігти, пускатися навтікача. Почула Лисиця Вовчиків крик, побачила, який він біжить злючий та недобрий, — і не чекала довго. Дала ногам волю та до лісу (Іван Франко, IV, 1950, 86); '''Давати (дати) волю рукам''': а) хапати, чіпати руками. [Тетяна:] Тілько знайте: язиком що хочеш роби, а рукам волі не давай (Іван Котляревський, II, 1953, 47); б) битися. | ||
| + | |||
| + | 5. Свобода, незалежність; протилежне неволя, рабство. Не вмирає душа наша, Не вмирає воля (Тарас Шевченко, I, 1951, 325); Вічний революцьонер Дух, що тіло рве до бою, Рве за поступ, щастя й волю (Іван Франко, X, 1954, 7); [Неофіт-раб:] А я піду за волю проти рабства, я виступлю за правду проти вас! (Леся Українка, II, 1951, 241); | ||
| + | // Перебування не під арештом, не в клітці, не на ланцюгу і т. ін. Немає гірше, як в неволі Про волю згадувать (Тарас Шевченко, II, 1953, 90); — Яке прекрасне слово: ко-за-ки! Українські козаки, що віками боролися за волю українського обездоленого народу (Олександр Довженко, I, 1958, 162); Рибка, почувши волю, стрепенулася, завмерла.. і зникла в глибині (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 108). | ||
| + | |||
| + | 6. ''іст''. Звільнення селян від кріпацтва. Ще тільки об'явили волю, піщани зашуміли, як окріп у горшку (Панас Мирний, II, 1954, 192). | ||
| + | |||
| + | [http://slovopedia.org.ua/54/53394/363743.html '''Воля'''] | ||
| + | нов.; від загального іменника воля. Воленька, Волечка. | ||
| + | Воля була красива, хоч і кирпатенька трохи (Ю. Яновський); Його Волечка надто детально прощалася з політехніком (Ю. Яновський). | ||
| + | |||
| + | [http://slovopedia.org.ua/49/53394/356786.html '''Воля'''] | ||
| + | |||
| + | *'''во́лити / вво́лити во́лю''' чию, заст. Виконувати чиєсь бажання, слухати когось. Мати любила його без пам’яті, тряслась над ним і у всім '''волила''' його '''волю''' (І. Франко); (Мавка:) Рада б я волю вволити, тільки ж сама я не маю вже волі (Леся Українка). | ||
| + | |||
| + | *'''во́льному во́ля'''. Як хочете (хочеш). Не хочеш говорити — вольному воля (М. Коцюбинський); — То, може, мені піти? — Вольному воля (М. Стельмах). | ||
| + | |||
| + | *'''во́ля ва́ша (твоя́'''). Уживається для шанобливого висловлення згоди з ким-небудь; хай буде так. (Наталка:) '''Воля ваша''', добродію, а ви так .. говорите, що я того і не розумію (І. Котляревський). | ||
| + | |||
| + | *'''дава́ти / да́ти во́лю.''' 1. кому. Не обмежувати кого-небудь у діях, вчинках і т. ін. Як побачила, що він .. проїжджих обміряє, і обважує, і облічує, .. Горпина схаменулась, перестала йому '''волю давати''' (Г. Квітка-Основ’яненко); — Я, бачте, '''даю волю''' дочці і не слідкую за нею, як інші матері (І. Нечуй-Левицький); Бугор.., на зло йому (Кульбаці), '''дав собі волю''': стрибнувши на самий квітник, .. з похмурою радістю пустився танцювати по ньому (О. Гончар). 2. чому. Не стримувати себе в чому-небудь. Навроцька розсердилась. Вона була нервова й опришкувата, часто '''давала волю''' словам (І. Нечуй-Левицький); Під вічним гнітом чорних дум Сумному співу '''дав я волю''' (П. Грабовський). | ||
| + | |||
| + | *'''дава́ти / да́ти во́лю''' '''нога́м'''. 1. Тікати, швидко бігти, уникаючи якоїсь небезпеки. Почула Лисиця Вовчиків крик, побачила, який він біжить злючий та недобрий,— і не чекала довго. '''Дала волю''' ногам та до лісу (І. Франко). 2. Завзято, запально танцювати. На весь голос співали в таборі баяни, змагалися партизанські співаки, '''дали волю''' ногам танцюристи (Ю. Збанацький). | ||
| + | |||
| + | *'''дава́ти / да́ти во́лю рука́м'''. 1. Битися. — Рукам волі не давайте. Я в вас нічого не вкрав,— глухо відповідає Тимко (Григорій Тютюнник); Дай '''рукам волю''', то сам '''підеш у неволю''' (Укр.. присл..). 2. Не стримуючись, обіймати кого-небудь, виражаючи почуття симпатії, дружби і т. ін. Ліна почуває, що відтепер їй бракуватиме Єгиптиних злодійкуватих усмішок, грубуватих жартів і отих маленьких сутичок з ним, коли він '''дає волю''' рукам (О. Гончар). | ||
| + | |||
| + | *'''дава́ти / да́ти во́лю се́рцю'''. 1. Дозволяти собі розчулюватися, віддаватися своїм почуттям. Дай '''серцю волю''' — заведе в неволю (Укр.. присл..). 2. Не стримувати свого гніву; обурюватися. Чіпка випив другу чарку… Посоловіло в віччю; вдарило в голову… Він заходив по хаті; розпустив язик; '''дав волю''' серцю — став батькувати, лаятись… (Панас Мирний). | ||
| + | |||
| + | *'''дава́ти / да́ти во́лю сльоза́м'''. Нестримно, невтішно, гірко плакати; ридати. Стоїть Катря серед поля, '''Дала сльозам волю''' (Т. Шевченко); Галя не стрималась, припала до Жені і '''дала волю сльозам''' (А. Хижняк). | ||
| + | |||
| + | *'''дава́ти / да́ти во́лю язико́ві'''. Не стримуватися, не контролювати себе у висловах; дозволяти собі говорити зайве. — Не дуже лишень давай '''волю язикові''', бо як почує Яремка, то й за це посмажить нас на вишкварки,— обізвався Лисенко (І. Нечуй-Левицький); — А я кажу, що думаю! — Думати думай, а '''язикові волю''' не давай,— мовив похмуро Пугало (П. Панч); // Висловлювати незадоволення; скаржитися. Наївні люди дають '''волю своїм язикам''' .. і списують стоси паперу. А тоді з них пил летить, і вже після того вони взагалі не скаржаться й нічого не пишуть (І. Багряний). | ||
| + | |||
| + | *'''диктува́ти свою́ во́лю''' кому. Нав’язувати кому-небудь свої погляди і змушувати його діяти відповідно до них. Голі степи за ним (червоним парламентером), ніяких укріплень, і все ж не Дьяконов йому, а він Дьяконову диктує тут '''волю свою''' і своїх військ (О. Гончар). | ||
| + | |||
| + | *'''не ма́ти (своє́ї) во́лі (си́ли во́лі'''). Легко піддаватися різним впливам; бути нестійким, нерішучим, безвольним. Отже-таки вкінці послухав (Славко) просьби. '''Не мав своєї волі'''. Перед котрим чоловіком почував пошану, то не міг опертись його намові (Л. Мартович). ма́ти вели́ку си́лу ду́ха. (Матушка гуменя:) Треба, кажу, дуже берегтися, велику силу духа мати, щоб від його (лукавого) захиститися (Панас Мирний). | ||
| + | |||
| + | *'''пуска́ти / пусти́ти на во́лю Бо́жу''' кого. Не затримувати кого-небудь, відпускати. Вася Багіров ніколи не вдавався до ганебної для гвардійця втечі, а бився хоч один проти десятьох, поки його не скидали з коня і '''пускали на волю Божу''' (О. Гончар). | ||
| + | |||
| + | [http://slovopedia.org.ua/47/53394/308269.html '''Воля'''] | ||
| + | |||
| + | 1) воля; свобода | ||
| + | 2) (возможность распоряжаться чем-н.) воля, власть | ||
| + | |||
| + | [http://slovopedia.org.ua/41/53394/263089.html '''Воля'''] | ||
| + | |||
| + | (влада над собою) самовладання, самовлада; (до перемоги) наполегливість, рішучість; (прв. уфр.) бажання, жадання, хотіння, сил. вимога, наказ; (із сл. моя) влада; (народів) свобода, незалежність, самостійність, вільність; (рабам) визволення, звільнення, розкріпачення; (птаству) благодать, лахва. | ||
| + | |||
| + | [http://slovopedia.org.ua/31/53394/27764.html '''Воля'''] | ||
| + | (відсутність обмежень у чому-небудь) свобода, (повна незалежність) привілля, дозвілля, (політична) незалежність, самостійність. | ||
| + | |||
| + | ==Ілюстрації== | ||
| + | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
| + | |- valign="top" | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:воля1.JPEG|x140px]] | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:воля2.JPEG|x140px]] | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:воля3.JPEG|x140px]] | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:воля4.JPEG|x140px]] | ||
| + | |} | ||
Версія за 21:53, 23 грудня 2013
Воля, -лі, ж. 1) Воля, свобода. Степ та воля козацькая доля. Ном. № 767. Дай рукам волю, то сам підеш у неволю. Ном. № 3821. Чи по волі, чи по неволі. По собственному желанію или по принужденію. Рудч. Ск. І. 93. Волею зробити. Свободно, по собственному желанію сдѣлать. Волею моє серце з твоїм понялося. О. 1861. XI. 15. 2) Власть, сила. Чия воля, того й сила. Ном. № 1054. Не будуть мать вражі ляхи на Вкраїні волі. А я живу в Божій волі, не дав мені Господь долі. Мет. 57. В своїй ха ті своя правда і сила, і воля. Шевч. 211. 3) Желаніе, соизволеніе. Як Божа воля, то вирнеш з моря. Ном. В свою волю. Какъ хочешь. Живи, доню, в свою волю так, як полюбила. Мет. Про мою волю. Для меня все равно. Про мою волю роби, як хочеш. НВолын. у. Чинити чию волю. Исполнять чье желаніе, приказаніе. Чини ж мою волю. Шевч. 15. Чинити свою волю. Дѣлать свое, по своему. А тим часом вороженьки чинять свою волю кують речі недобрії. Шевч. 69. Уволити, учинити волю. Исполнить желаніе. А циганочко да ворожечко, ой уволи мою волю: да причаруй да козаченька, що гуляє зо мною. Мет. 87. Ум. Воленька.
Сучасні словники
Воля -і, ж.
1) тільки одн. Одна з функцій людської психіки, яка полягає насамперед у владі над собою, керуванні своїми діями й свідомому регулюванні своєї поведінки. || Прагнення досягти своєї мети; рішучість.
2) Бажання, хотіння. || Вимога, наказ. •• Во́ля ва́ша (твоя́) — як хочете (хочеш), як бажаєте (бажаєш). •• З до́брої во́лі — без примусу, добровільно. •• Оста́ння во́ля чия — бажання, розпорядження, висловлене перед смертю; заповіт. •• Із своє́ї (вла́сної) во́лі — а) як хто хоче (хотів), за своїм уподобанням; б) за власним бажанням, без примусу.
3) Право розпоряджатися на свій розсуд; влада. || Дозвіл, згода, рішення. •• Віддава́тися на во́лю кому, чому — давати можливість кому-, чому-небудь володіти, розпоряджатися собою. •• Во́льному во́ля — як собі хочеш (хочете). •• Ма́ти во́лю над ким — вільно ким-небудь розпоряджатися; впливати на когось.
4) Відсутність обмежень; привілля. || Особисте життя вдома (на противагу військовій службі, перебуванню в навчальному закладі закритого типу тощо). •• Дава́ти во́лю кому, чому — не обмежувати когось у діях, у виявленні почуттів, не стримувати своїх почуттів. •• На во́лі — а) не в приміщенні; б) будучи неув'язненим, вільним; прот. у неволі.
5) Свобода, незалежність; прот. неволя, рабство. || Перебування не під арештом, не в клітці, не на ланцюгу і т. ін.
6) іст. Звільнення селян від кріпацтва.
Воля, і, жін
1. тільки одн. Одна з функцій людської психіки, яка полягає насамперед у владі над собою, керуванні своїми діями й свідомому регулюванні своєї поведінки. Розрізнюємо кілька головних об'явів душевного [духовного] життя: .. волю, тобто можливість звернення наших фізичних чи духовних сил в якімсь однім напрямі (Іван Франко, XVI, 1955, 260); Соломія все йшла. Вона зібрала свою енергію, всю силу волі, всю міць тіла і йшла уперто і завзято (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 364); Він зусиллям волі подавив у собі те бажання (Іван Цюпа, Назустріч.., 1958, 59); // Прагнення досягти своєї мети; рішучість. Наполегливість, воля — усе на путі переможе — І гірські перевали, і хащі, й глибокі моря (Степан Крижанівський, Під зорями.., 1950, 28).
2. Бажання, хотіння. Якби її воля, привчилася б і письма (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 312); — Хай іде своїм власним шляхом! Це — його воля, його право (Олесь Донченко, V, 1957, 467); // Вимога, наказ. — У мою хату вступив — мою й волю чини, — промовив він (Панас Мирний, I, 1954, 161); Накажи йому Ларивон голими руками вигребти жар із горна, — Іванко, не задумуючись, кинеться виконувати волю старшого брата... (Микола Руденко, Остання шабля, 1959, 16).
Волити волю див. волити; Воля ваша (твоя) — як хочете (хочеш), як бажаєте (бажаєш); З доброї (по добрій) волі — без примусу, добровільно. Ніхто з доброї волі землі не дасть (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 67); Не підеш по добрій волі, то підеш по неволі (Номис, 1864, № 1058); Люди доброї волі — ті, що бажають народові добра, миру; Остання воля чия — бажання, розпорядження, висловлене перед смертю; заповіт. Бійці виконували останню волю свого героя (Яків Качура, Вибр., 1953, 323); По [своїй і т. ін.] волі: а) як хто хоче (хотів), за своїм уподобанням. Тут всі по волі забавлялись, Пили, іграли, женихались (Іван Котляревський, I, 1952, 115); б) за власним бажанням, без примусу. [Лукаш:] По волі ж і піду, як тільки схочу, ніхто нічим мене тут не прив'яже! (Леся Українка, III, 1952, 239).
♦ По волі-неволі; По волі чи по неволі — так чи інакше; все одно. По волі-неволі Найду свою долю! (Тарас Шевченко, I, 1951, 162).
3. Право розпоряджатися на свій розсуд; влада. Еней кричить: — Моя тут воля (Іван Котляревський, I, 1952, 164); З них один промовив: — Браття! Часу маєте доволі, Щоб Бертольда покарати, Він же й так у вашій волі (Леся Українка, I, 1951, 376); // Дозвіл, згода, рішення. — А їдучи, прийшлось би брати і жінку, і діточок; а сього без начальства та без їх волі не можна (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 130); Йон хутко довідався про батькову волю (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 246). ♦ Віддаватися (віддатися) на волю кому, чому — давати можливість кому-, чому-небудь володіти, розпоряджатися собою. Він віддався на волю своїм думкам (Панас Мирний, I, 1954, 357); Воля друку — право вільно висловлювати в пресі свої думки, ідеї. Ми дістали врешті закон про волю друку (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 285); Вольному воля — як собі хочеш (хочете). — Не хочеш говорити — вольному воля (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 301); Мати волю над ким — вільно ким-небудь розпоряджатися; впливати на когось. Одна ще Галя має над ним волю: він її все ще кохає й поважає (Панас Мирний, I, 1954, 285); Пускати (пустити) на волю що — перестати чим-небудь керувати, що-небудь свідомо спрямовувати; пускати напризволяще; Своя воля кому — хтось має право робити що-небудь на свій розсуд. — Він ще й рад буде, щоб збути нас і щоб тут йому своя воля була з Тимохою поратись (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 258).
4. Відсутність обмежень; привілля. І пташкам воля, в чистім полі І пташкам весело літать (Тарас Шевченко, II, 1953, 100); Хай погуляє дитина. Тільки їй волі, поки в мами та в тата (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 14); // Особисте життя вдома (на противагу військовій службі, перебуванню в навчальному закладі закритого типу тощо). — Завтра ж йому лоб забриють, так поспішає сьогодні нагулятись, щоб було чим волю спом'янути (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 291).
Давати (дати) волю кому, чому — не обмежувати когось у діях, у виявленні почуттів, не стримувати своїх почуттів. Вона дала велику волю своїй невістці (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 224); Не міг дати волю своїм почуттям (Василь Кучер, Чорноморці, 1956, 406); На волі: а) не в приміщенні. Ходжу я на волі — не дишу, а несито ковтаю свіже повітря (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 466); б) будучи неув'язненим, вільним; протилежне у неволі. Краще на волі на вітці, чим у неволі в золотій клітці (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 293); в) без будь-яких обмежень. Добре вам, бабуню, було тут жити на волі, а що я витерпіла за тим ученням! (Марко Вовчок, I, 1955, 104); г) будучи звільненим від кріпацтва. І сниться їй той син Іван.. Уже не панський, а на волі (Тарас Шевченко, II, 1953, 287); На волю: а) назовні. Тим запеклим душам треба було десь дівати свою силу, що пручалася, рвалася на волю (Панас Мирний, II, 1954, 286); б) поза межі в'язниці. Джерю випустили з тюрми на волю (Нечуй-Левицький, II, 1956, 261); По волі — поза приміщенням, надворі. — Де та доля пишається? Чи то в шинках з багачами?.. Чи то в полі на роздоллі 3 вітром віється по волі? (Тарас Шевченко, II, 1953, 294).
♦ Давати (дати) волю ногам — швидко бігти, пускатися навтікача. Почула Лисиця Вовчиків крик, побачила, який він біжить злючий та недобрий, — і не чекала довго. Дала ногам волю та до лісу (Іван Франко, IV, 1950, 86); Давати (дати) волю рукам: а) хапати, чіпати руками. [Тетяна:] Тілько знайте: язиком що хочеш роби, а рукам волі не давай (Іван Котляревський, II, 1953, 47); б) битися.
5. Свобода, незалежність; протилежне неволя, рабство. Не вмирає душа наша, Не вмирає воля (Тарас Шевченко, I, 1951, 325); Вічний революцьонер Дух, що тіло рве до бою, Рве за поступ, щастя й волю (Іван Франко, X, 1954, 7); [Неофіт-раб:] А я піду за волю проти рабства, я виступлю за правду проти вас! (Леся Українка, II, 1951, 241); // Перебування не під арештом, не в клітці, не на ланцюгу і т. ін. Немає гірше, як в неволі Про волю згадувать (Тарас Шевченко, II, 1953, 90); — Яке прекрасне слово: ко-за-ки! Українські козаки, що віками боролися за волю українського обездоленого народу (Олександр Довженко, I, 1958, 162); Рибка, почувши волю, стрепенулася, завмерла.. і зникла в глибині (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 108).
6. іст. Звільнення селян від кріпацтва. Ще тільки об'явили волю, піщани зашуміли, як окріп у горшку (Панас Мирний, II, 1954, 192).
Воля нов.; від загального іменника воля. Воленька, Волечка. Воля була красива, хоч і кирпатенька трохи (Ю. Яновський); Його Волечка надто детально прощалася з політехніком (Ю. Яновський).
- во́лити / вво́лити во́лю чию, заст. Виконувати чиєсь бажання, слухати когось. Мати любила його без пам’яті, тряслась над ним і у всім волила його волю (І. Франко); (Мавка:) Рада б я волю вволити, тільки ж сама я не маю вже волі (Леся Українка).
- во́льному во́ля. Як хочете (хочеш). Не хочеш говорити — вольному воля (М. Коцюбинський); — То, може, мені піти? — Вольному воля (М. Стельмах).
- во́ля ва́ша (твоя́). Уживається для шанобливого висловлення згоди з ким-небудь; хай буде так. (Наталка:) Воля ваша, добродію, а ви так .. говорите, що я того і не розумію (І. Котляревський).
- дава́ти / да́ти во́лю. 1. кому. Не обмежувати кого-небудь у діях, вчинках і т. ін. Як побачила, що він .. проїжджих обміряє, і обважує, і облічує, .. Горпина схаменулась, перестала йому волю давати (Г. Квітка-Основ’яненко); — Я, бачте, даю волю дочці і не слідкую за нею, як інші матері (І. Нечуй-Левицький); Бугор.., на зло йому (Кульбаці), дав собі волю: стрибнувши на самий квітник, .. з похмурою радістю пустився танцювати по ньому (О. Гончар). 2. чому. Не стримувати себе в чому-небудь. Навроцька розсердилась. Вона була нервова й опришкувата, часто давала волю словам (І. Нечуй-Левицький); Під вічним гнітом чорних дум Сумному співу дав я волю (П. Грабовський).
- дава́ти / да́ти во́лю нога́м. 1. Тікати, швидко бігти, уникаючи якоїсь небезпеки. Почула Лисиця Вовчиків крик, побачила, який він біжить злючий та недобрий,— і не чекала довго. Дала волю ногам та до лісу (І. Франко). 2. Завзято, запально танцювати. На весь голос співали в таборі баяни, змагалися партизанські співаки, дали волю ногам танцюристи (Ю. Збанацький).
- дава́ти / да́ти во́лю рука́м. 1. Битися. — Рукам волі не давайте. Я в вас нічого не вкрав,— глухо відповідає Тимко (Григорій Тютюнник); Дай рукам волю, то сам підеш у неволю (Укр.. присл..). 2. Не стримуючись, обіймати кого-небудь, виражаючи почуття симпатії, дружби і т. ін. Ліна почуває, що відтепер їй бракуватиме Єгиптиних злодійкуватих усмішок, грубуватих жартів і отих маленьких сутичок з ним, коли він дає волю рукам (О. Гончар).
- дава́ти / да́ти во́лю се́рцю. 1. Дозволяти собі розчулюватися, віддаватися своїм почуттям. Дай серцю волю — заведе в неволю (Укр.. присл..). 2. Не стримувати свого гніву; обурюватися. Чіпка випив другу чарку… Посоловіло в віччю; вдарило в голову… Він заходив по хаті; розпустив язик; дав волю серцю — став батькувати, лаятись… (Панас Мирний).
- дава́ти / да́ти во́лю сльоза́м. Нестримно, невтішно, гірко плакати; ридати. Стоїть Катря серед поля, Дала сльозам волю (Т. Шевченко); Галя не стрималась, припала до Жені і дала волю сльозам (А. Хижняк).
- дава́ти / да́ти во́лю язико́ві. Не стримуватися, не контролювати себе у висловах; дозволяти собі говорити зайве. — Не дуже лишень давай волю язикові, бо як почує Яремка, то й за це посмажить нас на вишкварки,— обізвався Лисенко (І. Нечуй-Левицький); — А я кажу, що думаю! — Думати думай, а язикові волю не давай,— мовив похмуро Пугало (П. Панч); // Висловлювати незадоволення; скаржитися. Наївні люди дають волю своїм язикам .. і списують стоси паперу. А тоді з них пил летить, і вже після того вони взагалі не скаржаться й нічого не пишуть (І. Багряний).
- диктува́ти свою́ во́лю кому. Нав’язувати кому-небудь свої погляди і змушувати його діяти відповідно до них. Голі степи за ним (червоним парламентером), ніяких укріплень, і все ж не Дьяконов йому, а він Дьяконову диктує тут волю свою і своїх військ (О. Гончар).
- не ма́ти (своє́ї) во́лі (си́ли во́лі). Легко піддаватися різним впливам; бути нестійким, нерішучим, безвольним. Отже-таки вкінці послухав (Славко) просьби. Не мав своєї волі. Перед котрим чоловіком почував пошану, то не міг опертись його намові (Л. Мартович). ма́ти вели́ку си́лу ду́ха. (Матушка гуменя:) Треба, кажу, дуже берегтися, велику силу духа мати, щоб від його (лукавого) захиститися (Панас Мирний).
- пуска́ти / пусти́ти на во́лю Бо́жу кого. Не затримувати кого-небудь, відпускати. Вася Багіров ніколи не вдавався до ганебної для гвардійця втечі, а бився хоч один проти десятьох, поки його не скидали з коня і пускали на волю Божу (О. Гончар).
1) воля; свобода 2) (возможность распоряжаться чем-н.) воля, власть
(влада над собою) самовладання, самовлада; (до перемоги) наполегливість, рішучість; (прв. уфр.) бажання, жадання, хотіння, сил. вимога, наказ; (із сл. моя) влада; (народів) свобода, незалежність, самостійність, вільність; (рабам) визволення, звільнення, розкріпачення; (птаству) благодать, лахва.
Воля (відсутність обмежень у чому-небудь) свобода, (повна незалежність) привілля, дозвілля, (політична) незалежність, самостійність.
Ілюстрації
|
|
|
|
