Відмінності між версіями «Кобила»

Поточна версія на 20:56, 22 грудня 2013

Кобила, -ли, ж. 1) Кобыла. Норовиста як кобила. Ном. № 2672. Старій кобилі не брикаться, сивій бабі не цілуваться. Ном. № 8888. 2) Скамья на высокихъ ножкахъ, употребляемая при мазаньѣ стѣнъ и потолковъ. 3) Скамья или подмостки, на которыхъ наказываютъ кнутами преступниковъ. 4) Бревно, на которомъ кожевники развѣшиваютъ кожу для выработки и для сушки. Вас. 157. 5) У горшечниковъ: круглый или кубическій комъ глины, вѣсомъ отъ 8 до 30 пудовъ, составленный изъ слѣпленныхъ вмѣстѣ отдѣльныхъ шаровъ мокрой глины. Вас. 178. 6) Названіе шестерки трефъ при игрѣ въ цигана. КС. 1887. VI. 466. Ум. Кобилка.

СЛОВОПЕДІЯ Універсальний словник-енциклопедія

КОБИЛА

приши́й коби́лі хвіст, несхв., жарт. Зайвий, непотрібний. Була й новинка Карпенкова — “Суєта”. Перші три акти добрі, а четвертий — приший кобилі хвіст (Панас Мирний); — Хто я в “Сугаклії”? Голова чи, може, приший кобилі хвіст? (С. Добровольський); // Не вартий уваги. (Максим:) Цілісінький день ви собі удвох балакаєте, а за вами слідком човгає щось таке, ніби теж скидається на людину, а ви його вважаєте чи за приший хвіст кобилі, чи за німого?.. (М. Кропивницький).

соба́ці (псу, коби́лі) під хвіст, вульг. Даремно, марно, без позитивних наслідків. — І нам з вами з нього, живого, ніякої користі. За його голову ні шеляга. Сам з’явився. А клопоту? Готовий процес, стільки старань — і собаці під хвіст (Б. Харчук); — Усе, про що ми говорили, пішло кобилі під хвіст. Треба іншу думати думу (М. Стельмах).

сон рябо́ї коби́ли. Нісенітниця, безглуздя, дурниця. — Чи ти, чоловіче, сон рябої кобили розказуєш, чи дороги питаєш? (М. Коцюбинський); А спозаранку почав (Гаманюк) стукати в двері і вимагати, щоб його негайно повели до слідчого. Вартовий пожартував: — Розкажеш сон рябої кобили? (М. Ю. Тарновський); — А чому вона синаша свого в чабани не посилає?.. — А тому, що в нього нахил до радіотехніки. Здібності, ви це розумієте? — Сон рябої кобили все це, — каже він (О. Гончар). рябо́ї коби́ли сон. Ото ще говорить! Рябої кобили сон розказує (Укр.. присл..); — Справедливий устрій общини — це ваша фантазія! — вигукнув молодогромадівець.— Рябої кобили сон! — додав другий (Ф. Бурлака).

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

КОБИЛА, и, жін. 1. Самка жеребця; лошиця. Готова дуга й удила, недостає тільки візочка та кобили (Номис, 1864, № 14307); Стриножені жеребці дзвінко іржали біля кобили (Олександр Довженко, I, 1958, 242); Кінця невидно ярмаркові. Там, чути, циган розхвалює якусь шкапу: — Добра кобила! День біжить — три дні лежить! Море перескочить — хвоста не замочить! (Олесь Гончар, I, 1959, 44);  * У порівняннях. — Вранці буджу, буджу, кричу, кричу, а вона [невістка] вивернеться на полу, здорова, як кобила, та тільки сопе... (Нечуй-Левицький, II, 1956, 288) ♦ Приший кобилі хвіст — про того, хто не відіграє ніякої ролі; про те, що зайве, непотрібне, не має ніякого значення. — Хто я в «Сугаклії»? Голова чи може приший кобилі хвіст? (Спиридон Добровольський, Тече річка.., 1961, 244); Сон рябої кобили — нісенітниця, дурниця. [Риндичка:] Сниться мені, що я молода та така хороша, хоч з лиця воду пий. [Старшина:] Ну, це ти почала розказувати сон рябої кобили (Марко Кропивницький, I, 1958, 507). 2. перен., вульг. Про високу на зріст огрядну жінку. Пріська озирнулася, — то говорив Грицько.. — І дочка в неї кобила, і сама — то тільки збіднилася (Панас Мирний, III, 1954, 63); — Сусідоньки! Давайте, голубоньки, зборемо її [Олену] гуртом. Я сама не в силах шелихвістку повалити. Здорова кобила! (Олександр Ковінька, Кутя.., 1960, 58). 3. Те саме, що кінь 3. Ще, правда, були в степу, крім ракет, спортивний «козел», «кобила», волейбольний майданчик (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 301). 4. У дореволюційній Росії — лава, на якій тілесно карали засуджених. Все добро пропало! Ані щетинки не осталось, Пропав і я; та не в шинку, А на кобилі (Тарас Шевченко, II, 1953, 251); Кат положив її [Солоху] на кобилу й почав прив'язувати голову, руки й ноги (Панас Мирний, I, 1954, 70). 5. р HYPERLINK "http://www.rozum.org.ua/index.php?a=term&d=21&t=135861"ідко. Те саме, що козла 2, 3.

«Словники України on-line»

КОБИ́ЛА (самиця коня), КОБИ́ЛИ́ЦЯ рідше; ЛОШИ́ЦЯ (молода самиця). - Хе-хе.. - похитав він головою. - Немає кобили. Привела вчора лошатко, а сама... Осколок доконав... Пропала кобилиця (І. Багмут); Засідлана гніда лошиця Ясногорської, піднявши голову, стиха кудись іржала (О. Гончар).

“Орфографічний словник українськлї мови”

кобила кобила 1 іменник жіночого роду, істота лошиця

кобила 2 іменник жіночого роду колода

Словник української мови

Кобилиця і, ж., рідко. 1. Те саме, що кобила 1; лошиця. Він нанявся.. три кобилиці пасти (Сл. Гр.); Немає кобили. Привела вчора лошатко, а сама… Оско­лок доконав… Пропала кобилиця… (Багмут, Опов., 1959, 109) 2. перев. ми. Те саме, що козла 2. Дівчата , обстру­гували стіни,— які з долу, які з кобилиць угорі (Голов­ко, II, 1957, 98).

Матеріал з Вікісловника

Семантичні властивості Значення 1. cамка жеребця; лошиця ◆ немає прикладів застосування. 2. перен. про високу на зріст огрядну жінку. 3. у дореволюційній Росії – лава, на якій тілесно карали засуджених Споріднені слова зменш.-пестливі. форми: кобилочка іменники: кобилина, кобилиця прикметники: кобилячий дієслова: прислівники:

ТЛУМАЧ

/Українсько-російський словник/ КОБИЛА 1) кобыла, кобылица 2) спорт.; ист. кобыла 3) (подставка) козлы

/Словник синонімів Караванського/ КОБИЛА кобилиця, кобильчина; (молода) лошиця

Матеріал з Вікіпедії

Коби́ла — самка свійського коня Кобила — на початку 19 століття — колода, до якої прив'язували засудженого на покарання різками[1] Кобила — гора в Українських Карпатах (Закарпатська область)

Іноземні словники

Російсько-українські словники

Кобы́ла – 1) коби́ла, коби́ли́ця, лоши́ця, (ув.) коби́лище, (презр.) кобиля́ка; (годовалая) стригу́ха, стрижа́чка, (бесплодная) комо́нниця, (выкидывающая плод) змі́тка. [Норови́ста, як коби́ла (Номис). Як коро́ва за теля́м, як лоши́ця за лоша́м (Чуб. I)]. • Из -был да в клячи – був воло́м, та став кізло́м; був коли́сь орі́х, а тепе́р свисту́н. • Ты -лу кнутом, а -ла хвостом – йому́ те, а він своє́; 2) (доска, на кот. наказывали кнутом преступника) коби́ла, ко́[і́]зли (-зел и -злів); 3) (у скорняков) коби́ла, коби́ли́ця.

Все словари: БОЛЬШАЯ КОЛЛЕКЦИЯ СЛОВАРЕЙ

КОБЫЛА Вероятно, является однокоренным со словом конь, а оба восходят к той же основе, что и латинское cabo – "мерин".

Словари и энциклопедии на Академике

КОБЫЛА — КОБЫЛА, кобылица (caballus, cheval?), самка лошади, матка; бранное кляча, лошаденка; кобылица, матка, для приплоду. Из кобыл, да в клячи. Всякий цыган свою кобылу хвалит. Кобыла не лошадь, баба не человек. Сколько кобылке ни прыгать, а быть в… … Толковый словарь Даля 2 кобыла — См. лошадь бережая кобыла, жеребая кобыла... Словарь русских синонимов и сходных по смыслу выражений. под. ред. Н. Абрамова, М.: Русские словари, 1999. кобыла кобылица Словарь синонимов русского языка. Практический справочник. М.: Русский язык … Словарь синонимов 3 КОБЫЛА — КОБЫЛА, кобылы, жен. 1. Лошадь самка. 2. перен. О грубой, рослой женщине (вульг., бран.). 3. Род скамьи, к которой прежде привязывали подвергаемых телесному наказанию (ист.). 4. Перекладина, укрепленная на высоких подставках с мягким, обычно… … Толковый словарь Ушакова 4 КОБЫЛА — КОБЫЛА, ы, жен. 1. Самка лошади. Жерёбая к. Пожалел волк кобылу: оставил хвост да гриву (посл.). 2. перен. О рослой, нескладной женщине (прост. пренебр.). Экая ты к.! 3. В старину: скамья, к к рой привязывали подвергаемого телесному наказанию. •… … Толковый словарь Ожегова 5 КОБЫЛА — (греч. kabalus). 1) самка лошади. 2) брус со шкивом для отдачи якоря. Словарь иностранных слов, вошедших в состав русского языка. Чудинов А.Н., 1910 … Словарь иностранных слов русского языка 6 Кобыла — В Викисловаре есть статья «кобыла» У этого слова есть следующие значения: Кобыла  самка лошади. Андрей Кобыла  московский боярин. Кобыла Вис  река в России … Википедия 7 КОБЫЛА — Из кобыл да в клячи. Народн. Ирон. О человеке, променявшем лучшее место на худшее. ДП, 469; ЯОС 4, 133; СРНГ 13, 339. Только кобыл драть. Твер. Неодобр. О грубом, невежливом человеке. СРНГ 14, 18. Необъезженная кобыла. Прост. Неодобр. О

Classes.RU Украинский язык для абитуриентов, студентов

1) Самка жеребця; лошиця. 2) перен., вульг. Про високу на зріст огрядну жінку. 3) Те саме, що кінь 3). 4) У дореволюційній Росії – лава, на якій тілесно карали засуджених. 5) рідко. Те саме, що козла 2), 3).

Викисловарь

Этимология Этимология Происходит от праслав. *koby, от кот. берут начало: ст.-слав. кобыла (греч. ἵππος), русск. кобыла, кобылка, укр. коби́лка «грудная кость у птиц; название ряда инструментов», коби́ла «кобыла», болг. коби́ла, сербохорв. ко̀била, словенск. kobíla, чешск., словацк. kоbуlа, польск. kоbуłа, в.-луж. kоbłа, н.-луж. kоbуłа, полабск. küöbö́la. Разграничение слов кобыла, конь и комонь неоправданно. Праслав. *koby — по-видимому, стар. основа на -n, соответствующая лат. саbō, -ōnis «caballus». Образование *koby-la аналогично mоgу-lа, а основа на -у — как ст.-слав. камы. Далее можно говорить о родстве с лат. caballus «конь, мерин», греч. καβάλλης ̇ἐργάτης ἵππος (Гесихий).

Ілюстрації

[1]

[2]

[3]

[4]

Медіа

[5] Українські пісні

[6] Українські пісні

Цікаві факти

Українська казка: Вовк і кобила

Гора Біла Кобила

Українска народна казка: Кобила і недвідь