Відмінності між версіями «Волати»
(Створена сторінка: '''Волати, -лаю, -єш, '''''гл. ''Взывать; громко кричать. Котл. НП. ''До Бога серцем жалосне волают...) |
(→Медіа) |
||
(не показана одна проміжна версія ще одного учасника) | |||
Рядок 1: | Рядок 1: | ||
'''Волати, -лаю, -єш, '''''гл. ''Взывать; громко кричать. Котл. НП. ''До Бога серцем жалосне волають. ''Гол. І. 34. ''Піду в край пустий, де й плуг не оре, і буду волати: горе мені, горе. ''Чуб. | '''Волати, -лаю, -єш, '''''гл. ''Взывать; громко кричать. Котл. НП. ''До Бога серцем жалосне волають. ''Гол. І. 34. ''Піду в край пустий, де й плуг не оре, і буду волати: горе мені, горе. ''Чуб. | ||
[[Категорія:Во]] | [[Категорія:Во]] | ||
+ | |||
+ | |||
+ | ==Сучасні словники== | ||
+ | |||
+ | ===[http://slovopedia.org.ua/41/53394/263072.html СЛОВОПЕДІЯ Універсальний словник-енциклопедія]=== | ||
+ | ВОЛАТИ | ||
+ | д! КРИЧАТИ; -АЮЧИЙ, що волає, крикун; ГОЛОС -АЮЧОГО, голос крикуна. | ||
+ | |||
+ | ===[http://sum.in.ua/s/volaty Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980) ]=== | ||
+ | ВОЛАТИ, аю, аєш, недок. Те саме, що кричати; голосно кликати. Але хто те місце знає, де трухлявий пень і мох, той приходить і волає або й тихо каже: «Ох!» (Леся Українка, I, 1951, 273); — То чого ж вона ще на поміч волає? (Іван Цюпа, Назустріч.., 1958, 64); * Образно. Волає вся земля: геть паліїв війни! (Максим Рильський, Сад.., 1955, 12); | ||
+ | // уроч. Звертатися до кого-, чого-небудь. [Павло:] Я не чіпаю твоєї честі, а волаю до неї (Михайло Старицький, Драм. тв., 1941, 48). | ||
+ | |||
+ | ===[http://dic.academic.ru/searchall.php?SWord=%D0%B2%D0%BE%D0%BB%D0%B0%D1%82%D0%B8&from=ru&to=xx&submitFormSearch=%D0%9D%D0%B0%D0%B9%D1%82%D0%B8&stype=0 Орфоепічний словник української мови] === | ||
+ | волати — а/ю, а/єш, недок. Те саме, що кричати; голосно кликати … | ||
+ | |||
+ | волання — я, с. Дія за знач. волати; крик … | ||
+ | |||
+ | волаючий — а, е. Дієприкм. акт. теп. ч. до волати … | ||
+ | |||
+ | ==Іноземні словники== | ||
+ | ===[http://www.r2u.org.ua/s?w=%D0%B2%D0%BE%D0%BB%D0%B0%D1%82%D0%B8&scope=all&dicts=all&highlight=on Російсько-українські словники] === | ||
+ | Взыва́ть, воззва́ть – вола́ти, завола́ти. [Проли́та кров вола́є до небе́с (Стар.-Чернях.)]. | ||
+ | Вопия́ть, возопия́ть – кли́кати (до бо́га), вола́ти, завола́ти, (иронич. и напыщ.) вопия́ти, завопия́ти. [Проли́та кров вола́є до небе́с (Стар.-Черн.)]. | ||
+ | • Вопию́щий – кричу́щий. | ||
+ | • Вопию́щее противоречие – кричу́ща супере́чність (Єфр.). | ||
+ | Восклица́ть, воскли́кнуть – покли́кувати (поклика́ти), покли́кнути, викли́кувати, ви́кликнути (кли́кнути), гука́ти, гукну́ти (згукну́ти), вигу́кувати, ви́гукнути, погу́кувати, погукну́ти, скри́кувати, скри́кнути, викрика́ти, ви́крикнути, крикну́ти, (вопиять) вола́ти, завола́ти. [Ча́сто покли́кують вони́: «Так гово́рить Госпо́дь» (Л. Укр.). Це зве́ться падлю́цтвом – згукну́в Лаго́вський (Крим.). Ми крикну́ли: «пожа́р!»]. | ||
+ | • Обращаться к кому с восклица́нием – поклика́ти (покли́кувати), покли́кнути на ко́го (до ко́го). [Го́лосно ми на бра́тію свою́ – хуторя́н поклика́ємо (Кул.)]. | ||
+ | Звать – | ||
+ | 1) (призывать кого) кли́кати кого́ (кли́чу, -чемо, -чуть) (реже на ко́го), гука́ти кого́ (на ко́го), (приглашать) заклика́ти, зва́ти, зазива́ти, узива́ти кого́. [Кли́че ма́ти вече́ряти (Шевч.). Ода́рка за́раз-же почала́ вдвох із бра́том кли́кати ма́му й пла́кати (Грінч.). От брат приста́в тро́хи та й кли́че на ме́не (Федьк.). Проси́ли мене́ і кли́кали до се́бе (М. Вовч.). Вона́ й заклика́є Рома́на в клас (Васильч.). Варва́ро! – гука́в пан Валерія́н (Коцюб.). Чу́є, що хтось гука́є на ньо́го: «Мужичо́к, мужичо́к!» (Квітка). Мала́нка почала́ гука́ти Андрі́я (Коцюб.). Ти звеш мене́, й на го́лос ми́лий твій з гаря́чою любо́в’ю я поли́ну (Самійл.). Зазива́є мене́ до се́бе в гости́ну (Кониськ.). Узива́ють її́ в ха́ту, пита́ють – чи пі́деш, чи ні? (Грінч.)]. | ||
+ | • -ть на помощь – кли́кати кого́ на підмо́гу, (кричать караул) на ґвалт, (без дополн.) ґвалтува́ти. [Упа́в кома́р та й ґвалту́є (Пісня)]. | ||
+ | • -ть друг друга – кли́кати одне́ о́дного, склика́тися; | ||
+ | 2) (называть) зва́ти, узива́ти, назива́ти, назва́ти, кли́кати. [Старшо́го Кайдаше́вого си́на зва́ли Карпо́м (Н.-Лев.). Неха́й ма́ти бу́де зна́ти, кого́ зя́тем зва́ти (Чуб.). Я пови́нен «холо́пом Стьо́пкою» себе́ взива́ти та ру́ки цілува́ти, як неві́льник (Л. Укр.). А як тебе́, кли́чуть? – Павло́ Хоме́нко]. | ||
+ | • Его зва́ли – він зва́вся. | ||
+ | • Как вас (его) зову́т? – як вас (його́) на ім’я́, як вас кли́чуть (звуть)? | ||
+ | • Как (его) -ву́т по имени и отчеству? – як (його́) на ім’я́ й по ба́тькові? | ||
+ | • Поминай как -ли – ті́льки його́ й ба́чили, і слід за ним загу́в; | ||
+ | 3) (взывать) гука́ти, вола́ти; | ||
+ | 4) (давать насм. имена) прозива́ти кого́, прозива́тися з ко́го. | ||
+ | • Зва́нный – кли́каний, закли́каний, про́ханий, про́шений, зва́ний, за́званий. | ||
+ | |||
+ | |||
+ | ==Ілюстрації== | ||
+ | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #ccc solid; border-bottom:5px #ccc solid; text-align:center" | ||
+ | |- valign="top" | ||
+ | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Волати_1.jpg|x140px]] [https://www.google.com.ua/search?q=волати&newwindow=1&site=webhp&source=lnms&tbm=isch&sa=X&ei=Z5-0Uq2aKoKNywPDzYII&ved=0CAkQ_AUoAQ&biw=1366&bih=666#facrc=_&imgdii=_&imgrc=p2LOI7VmT0GSZM%3A%3B8qGMeMm2C6m9xM%3Bhttp%253A%252F%252Fprokuratura.org.ua%252Fimages%252F2769_2.jpg%3Bhttp%253A%252F%252Fprokuratura.org.ua%252F%253Fp%253D2769%3B495%3B287] | ||
+ | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Волати_2.jpg|x140px]] [https://www.google.com.ua/search?q=%D0%B2%D0%BE%D0%BB%D0%B0%D1%82%D0%B8&newwindow=1&site=webhp&source=lnms&tbm=isch&sa=X&ei=Z5-0Uq2aKoKNywPDzYII&ved=0CAkQ_AUoAQ&biw=1366&bih=666#facrc=_&imgdii=_&imgrc=fxDxspJATUZQpM%3A%3BsbzXfI8uQyurxM%3Bhttp%253A%252F%252Fgalnet.org%252Fwp-content%252Fuploads%252F2013%252F10%252FDSC_08181.jpg%3Bhttp%253A%252F%252Fgalnet.org%252Fnews%252F53947-tushky-vid-slantsyu-ta-inshi-serdeshni-deputaty%3B2144%3B1424] | ||
+ | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Волати_3.jpg|x140px]] [https://www.google.com.ua/search?newwindow=1&biw=1366&bih=623&site=webhp&tbm=isch&sa=1&q=%D0%BA%D1%80%D0%B8%D1%87%D0%B0%D1%82%D0%B8&oq=%D0%BA%D1%80%D0%B8%D1%87%D0%B0%D1%82%D0%B8&gs_l=img.3..0i24l6j0i10i24j0i24.167827.169731.0.169871.7.7.0.0.0.0.94.515.7.7.0....0...1c.1.32.img..0.7.515.fYSb41Mcfq8#facrc=_&imgdii=_&imgrc=WqKDeRD6gWlJSM%3A%3B1Y2dlBxgP3FqCM%3Bhttp%253A%252F%252Fuzhinform.com%252Fwp-content%252Fuploads%252F2012%252F11%252F2968.jpg%3Bhttp%253A%252F%252Fuzhinform.com%252Fobshhestvo%252Fderzhsluzhbovcyam-zaboronili-layatisya-matom-ta-krichati.html%3B450%3B294] | ||
+ | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Волати_4.jpg|x140px]] [https://www.google.com.ua/search?newwindow=1&biw=1366&bih=623&site=webhp&tbm=isch&sa=1&q=%D0%BA%D1%80%D0%B8%D1%87%D0%B0%D1%82%D0%B8&oq=%D0%BA%D1%80%D0%B8%D1%87%D0%B0%D1%82%D0%B8&gs_l=img.3..0i24l6j0i10i24j0i24.167827.169731.0.169871.7.7.0.0.0.0.94.515.7.7.0....0...1c.1.32.img..0.7.515.fYSb41Mcfq8#facrc=_&imgdii=KRfrC71jgB3-YM%3A%3BpYdvRoPNmv_S8M%3BKRfrC71jgB3-YM%3A&imgrc=KRfrC71jgB3-YM%3A%3BWO5Y129dk4L95M%3Bhttp%253A%252F%252Fimages.unian.net%252Fphotos%252F2010_10%252F1286957914.jpg%3Bhttp%253A%252F%252Fwww.unian.ua%252Fnews%252F400602-minosviti-vidpovilo-na-studentski-protesti-hochete-krichati-to-krichit.html%3B240%3B210] | ||
+ | |} | ||
+ | |||
+ | ==Медіа== | ||
+ | {{#ev:youtube|0UW-sO50hkM}} Треба не інформувати, треба кричати... | ||
+ | |||
+ | {{#ev:youtube|Pfvcqh1EEZ8}} Дочи Кричат и смеются | ||
+ | |||
+ | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Університетський коледж]] |
Поточна версія на 20:46, 22 грудня 2013
Волати, -лаю, -єш, гл. Взывать; громко кричать. Котл. НП. До Бога серцем жалосне волають. Гол. І. 34. Піду в край пустий, де й плуг не оре, і буду волати: горе мені, горе. Чуб.
Зміст
Сучасні словники
СЛОВОПЕДІЯ Універсальний словник-енциклопедія
ВОЛАТИ д! КРИЧАТИ; -АЮЧИЙ, що волає, крикун; ГОЛОС -АЮЧОГО, голос крикуна.
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
ВОЛАТИ, аю, аєш, недок. Те саме, що кричати; голосно кликати. Але хто те місце знає, де трухлявий пень і мох, той приходить і волає або й тихо каже: «Ох!» (Леся Українка, I, 1951, 273); — То чого ж вона ще на поміч волає? (Іван Цюпа, Назустріч.., 1958, 64); * Образно. Волає вся земля: геть паліїв війни! (Максим Рильський, Сад.., 1955, 12); // уроч. Звертатися до кого-, чого-небудь. [Павло:] Я не чіпаю твоєї честі, а волаю до неї (Михайло Старицький, Драм. тв., 1941, 48).
Орфоепічний словник української мови
волати — а/ю, а/єш, недок. Те саме, що кричати; голосно кликати …
волання — я, с. Дія за знач. волати; крик …
волаючий — а, е. Дієприкм. акт. теп. ч. до волати …
Іноземні словники
Російсько-українські словники
Взыва́ть, воззва́ть – вола́ти, завола́ти. [Проли́та кров вола́є до небе́с (Стар.-Чернях.)]. Вопия́ть, возопия́ть – кли́кати (до бо́га), вола́ти, завола́ти, (иронич. и напыщ.) вопия́ти, завопия́ти. [Проли́та кров вола́є до небе́с (Стар.-Черн.)]. • Вопию́щий – кричу́щий. • Вопию́щее противоречие – кричу́ща супере́чність (Єфр.). Восклица́ть, воскли́кнуть – покли́кувати (поклика́ти), покли́кнути, викли́кувати, ви́кликнути (кли́кнути), гука́ти, гукну́ти (згукну́ти), вигу́кувати, ви́гукнути, погу́кувати, погукну́ти, скри́кувати, скри́кнути, викрика́ти, ви́крикнути, крикну́ти, (вопиять) вола́ти, завола́ти. [Ча́сто покли́кують вони́: «Так гово́рить Госпо́дь» (Л. Укр.). Це зве́ться падлю́цтвом – згукну́в Лаго́вський (Крим.). Ми крикну́ли: «пожа́р!»]. • Обращаться к кому с восклица́нием – поклика́ти (покли́кувати), покли́кнути на ко́го (до ко́го). [Го́лосно ми на бра́тію свою́ – хуторя́н поклика́ємо (Кул.)]. Звать – 1) (призывать кого) кли́кати кого́ (кли́чу, -чемо, -чуть) (реже на ко́го), гука́ти кого́ (на ко́го), (приглашать) заклика́ти, зва́ти, зазива́ти, узива́ти кого́. [Кли́че ма́ти вече́ряти (Шевч.). Ода́рка за́раз-же почала́ вдвох із бра́том кли́кати ма́му й пла́кати (Грінч.). От брат приста́в тро́хи та й кли́че на ме́не (Федьк.). Проси́ли мене́ і кли́кали до се́бе (М. Вовч.). Вона́ й заклика́є Рома́на в клас (Васильч.). Варва́ро! – гука́в пан Валерія́н (Коцюб.). Чу́є, що хтось гука́є на ньо́го: «Мужичо́к, мужичо́к!» (Квітка). Мала́нка почала́ гука́ти Андрі́я (Коцюб.). Ти звеш мене́, й на го́лос ми́лий твій з гаря́чою любо́в’ю я поли́ну (Самійл.). Зазива́є мене́ до се́бе в гости́ну (Кониськ.). Узива́ють її́ в ха́ту, пита́ють – чи пі́деш, чи ні? (Грінч.)]. • -ть на помощь – кли́кати кого́ на підмо́гу, (кричать караул) на ґвалт, (без дополн.) ґвалтува́ти. [Упа́в кома́р та й ґвалту́є (Пісня)]. • -ть друг друга – кли́кати одне́ о́дного, склика́тися; 2) (называть) зва́ти, узива́ти, назива́ти, назва́ти, кли́кати. [Старшо́го Кайдаше́вого си́на зва́ли Карпо́м (Н.-Лев.). Неха́й ма́ти бу́де зна́ти, кого́ зя́тем зва́ти (Чуб.). Я пови́нен «холо́пом Стьо́пкою» себе́ взива́ти та ру́ки цілува́ти, як неві́льник (Л. Укр.). А як тебе́, кли́чуть? – Павло́ Хоме́нко]. • Его зва́ли – він зва́вся. • Как вас (его) зову́т? – як вас (його́) на ім’я́, як вас кли́чуть (звуть)? • Как (его) -ву́т по имени и отчеству? – як (його́) на ім’я́ й по ба́тькові? • Поминай как -ли – ті́льки його́ й ба́чили, і слід за ним загу́в; 3) (взывать) гука́ти, вола́ти; 4) (давать насм. имена) прозива́ти кого́, прозива́тися з ко́го. • Зва́нный – кли́каний, закли́каний, про́ханий, про́шений, зва́ний, за́званий.
Ілюстрації
[1] | [2] | [3] | [4] |