Відмінності між версіями «Цок!»
| Рядок 3: | Рядок 3: | ||
==Сучасні словники== | ==Сучасні словники== | ||
| + | *[http://sum.in.ua/s/cok] | ||
| + | ЦОК, ЦОК-ЦОК, виг., розм. | ||
| + | |||
| + | 1. Звуконаслідування, що означає цокання. Після служби божої Хижа наблизилася до карнавки, нешвидко добула з ганчірки п'ятизлотник, потримала його в руці й укинула в карнавку. — Цок! (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 95); Цок! — патрон був учбовий (Іван Багмут, Служу Рад. Союзу, 1950, 47); «Цок-цок, цок-цок», цокали ходики в напруженій тиші (Андрій Головко, II, 1957, 633). | ||
| + | |||
| + | 2. Уживається як присудок за знач. цокатих і цокнути. [Малоштан:] Чую, лопата — цок! Отак — цок... хрусь... Що воно за знак, добродію Чирво Козирю? (Іван Микитенко, I, 1957, 84); Біжить [Параска], проклята, прудка, як коза, а порожні відра цок та цок об коромисло (Нечуй-Левицький, II. 1956, 22); Тут хвись! шабельки засвистіли, Цок-цок! — і іскри полетіли (Іван Котляревський, I, 1952, 291); — Раптом знову у шибку: цок-цок... (Степан Олійник, Вибр., 1959, 108); До того йому муляє ногу, заважає бігти ще дужче, бігти так, щоб не чути пострілів, — а вони ззаду — цок, цок! — один по одному (Іван Микитенко, II, 1957, 305); Я замикаю кімнату, вішаю ключ на гвіздочок біля входу, швидко збігаю вниз. Цок, цок по сходах (Михайло Чабанівський, За півгодини.., 1963, 13). | ||
Тлумачення слова у сучасних словниках | Тлумачення слова у сучасних словниках | ||
==Ілюстрації== | ==Ілюстрації== | ||
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
|- valign="top" | |- valign="top" | ||
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:цок_01.jpg|x140px]] |
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]] | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]] | ||
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]] | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]] | ||
Версія за 00:04, 22 грудня 2013
Цок! меж., выражающее стукъ, звонъ отъ удара по твердому тѣлу. Рудч. Ск. II. 5. Тут хвись! шабельки засвистіли, цок, цок! і іскри полетіли. Котл. Ен. VI. 83. Цок, цок підківками, стук, стук ніженьками. Нп.
Зміст
Сучасні словники
ЦОК, ЦОК-ЦОК, виг., розм.
1. Звуконаслідування, що означає цокання. Після служби божої Хижа наблизилася до карнавки, нешвидко добула з ганчірки п'ятизлотник, потримала його в руці й укинула в карнавку. — Цок! (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 95); Цок! — патрон був учбовий (Іван Багмут, Служу Рад. Союзу, 1950, 47); «Цок-цок, цок-цок», цокали ходики в напруженій тиші (Андрій Головко, II, 1957, 633).
2. Уживається як присудок за знач. цокатих і цокнути. [Малоштан:] Чую, лопата — цок! Отак — цок... хрусь... Що воно за знак, добродію Чирво Козирю? (Іван Микитенко, I, 1957, 84); Біжить [Параска], проклята, прудка, як коза, а порожні відра цок та цок об коромисло (Нечуй-Левицький, II. 1956, 22); Тут хвись! шабельки засвистіли, Цок-цок! — і іскри полетіли (Іван Котляревський, I, 1952, 291); — Раптом знову у шибку: цок-цок... (Степан Олійник, Вибр., 1959, 108); До того йому муляє ногу, заважає бігти ще дужче, бігти так, щоб не чути пострілів, — а вони ззаду — цок, цок! — один по одному (Іван Микитенко, II, 1957, 305); Я замикаю кімнату, вішаю ключ на гвіздочок біля входу, швидко збігаю вниз. Цок, цок по сходах (Михайло Чабанівський, За півгодини.., 1963, 13). Тлумачення слова у сучасних словниках
Ілюстрації
|
|
|
|
