Відмінності між версіями «Будівник»
(→Ілюстрації) |
(→Ілюстрації) |
||
| Рядок 25: | Рядок 25: | ||
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Juyhik2.jpg|x140px]] | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Juyhik2.jpg|x140px]] | ||
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Tgrtg1.jpg|x140px]] | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Tgrtg1.jpg|x140px]] | ||
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Qawsed1.jpg|x140px]] |
|} | |} | ||
Версія за 18:28, 16 грудня 2013
Будівник, -ка, м. = Будівничий.
Зміст
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках
Академічний тлумачний словник
БУДІВНИК, а, чол.
1. Те саме, що будівельник. До праці стали скрізь робітники: І сталевари, і будівники (Микола М. Тарновський, З дал. дороги, 1961, 243); У поезії з'являється образ будівника, що зводить нові будови (Історія української літератури, II, 1956, 241).
2. чого, перен. Той, хто створює що-небудь; творець. — Ми ж повинні прийти на зміну старшим, як будівники нового світу, як творці (Олесь Донченко, V, 1957, 246); У даль мені путі відкриті, Народ мету мені прорік! Я найщасливіший у світі, — Я комунізму будівник (Микола Нагнибіда, Вибр., 1957, 158).
Український тлумачний словник
будівник -а/, ч. 1) Те саме, що будівельник. 2) чого, перен. Той, хто створює що-небудь; творець.
Орфографічний словник
будівник іменник чоловічого роду, істота
Ілюстрації
|
|
|
|
