Відмінності між версіями «Сайгак»
(→Ілюстрації) |
(→Цікаві факти) |
||
| (не показані 11 проміжних версій 2 учасників) | |||
| Рядок 11: | Рядок 11: | ||
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
|- valign="top" | |- valign="top" | ||
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Сайгак1.jpg|x140px]] |
| − | Сайгак1.jpg|x140px]] | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Сайгак.jpg|x140px]] |
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Сайгак2.jpg|x140px]] |
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Сайгак3.jpg|x140px]] |
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: | + | |
|} | |} | ||
==Медіа== | ==Медіа== | ||
| + | |||
| + | {{#ev:youtube|1w17U5rUaJk}} | ||
==Див. також== | ==Див. також== | ||
| − | == | + | [http://www.zoolog.com.ua/ssavci213.html Сайгак] |
| + | |||
| + | [http://www.anime-tver.ru/tsikavi-fakti/2114-brakonyerstvo-osnovna-prichina-degradacii-populyacij-sajgakiv-chastina-1.html Браконьєрство - основна причина деградації популяцій сайгаків - Частина 1] | ||
| + | |||
| + | [http://encyclopedia-of-animals.katrich.net/saigak.html Сайгак] | ||
| + | |||
| + | ==Цікаві факти== | ||
| + | |||
| + | [[Файл:Сайгак 2013.jpg|міні|ліворуч|]] | ||
| + | |||
| + | [[Файл:Saigak2.jpg|міні|праворуч|]] | ||
| + | |||
| + | Сайгачата, яких ви бачите на фото, народились на світ всього лиш кілька хвилин тому. Шкурка в них ще не висохла, і поки немає сили. Але через півгодини, а інколи й раніше, вони стануть на свої слабенькі ніжки і вперше спробують ссати молоко, а через кілька днів вже будуть бігти поруч із матір'ю. Сайгачиха-мати тільки що була біля малюків, але, побачивши нашу машину, втекла. Я зробив кілька світлин, і швидко побіг до машини, щоб скоріше від'їхати і не турбувати сайгаків. | ||
| + | |||
| + | Відбувалось це все більше сорока років тому, у травні 1958 року, в північній частині піщаної пустелі Приаральські каракуми. Місця там тихі, безлюдні. Цієї весни звідкись із Центрального Казахстану сюди прийшли немісцеві сайгаки, які зовсім не боялись людей. Відомо, що в період народження дитинчат самки сайгаків утворюють великі скупчення і залишаються на одному місці, поки сайгачата не наберуться сили аби бігати разом із дорослими тваринами. Та деякі сайгачихи навпаки відбиваються від стада і народжують усамітнившись. Ми якраз стали свідком такого поодинокого випадку. | ||
| + | |||
| + | За подобою новонароджених дитинчат нелегко уявити собі як буде виглядати дорослий звір, але деякі риси видно добре. Для прикладу, характерний для сайгака великий м'який ніс, схожий на хобот. Це прекрасне пристосування для вентиляції легенів під час швидкого бігу. Сайгаки на твердому ґрунті можуть розвивати швидкість до 60 км/год. Щоправда, так швидко бігти вони можуть недовго. Біжать вони, опустивши голову, і трохи відкривають рот. Широко розкриті великі ніздрі спрямовані вперед, вітер розтягує пружні стінки носа, вривається в легені... | ||
| + | |||
| + | Для мене новонароджені сайгачата були лише цікавою зустріччю. Але пізніше вони привернули увагу зоологів з цілком практичної точки зору. Справа в тому, що по відношенню до сайгаків тривалий час були абсолютно не прийнятні різні процедури, пов'язані з їх утриманням в неволі, хоч би впродовж короткого терміну часу. Поміж тим, такий етап неминучий при будь-якій спробі активного втручання в долю цих тварин як для цілі збереження генофонду виду, так і для більш ефективного господарського використання звіра. | ||
| − | + | В наш час цих тварин досить багато в сухих степах і пустелях на півдні Росії та в Казахстані. Але умови життя сайгаків порушуються, це пов'язано з активною господарською діяльністю людини. Все частіше вона супроводжується загибеллю тварин. Цілком своєчасно заздалегідь потурбуватись про заходи, які зможуть врятувати вид від вимирання, якщо ми раптом зіткнемось з такою ситуацією, яка вже виникала на початку ХХ століття. Тоді сайгаки перебували на стадії зникнення, хоча ще в XVIII століть великими стадами кочували по великих просторах степів Європи та Азії. | |
| − | + | Є й інший резон до уваги наших антилоп. Сайгаки набагато краще використовують пасовища, аніж домашні тварини. Вони залюбки харчуються багатьма рослинами, які є непридатними і навіть отруйними для скотини, і знаходять для себе достатньо корму там, де вівці залишились би голодними. У всьому світі застосовуються різні технології, в яких, в доповненні до традиційних методів пасовищного тваринництва, використовують напіввільне утримання диких копитних. В цьому плані сайгаки заслуговують найбільш серйозної уваги. | |
Поточна версія на 14:23, 11 грудня 2013
Сайгак, -ка, м. 1) Дикая коза, сайга. З власних рук годував диких кіз, сайгаків. Стор. II. 56. 2) Колъ вышиною съ человѣка; два такихъ кола, забитые рядомъ, служать снарядомъ для привязыванія овецъ: шею овцы вкладываютъ между ними, а сверху ихъ связываютъ. О. 1862. V. Кух. 32, 38. А ну, хлопці, піймайте оту вівцю та в сайгаки її, а то вона ще одкинеться од ягняти. Ейск. у.
Сучасні словники
Словник іншомовник слів
сайгак; ч. (тюрк.) рід ссавців родини порожнисторогих ряду парнокопитних. Поширені в степах та півпустелях Азії.
Ілюстрації
|
|
|
|
Медіа
Див. також
Браконьєрство - основна причина деградації популяцій сайгаків - Частина 1
Цікаві факти
Сайгачата, яких ви бачите на фото, народились на світ всього лиш кілька хвилин тому. Шкурка в них ще не висохла, і поки немає сили. Але через півгодини, а інколи й раніше, вони стануть на свої слабенькі ніжки і вперше спробують ссати молоко, а через кілька днів вже будуть бігти поруч із матір'ю. Сайгачиха-мати тільки що була біля малюків, але, побачивши нашу машину, втекла. Я зробив кілька світлин, і швидко побіг до машини, щоб скоріше від'їхати і не турбувати сайгаків.
Відбувалось це все більше сорока років тому, у травні 1958 року, в північній частині піщаної пустелі Приаральські каракуми. Місця там тихі, безлюдні. Цієї весни звідкись із Центрального Казахстану сюди прийшли немісцеві сайгаки, які зовсім не боялись людей. Відомо, що в період народження дитинчат самки сайгаків утворюють великі скупчення і залишаються на одному місці, поки сайгачата не наберуться сили аби бігати разом із дорослими тваринами. Та деякі сайгачихи навпаки відбиваються від стада і народжують усамітнившись. Ми якраз стали свідком такого поодинокого випадку.
За подобою новонароджених дитинчат нелегко уявити собі як буде виглядати дорослий звір, але деякі риси видно добре. Для прикладу, характерний для сайгака великий м'який ніс, схожий на хобот. Це прекрасне пристосування для вентиляції легенів під час швидкого бігу. Сайгаки на твердому ґрунті можуть розвивати швидкість до 60 км/год. Щоправда, так швидко бігти вони можуть недовго. Біжать вони, опустивши голову, і трохи відкривають рот. Широко розкриті великі ніздрі спрямовані вперед, вітер розтягує пружні стінки носа, вривається в легені...
Для мене новонароджені сайгачата були лише цікавою зустріччю. Але пізніше вони привернули увагу зоологів з цілком практичної точки зору. Справа в тому, що по відношенню до сайгаків тривалий час були абсолютно не прийнятні різні процедури, пов'язані з їх утриманням в неволі, хоч би впродовж короткого терміну часу. Поміж тим, такий етап неминучий при будь-якій спробі активного втручання в долю цих тварин як для цілі збереження генофонду виду, так і для більш ефективного господарського використання звіра.
В наш час цих тварин досить багато в сухих степах і пустелях на півдні Росії та в Казахстані. Але умови життя сайгаків порушуються, це пов'язано з активною господарською діяльністю людини. Все частіше вона супроводжується загибеллю тварин. Цілком своєчасно заздалегідь потурбуватись про заходи, які зможуть врятувати вид від вимирання, якщо ми раптом зіткнемось з такою ситуацією, яка вже виникала на початку ХХ століття. Тоді сайгаки перебували на стадії зникнення, хоча ще в XVIII століть великими стадами кочували по великих просторах степів Європи та Азії.
Є й інший резон до уваги наших антилоп. Сайгаки набагато краще використовують пасовища, аніж домашні тварини. Вони залюбки харчуються багатьма рослинами, які є непридатними і навіть отруйними для скотини, і знаходять для себе достатньо корму там, де вівці залишились би голодними. У всьому світі застосовуються різні технології, в яких, в доповненні до традиційних методів пасовищного тваринництва, використовують напіввільне утримання диких копитних. В цьому плані сайгаки заслуговують найбільш серйозної уваги.
