Відмінності між версіями «Січовий»
(→Зовнішні посилання) |
(→Цікаві факти) |
||
(не показані 2 проміжні версії цього учасника) | |||
Рядок 18: | Рядок 18: | ||
==Медіа== | ==Медіа== | ||
+ | |||
+ | {{#ev:youtube|FdtccOV2FkA}} | ||
==Див. також== | ==Див. також== | ||
+ | |||
+ | [http://www.spas.net.ua/index.php/news/full/244 Перше товариство "Січ" і січовий рух] | ||
+ | |||
+ | [http://incognita.day.kiev.ua/sichovij-strilecz-olena-stepaniv.html Січовий стрілець Олена Степанів] | ||
+ | |||
+ | [http://www.istpravda.com.ua/articles/2011/07/14/45777/ Мирослав Ірчан - січовий стрілець і радянський поет] | ||
==Цікаві факти== | ==Цікаві факти== | ||
+ | |||
+ | Козаки кожного куреня мешкали разом зі своїм отаманом. Для приготування їжі у кожному курені був кухар, якому допомагали кілька хлопчиків, що приносили йому воду й чистили казани після обіду. Цей кухар одержував два карбованці на рік від куреня і по п’ять копійок від кожного козака, який харчувався у курені. | ||
+ | |||
+ | Козаки, які не належали до жодного куреня і заробляли собі на життя яким-небудь ремеслом чи торгівлею, мешкали у своїх хатах на околицях, живучи за власний рахунок. Звичайно вони мали ліпше харчування, ніж отамани, й до того ж їли хліб. | ||
+ | |||
+ | '''БУНЧУК''' (тюрк.-прапор)- один з українських козацьких клейнодів. Має вигляд палиці заввишки 2 м, увінчаної вістрям або кулею з жовтого металу, з-під якої звисає фарбований кінський волос. Бунчук — символ влади гетьмана і кошового отамана Запорозької Січі. | ||
+ | |||
+ | '''ПЕРНАЧ''' - вид булави, клейнод полковника України, інша назва — шестопер. Первісно — холодна зброя, а у 17-18 ст. — відзнака полковника. Складається зі срібної, позолоченої або виконаної з іншого металу ручки з навершям у вигляді шести пластин складної форми. Загальна довжина — 50-70 см. | ||
+ | |||
+ | '''ЯТАГАН''' - рубляча та ріжуча зброя, яка відома ще у монгольських воїнів. Після утворення Османської імперії ця зброя дістала поширення в усьому арабо-турецькому світі, звідки її перебрали запорозькі козаки. Ятагани були різних розмірів і правили за кинжал або шаблю. Лезо цієї зброї має оригінальну конструкцію — у верхній і середній частині воно вигнуте у бік ріжучої кромки, а в нижній частині — у бік обуха. При нанесенні колючого удару вектор сили припадає на кінцівку леза. Піші козаки часто були озброєні ятаганами. Ятаган був більш універсальний, ніж загальновживана шабля, і зручний у тісному бою. | ||
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Інститут людини]] | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Інститут людини]] |
Поточна версія на 14:01, 11 грудня 2013
Січовий, -а, -е. Принадлежащій Сѣчи, изъ Сѣчи. Первую часть на Покрову Січовую да на Спаса Межигорського оддали. ЗОЮР. І. 63. Січові гості. Кул.
Зміст
Сучасні словники
Орфографічний словник української мови
січови́й прикметник
Ілюстрації
Медіа
Див. також
Перше товариство "Січ" і січовий рух
Січовий стрілець Олена Степанів
Мирослав Ірчан - січовий стрілець і радянський поет
Цікаві факти
Козаки кожного куреня мешкали разом зі своїм отаманом. Для приготування їжі у кожному курені був кухар, якому допомагали кілька хлопчиків, що приносили йому воду й чистили казани після обіду. Цей кухар одержував два карбованці на рік від куреня і по п’ять копійок від кожного козака, який харчувався у курені.
Козаки, які не належали до жодного куреня і заробляли собі на життя яким-небудь ремеслом чи торгівлею, мешкали у своїх хатах на околицях, живучи за власний рахунок. Звичайно вони мали ліпше харчування, ніж отамани, й до того ж їли хліб.
БУНЧУК (тюрк.-прапор)- один з українських козацьких клейнодів. Має вигляд палиці заввишки 2 м, увінчаної вістрям або кулею з жовтого металу, з-під якої звисає фарбований кінський волос. Бунчук — символ влади гетьмана і кошового отамана Запорозької Січі.
ПЕРНАЧ - вид булави, клейнод полковника України, інша назва — шестопер. Первісно — холодна зброя, а у 17-18 ст. — відзнака полковника. Складається зі срібної, позолоченої або виконаної з іншого металу ручки з навершям у вигляді шести пластин складної форми. Загальна довжина — 50-70 см.
ЯТАГАН - рубляча та ріжуча зброя, яка відома ще у монгольських воїнів. Після утворення Османської імперії ця зброя дістала поширення в усьому арабо-турецькому світі, звідки її перебрали запорозькі козаки. Ятагани були різних розмірів і правили за кинжал або шаблю. Лезо цієї зброї має оригінальну конструкцію — у верхній і середній частині воно вигнуте у бік ріжучої кромки, а в нижній частині — у бік обуха. При нанесенні колючого удару вектор сили припадає на кінцівку леза. Піші козаки часто були озброєні ятаганами. Ятаган був більш універсальний, ніж загальновживана шабля, і зручний у тісному бою.