Відмінності між версіями «Церемонія»
(→Сучасні словники) |
|||
| Рядок 42: | Рядок 42: | ||
{{#ev:youtube|ttiF1-YzhFw}} | {{#ev:youtube|ttiF1-YzhFw}} | ||
| − | |||
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Педагогічний інститут]] | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Педагогічний інститут]] | ||
[[Категорія:Це]] | [[Категорія:Це]] | ||
| Рядок 51: | Рядок 50: | ||
==Зовнішні посилання== | ==Зовнішні посилання== | ||
| − | |||
| − | |||
Версія за 17:07, 10 грудня 2013
Церемонія, -нії, ж. 1) Церковная церемонія. 2) Жеманство, стѣсненіе. Без церемонії оглядали кожну паню. Левиц. Пов. 23.
Зміст
Сучасні словники
(Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, 1980. — Стор. 202)
- Прийнятий або встановлений порядок здійснення якого-небудь урочистого обряду, а також сам обряд. Скромна церемонія тих незвичайних заручин відбулася без нього ( Іван Франко, VIII, 1952, 52); Він [козак] .. тричі навхрест обняв і поцілував Чепігу. На цьому й скінчилася немудра церемонія висвячення старого січовика в кошові ( Спиридон Добровольський, Очак. розмир, 1965, 124); Церемонія вручення свідоцтв про закінчення технікуму затягнулась (Володимир Гжицький, Чорне озеро, 1961, 22);// розм. Процес здійснення чогось, ряд дій, спрямованих на досягнення чого-небудь. Ранком нас вишикували перед поліційним станом. Мені не подобалася вся ця церемонія ( Юрій Збанацький, Єдина, 1959, 86).
- Умовності в поводженні, властиві церемонній людині; поведінка церемонної людини. « Боже мій! Що це я зробив! – була перша Гордієва думка.- Ударив! Ударив людину..» Але зараз же схотілося збутися цієї думки. « Не я перший почав війну, а вони. А коли війна, то нема церемоній!» (Борис Грінченко, II, 1963, 129); Тут Мартоха почала хилити горілку маленькими-маленькими ковточками, кривлячись, теж «для церемонії», але не дуже ( Леся Українка, III, 1952, 673); « Знає, шельма, що мужики завтра одберуть землю, а з голодранцем нічого церемонії гнути»… (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 396).
- Без [усяких] церемоній; Без [усякої] церемонії – не дбаючи про дотримання етикету, правил поведінки, поводження з іншими людьми. В кімнаті з’являється сестра-жалібниця. Вона без церемоній випроваджує гостей, не даючи Севові навіть договорити фрази ( Юрій Яновський, її, 1958, 135); В батьковій кузні така вже встанова: хто прийде – сюди, говори, дійде до почастунку-й його не минуть, але як треба щось допомогти, то батько без церемонії обертається до нього: - .. Куме, куме! Ану-но, за молот! (Іван Франко, IV, 1950, 190); Недовго думаючи, хлопці підхопили Мурашка під руки і без усяких церемоній потягли із сонця в кущі, в холодок ( Олесь Гончар, Таврія, 1952, 285); Що за церемонії! – не варто дуже дотримуватись прийнятого етикету, правил поведінки, поводження з іншими людьми. – Що за церемонії, Валентине Модестовичу! Я зробив не більше того, що веліло мені моє сумління інженера ( Юрій Шовкопля, Інженери, 1956, 369).
Церем́онія (англ. Ceremony) — обряд, урочиста процедура ритуального значення, що відбувається за особливою нагодою. Слово може мати етруське походження. Слово «церемонія», що вживається по відношенню до події, саме по собі має на увазі її урочистість. Однак, оскільки слово «церемонія» має й інші значення, для підкреслення однозначності слова, часто вживається словосполучення «урочиста церемонія», що деякою мірою є тавтологією.
Значення:
- прийнятий або встановлений порядок здійснення якого-небудь урочистого обряду, а також сам обряд
- розм. процес здійснення чогось, ряд дій, спрямованих на досягнення чого-небудь
- умовності в поводженні, властиві церемонній людині; поведінка церемонної людини ◆ немає прикладів застосування.
Ударение: церемо́ния ж. Торжественное совершение чего-л., обряд по установленным правилам. перен. разг. То, что совершается медленно, с соблюдением каких-л. затрудняющих подробностей.
Ілюстрації
|
|
|
