Перегляд вихідного коду сторінки Файл:Туман над водою.jpg

'''Тума́н''' — атмосферне явище, що полягає в скупченні продуктів конденсації, застиглих в повітрі безпосередньо над земною поверхнею. Виникає внаслідок охолодження повітря від земної поверхні чи випаровування з теплої води.

Тумани з водяних крапель спостерігаються головним чином за температури повітря вище −20 °C, але можуть зустрічатись навіть за температури нижче −40 °C. За температури нижче −20 °C переважають крижані тумани.

Тумани в населених пунктах бувають частіше, ніж поза ними. Цьому сприяє підвищений вміст гігроскопічних ядер конденсації (пилу, кіптяви тощо) в міському повітрі.

Тумани перешкоджають нормальній роботі всіх видів транспорту, тому прогноз туманів має велике народно-господарське значення.

Штучне створення туманів використовується в наукових дослідженнях, хімічній промисловості, теплотехніці та інших галузях.

'''Класифікація'''
За способом утворення тумани поділяються на два види:

Тумани охолодження — виникають через конденсацію водяної пари під час охолодження повітря нижче точки роси.
Тумани випаровування — є парами з теплішої поверхні, що випаровує, в холодне повітря над водоймами та вологими ділянками суходолу.
Крім того тумани розрізняють за синоптичними умовами виникнення:

Внутрішньомасові — виникають в однорідних повітряних масах.
Фронтальні — виникають на межі атмосферних фронтів.
Серпанок — дуже слабкий туман. В серпанку видимість становить кілька кілометрів.

'''Внутрішньомасові тумани'''
Внутрішньомасові тумани переважають в природі, вони як правило є туманами охолодження. Їх поділяють на кілька типів:

Радіаційні тумани — виникають внаслідок радіаційного охолодження земної поверхні та маси вологого приземного повітря до точки роси. Зазвичай, радіаційний туман виникає вночі в умовах антициклону за безхмарної погоди та легкого бризу. Часто радіаційний туман виникає в умовах температурної інверсії, що перешкоджає підйому повітряної маси. Після сходу сонця радіаційні тумани, як правило, швидко розсіюються. Однак в холодну пору року в стійких антициклонах вони можуть зберігатись і вдень, іноді багато діб поспіль. В промислових районах може виникнуть крайня форма радіаційного туману — смог.
Адвективні тумани — виникають внаслідок охолодження теплого вологого повітря під час його руху над холоднішою поверхнею води чи суходолу. Їхня інтенсивність залежить від різниці температур між підстиланою поверхнею та повітрям, і від вмісту вологи в ньому. Ці тумани можуть розвиватись як над морем, так і над суходолом й охоплювати величезні простори, в окремих випадках до сотень тисяч км². Адвективні тумани, зазвичай, виникають за похмурої погоди і найчастіше в теплих секторах циклонів. Адвективні тумани стійкіші за радіаційні, і часто не розсіюються вдень.
Морський туман — адвективний туман, що виник над морем під час перенесення холодного повітря на теплу воду. Цей туман є туманом випаровування. Ці тумани часті, наприклад, в арктиці, коли повітря потрапляє з льодового покриву на відкриту поверхню моря.
Фронтальні тумани
Фронтальні тумани утворюються поблизу атмосферних фронтів і рухаються разом з ними. Насичення повітря водяною парою відбувається внаслідок випаровування опадів, що випадають в зоні фронту. Деяку роль в посиленні туманів перед фронтами відіграє зниження атмосферного тиску, що створює незначне адіабатичне зниження температури повітря.


'''Сухі тумани'''
До туманів також відносяться так називані сухі тумани (помоха, імла), в цих туманах частками є не вода, а дим, кіптява, пил тощо.

Найчастішою причиною виникнення сухих туманів є дим лісових, торф'яних чи степових пожеж, степовий лісовий чи піщаний пил, що піднімаються вітром а значні відстані, а також викиди промислових підприємств.

Нерідке змішання сухих та вологих туманім — такі тумани складаються з водяних часток разом і великими масами пилу, диму й кіптяви. Це — так звані брудні, міські тумани, що є наслідком присутності в повітрі твердих часток, що викидають фабричні та димові труби.

'''Характеристики туманів'''
Показник водність туману використовується для характеристики туманів, він визначає загальну масу водяних крапель в одиниці об'єму туману. Водність туманів зазвичай не перевищує 0,05-0,1 г/м³, але в окремих щільних туманах може досягати 1-1,5 г/м³.

Крім водності на прозорість туману впливає розмір часток, що його утворюють. Радіус крапель туману 1-60 мкм, а більшість крапель має радіус 5-15 мкм за додатної температури повітря і 2-5 мкм за від'ємної.


'''Туман у Карпатах'''
Тумани в світі
Найбільша кількість туманних днів — 120 на рік — спостерігається на острові Ньюфаундленд в Атлантичному океані. На цій ділянці зустрічаються тепла течія Гольфстрім та холодна Лабрадорська течія.


В другій половині XIX та першій половині XX століття своїми туманами був відомий Лондон. Після того, як у 60-ті роки XX століття було заборонене вугільне опалення будинків, кількість та густота туманів зменшилася в кілька разів, і зараз таких туманів не спостерігається.

'''Тумани в Україні'''

Проспект 40-річчя Жовтня в Києві, оповитий туманом, 27 жовтня 2008 року.
В середині I тисячоліття до нашої ери давньогрецький поет Гомер, автор «Іліади» та «Одіссеї», описував Кіммерію, як надзвичайно туманну область. Це свідчить, що клімат України в ті часи був набагато вологішим. Але й в сучасній Україні зустрічаються густі тумани. Найчастіше їх можна побачить на Донецькому кряжі. Одного разу там було зафіксовано випадок, коли туман безперервно утримувався протягом 108 годин.

'''В містах України показники туманності такі''':

в Києві в середньому за рік спостерігається 35 днів з туманом, 26 з яких припадає на період листопад — березень,
в Харкові відповідно 59 (42 — листопад — березень),
в Сімферополі — 66 (46 з них в період між листопадом та березнем).



[[Категорія:Ту]]