Перегляд вихідного коду сторінки Увірватися

'''Увірватися'''. См. '''Уриватися. '''
[[Категорія:Ув]]
 1)'''Тлумачення із "Словника української мови"*'''
ВРИВАТИСЯ 1 (УРВІРВАТИСЯ), аюся, аєшся, недок., ВРИТИСЯ (УРИТИСЯ), вриюся, вриєшся, док. Те саме, що зариватися1. Стояв Карпо біля стовбура зігнувшись і рив руками землю.. - Вривайся поглибше.. - сказав на прощання Чугай (Тют., Вир, 1964, 389); Кабан каже: я побіжу в болото та в мул уриюсь (Сл. Гр.); І раптом упав [Хома] з розгону стрімголов додолу і шалено завертівсь, неначе прагнучи вритися, вкрутитися в землю, як хробак (Довж., І, 1958, 94); // перев. док., чим. Заглибитися. Врився пальцями в грунт, а грунт кудись сиплеться (Чендей, Вітер.., 1958, 124).

2)'''Словник української мови
Академічний тлумачний словник (1970—1980)'''
ВРИВАТИСЯ2 (УРИВАТИСЯ), аюся, аєшся, недок., ВВІРВАТИСЯ (УВІРВАТИСЯ), вуся, вешся, док. 1. Входити силоміць, швидко переборюючи перешкоди. Затупотіла така сила ніг, неначе ціла громада вривалася в дім (Н.-Лев., III, 1956, 245); Козаки рубали вози, розтягували їх і вривалися в утворені проломи (Кач., II, 1958, 466); // Стрімко, швидко, часто без дозволу, заходити, вбігати куди-небудь. Раптом одчиняються двері і вривається Нофретіс (Л. Укр., II, 1951, 452); До кімнати Ганна ввірвалася бурею (Коз., Сальвія, 1959, 168).

2. перен. Швидко проникати в середину чого-небудь (про звуки, запахи і т. ін.). У розчинені двері, з сіней, з печі, з кутків уривається темнота (Мирний, III, 1954, 126 ); До нас у хату, крізь вікно одкрите Вривався гомін голосних потоків (Л. Укр., І, 1951, 105); У розкриті вікна музею вривалася свіжим подувом весна (Жур., Вечір.., 1958, 398); // Проникати, прокладати собі дорогу в що-небудь (про почуття, ідеї тощо). Ніколи ще так бурхливо не вривалася в її душу довгождана радість (Шиян, Баланда, 1957, 184); Мужні громадські мотиви все більше й більше вривалися в книги кращих українських письменників (Рад. літ-во, 3, 1958, 6).