Перегляд вихідного коду сторінки Джерготати

==Сучасні словники==

'''ДЖЕРГОТАТИ''', очу, очега і '''ДЖЕРГОТІТИ''', очу, отиш, недок.

1. Те саме, що деренчати. Тихенько, по-джмелиному, джерготів дріт, тонко-тонко скреготали обценьки й ножиці (Василь Козаченко, Серце матері, 1947, 53); 
//  Цвірінькати, щебетати, цвірчати, сюрчати (про птахів і комах). Щебечуть і джерготять пташки та шурхають ящірки в траві (Марко Вовчок, I, 1955, 100); Заходилися цвірінчати, джерготіти, путькати різні птахи (Юрій Яновський, І, 1954, 291).

2. Говорити швидко, нерозбірливо або незрозуміло. Харитон крутився біля них дзигою і джерготів Данилові в вухо (Юрій Смолич, Мир.., 1958, 21); Дівчатка і почали вбиратись.. Джергочуть коло мене, а мені вже так жалко, що й словечка не скажу (Марко Вовчок, I, 1955, 5).

''Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 262.''

[[Категорія:Дж]]