Перегляд вихідного коду сторінки Вибір своєї долі...



''
=== Керівник практики від Університету ===
Богдана Миколаївна Бадрак

=== Керівник бази практики ===
Ясиновський Валерій Кирилович


Місце публікації: В процесі редакційного доопрацювання.

Сніжана МАКАРЕНКО, студентка V курсу Інституту журналістики Київського університету імені Бориса Грінченка


У 1868 році, вийшла перша частина роману Луїзи Мей Олкот «Маленькі жінки», а наступного – фінальна частина. Історія захопила у полон серця читачів по всьому світу. Роман пережив десятки екранізацій у театрі та кіно й залишився історичною драмою в період Громадянської війни в США (1861-1865 рр).

Перша екранізація була адаптована 1933 року режисером Джорджем К’юкірем та отримала нагороди: Золоту медаль Венеціанського кінофестивалю (1934), премію «Оскар» (1934), премію Національної ради кінокритиків США (1933) та інші. 
Світ побачив понад десяток адаптацій за майже 100 років після екранізації першого фільму. Останній з яких був екранізований 2019 року.
І виникає питання: «Який сенс знімати нові кінострічки, фінал якої вже всім відомий?»

Образи чотирьох сестер Марч (Маргарет, Джозефіна, Елізабет та Емі) розкривають особисте життя, котре сповнене першою закоханістю, відчаєм, незвичайними пошуками себе та свого місця у великому світі. Сестри стикаються з різноманітними складнощами свого життя. Часи гноблення та зневаги жіночої статі, безпорадність та пригнічення гендеру. Вибір особистої долі, котрий впливає на майбутнє твоєї родини. Як правильно вчинити? Що обрати?  
Науковець Е.І.Білякін пояснив у своїх матеріалах, що в період Громадянської війни, до початку політичного «з’ясування» внутрішніх взаємовідносин на території США, проживало понад 11,2 млн жінок. Вони вважали, що зможуть покладатися на рівноправне майбутнє. Американське суспільство було далеко від того, щоб визнати за жінками рівні права з чоловіками.

Більшість чоловіків полишали свої домівки й залишили своїх близьких, як це й було відтворено у романі Луїзи Мей Олкот на прикладі сім’ї Мерч.  Сім’я чотирьох сестер, були позбавлені чоловічої підтримки, як це властиво воєнному часу. Жінки змушені виживати, приймати рішення і планувати майбутнє, покладаючись на власні сили. Це змушує молодих дівчат дорослішати, ставати самостійними та відповідальними у скрутні часи. 
Режисер Грета Гервіг, котра екранізувала останню адаптацію «Маленьких жінок» 2019 року, відтворила тимчасове зникнення чоловічої ієрархії, демонструючи силу волі та жагу до життя у своїй кінострічці.
«Думаю, особливим фрагментом являється те, що в Джо закладений дух бунтівника. Це своєрідна надія на життя за межами того, що диктує твій гендер. Це дівчина з ім'ям хлопчика, яка хоче писати. Вона амбітна та розлючена на суспільство, яке попри все намагається перешкодити їй. Таке відчуття, що вона дозволяє нам стати вільними», - прокоментувала в одному з інтерв’ю Грета.
Світ «Маленьких жінок» для неї був особливим світом, в який постійно хочеться повертатися. Джо Марч, головна героїня роману, була ідеалізованим персонажем, прикладом, який супроводжував режисера все дитинство.
«Я хотіла розповісти історію про жінок, які роблять мистецтво, про жінок, які роблять гроші, про жінок, які роблять вибір», - пояснила прихильниця роману.

Варто зазначити, що фільм отримав позитивні відгуки від кінокритиків і зібрав в прокаті 205 млн доларів.

На сайті Rotten Tomatoes рейтинг фільму 95% на основі 377 відгуків з середньою оцінкою 8,56 / 10. Результат вражає!
Драма «Маленькі жінки» отримала «Оскар» за «найкращий дизайн костюмів» завдяки художниці по костюмах Жаклін Дюран.

«Мені було потрібно, щоб костюми були справжніми й тактильними. Найважливіше, щоб вони були схожі на повсякденний одяг, а не на чудернацькі костюми. Тільки так ви зрозумієте, що герої передають своєрідну «сучасність минулого», - поділилася своєю думкою режисер.
Можливо, тут і з'являється фемінізм. На жінках сконцентрована увага, демонструючи весь тягар сьогодення. Актуальність вибору, який випливає й досі.