Перегляд вихідного коду сторінки Бенджамін Франклін

https://aforisimo.ru/autors/%D0%91%D0%B5%D0%BD%D0%B4%D0%B6%D0%B0%D0%BC%D0%B8%D0%BD%20%D0%A4%D1%80%D0%B0%D0%BD%D0%BA%D0%BB%D0%B8%D0%BD.jpg

Бенджамін Франклін, якого також називають Бен Франклін, псевдонім Річард Сондерс, (народився 17 січня [6 січня, Старий стиль], 1706, Бостон, Массачусетс [США] - помер 17 квітня 1790, Філадельфія, Пенсільванія, США), американський друкар та видавець , автор, винахідник і вчений, і дипломат. Один з найвидатніших батьків-засновників, Франклін допоміг скласти Декларацію незалежності і був одним із її підписантів, представляв США у Франції під час Американської революції та був делегатом Конституційної конвенції. Він зробив важливий внесок у науку, особливо у розумінні електрики, і запам’ятався дотепністю, мудрістю та елегантністю своїх творів.

* <big>Ранні роки</big>
Франклін народився 10-м сином з 17 дітей чоловіка, який виготовляв мило та свічки, одне з найнижчих з ремісничих промислів. У вік, який привілейовував первістка, Франклін був, як він терпко зазначав у своїй автобіографії, "наймолодшим сином наймолодшого сина протягом п'яти поколінь тому". Він навчився читати дуже рано і пройшов один рік в гімназії, а другий - у приватного вчителя, але його формальна освіта закінчилася у 10 років. У 12 років він був учнем свого брата Джеймса, друкаря. Його майстерність у друкарській справі, якою він пишався до кінця життя, була досягнута між 1718 і 1723 рр. У той же період він невтомно читав і вчив себе добре писати.

Першим зацікавленням була поезія, але, зневірившись у якості своїх творінь, він відмовився від неї. Інша справа - проза. Молодий Франклін відкрив том «Глядача», де були відомі періодичні есеї сера Річарда Стіла, що з’явилися в Англії в 1711–12, - і побачив у ньому засіб для вдосконалення свого письма. Він знов і знов читав ці статті «Глядача», копіював їх, а потім намагався відкликати з пам’яті. Він навіть перетворив їх на поезію, а потім знову на прозу. Франклін зрозумів що грамотно писати було настільки рідкісним талантом у 18 столітті, що кожен, хто міг це зробити, негайно привертав увагу. Як писав він у своїй автобіографії, “написання прози стало для мене дуже корисним у процесі мого життя і було головним засобом мого вдосконалення ”.
У 1721 році Джеймс Франклін заснував щотижневу газету "New-England Courant", читачам якої було запропоновано взяти участь у написанні. Бенджамін, якому на той момент було 16 років, читав та допомогав розробляти де-які статті і вирішив, що він міг би зробити і сам. У 1722 році він написав серію з 14 нарисів, підписаних "Silence Dogood". 

Наприкінці 1722 року Джеймс Франклін потрапив у неприємності з провінційною владою, і йому заборонили друкувати або видавати "Курант". Щоб продовжувати друкувати газету, він звільнив молодшого брата з початкового навчання та зробив його номінальним видавцем. Нові статті були складені, але не оприлюднені. Кілька місяців потому, після запеклої сварки, Бенджамін таємно пішов з дому.

* <big>Юнацькі пригоди</big>

Не знайшовши роботи в Нью-Йорку, Франклін у віці 17 років поїхав до Філадельфії (більш відкритого та релігійно толерантного місця, ніж пуританський Бостон). Однією з найбільш пам’ятних сцен Автобіографії є опис його приїзду в неділю вранці, втомленого та голодного. Знайшовши пекарню, він попросив хліба на три копійки і отримав "три великі пухкі булочки". Піднісши по одній під кожну руку і жуючи третю, він пройшов на Ринковій вулиці повз двері родини Рід, де стояла Дебора, його майбутня дружина. 

Кілька тижнів потому він проживав у Рідів та працював друкарем. Навесні 1724 року він насолоджувався спілкуванням інших молодих людей, і його також закликав створити для себе бізнес губернатор Пенсільванії, сер Вільям Кіт. За пропозицією Кіта Франклін повернувся до Бостона, щоб спробувати зібрати необхідний капітал. Його батько вважав його занадто молодим для такого заходу, тому Кіт запропонував самостійно сплатити рахунок і організував проїзд Франкліна до Англії, щоб він міг вибрати свій тип і налагодити зв'язок з лондонськими канцелярськими товаришами та продавцями книг. Франклін обмінявся "деякими обіцянками" щодо одруження з Деборою Рід. Із другом Джеймсом Ральфом відплив до Лондона в листопаді 1724 року. Лише до того часу, як його корабель вийшов у море, він зрозумів, що губернатор Кіт не передав акредитиви та вступ, які обіцяв.

У Лондоні Франклін швидко влаштувався на роботу і зміг позичити гроші Ральфу, який намагався зарекомендувати себе як письменник. Двоє молодих людей насолоджувались театром та іншими розвагами, включаючи жінок. Перебуваючи в Лондоні, Франклін написав "Дисертацію про свободу і необхідність, задоволення і біль" (1725), брошуру деістики, натхненну тим, що він встановив тип морального трактату Вільяма Волластона "Релігія природи, визначена". У своєму есе Франклін стверджував, що оскільки люди не мають реальної свободи вибору, вони не несуть моральної відповідальності за свої вчинки. Це, мабуть, було гарним виправданням його самовдоволеної поведінки в Лондоні та ігнорування Дебори, якій він писав лише один раз. Пізніше він відмовився від брошури, спаливши всі копії, крім однієї, що все ще були у нього.

До 1726 року Франклін втомився від Лондона. Він розглядав можливість стати мандрівним учителем плавання, але коли Томас Денхем, квакерський купець, запропонував йому офіс у своєму магазині у Філадельфії з перспективою отримання комісій у західноіндійській торгівлі, він вирішив повернутися додому.\

* <big>Винаходи Бенджаміна Франкліна</big>
Як і більшість із нас, Франклін виявив, що з віком зір погіршувався та ставав як короткозорим, так і далекозорим. Втомившись переключатися між двома парами окулярів, він винайшов "подвійні окуляри", або те, що ми зараз називаємо біфокальними. У нього були лінзи від двох пар окулярів - однієї для читання та однієї для відстані - розрізаної навпіл горизонтально, а потім переробленої в єдину пару, лінза для відстані вгорі, а та, для читання внизу.

Затятому плавцю Франкліну було всього 11 років, коли він винайшов ласти - два овальні шматки дерева, які, захопивши в руках, забезпечували додатковий поштовх через воду. Він також випробував ласти для ніг, але вони були не такими ефективними.

У 1742 році Франклін - можливо, знудившись від холодної зими в Пенсільванії - винайшов кращий спосіб обігріву приміщень. Піч Франкліна, як її почали називати, була каміном з металевою облицюванням, призначеним для стояння на кілька сантиметрів від димоходу. Порожниста перегородка ззаду дозволяла теплу від вогню швидше змішуватися з повітрям, а перевернутий сифон допоміг виділити більше тепла. Його винахід також створив менше диму, ніж традиційний камін, що робить його набагато бажанішим.

Франклін був натхнений винайти кращий сечовий катетер у 1752 році, коли побачив, через що довелося пережити ураженому брату каменем нирки (або сечового міхура). На той час катетери були просто жорсткими металевими трубками. Тож Франклін розробив краще рішення: гнучкий катетер із шарнірних сегментів трубок. 

"З усіх моїх винаходів скляна армоніка принесла мені найбільше особисте задоволення". Так написав Франклін про музичний інструмент, який він сконструював у 1761 році. Натхненний англійськими музикантами, які створювали звуки, обводячи пальцями край чарок, наповнених водою, Франклін працював із склодувом, щоб відтворити музику («незрівнянно солодку, ніж будь-яка інша музика ») менш громіздким способом. Армоніка (назва походить від італійської, що означає «гармонія») була відразу популярною, але до 1820-х років про неї майже забули.

* <big>Спадщина Бенджаміна Франкліна</big>
Франклін був не тільки найвідомішим американцем у 18 столітті, але і однією з найвідоміших постатей західного світу 18 століття. Хоча можна думати про Франкліна виключно як про винахідника, як про ранню версію Томаса Едісона, якою він був, його слава 18 століття походить не просто від багатьох його винаходів, а, що ще важливіше, від його фундаментального внеску в науку про електрику. Якби в 18 столітті була Нобелівська премія з фізики, Франклін був би претендентом. Підвищив його славу той факт, що він був американцем, простою людиною з неясного походження, яка виникла з нетрях Америки, щоб засліпити весь інтелектуальний світ. Більшість європейців у 18 столітті думали про Америку як про примітивне, нерозвинене місце, повне лісів та дикунів і навряд чи здатне дати просвітлених мислителів. Однак електричні відкриття Франкліна в середині 18 століття перевершили досягнення найвитонченіших вчених Європи. Франклін став живим прикладом природного невченого генія Нового Світу, який був вільний від обтяжень декадентського і втомленого Старого Світу, - образ, який він згодом перетворив на французьку підтримку Американської революції.

Однак, незважаючи на свої великі наукові досягнення, Франклін завжди вважав, що державна служба важливіша за науку, і його політичний внесок у формування Сполучених Штатів був значнішим. Він брав участь у написанні Декларації незалежності, брав участь у розробці Статутів Конфедерації - першої національної конституції Америки - і був найстарішим членом Конституційної конвенції 1787 року, яка написала Конституцію Сполучених Штатів Америки в Філадельфії.
Що ще важливіше, як дипломатичний представник нової американської республіки у Франції під час Революції, він забезпечив як дипломатичне визнання, так і фінансову та військову допомогу від уряду Людовика XVI і був вирішальним членом комісії, яка вела переговори про договір, яким Великобританія визнала її колишні 13 колоній як суверенна нація. Оскільки ніхто інший не міг здійснити все, що він зробив у Франції під час Революції, його цілком правдоподібно можна вважати найбільшим американським дипломатом.

Не менш важливими, мабуть, були внескі Франкліна в комфорт та безпеку повсякденного життя, особливо у його усиновленому місті Філадельфія. Жоден громадський проект не був занадто великим чи замалим для його інтересу. На додаток до громовідводу та печі Франкліна (піч на дровах, що опалювала американські будинки більше 200 років), він винайшов біфокальні окуляри, одометр та скляну гармоніку (армоніка). Він мав уявлення про все - від природи Гольфстріму до причини застуди. Він запропонував поняття відповідності грантів та переходу на літній час. Майже самотужки він допоміг створити громадянське суспільство для жителів Філадельфії. Більше того, він допоміг створити нові установи, які люди тепер сприймають як належне: пожежну компанію, бібліотеку, страхову компанію, академію та лікарню.

Джерела:
https://www.britannica.com/biography/Benjamin-Franklin/Legacy
https://www.fi.edu/benjamin-franklin/inventions

Підготували Руда Аліна та Костюков Даніїл