Перегляд вихідного коду сторінки Мистецьтво

==Словник Грінченка==
'''Мистецьтво, -ва, '''''с. ''Мастерство, мастерское умѣнье, искусство. О. 1862. І. 66. 
[[Категорія:Ми]]
==Цікаві факти==
'''Яким був перший музичний інструмент?'''
Про це існує легенда, але це не більш ніж фантазія. Згідно з грецькою міфологією, перший музичний інструмент – вівчарську дудку – виготовив бог Пан. Один раз на березі він видихнув крізь очерет і почув, як його подих, проходячи крізь стовбур, зробив сумне звучання.
Він розрізав стовбур на рівні частини, зв’язав їх разом, і от уже в нього був перший музичний інструмент!
Істина в тому, що ми не можемо назвати перший музичний інструмент, тому що всі первісні люди в усьому світі, створювали ту або іншу музику. Це, звичайно, була музика з релігійним значенням, і глядачі ставали її учасниками. Вони танцювали, тарабанили, ляскали й співали разом з нею. Це робилося не просто для задоволення. Ця примітивна музика становила значиму частину життя людей.
Легенда про Пана й очерет дозволяє припустити, як людина додумалася до того, щоб зробити стільки різноманітних музичних інструментів. Можливо, він імітував звуки природи або використовував її предмети навколо себе, щоб створити свою музику.
Перші музичні інструменти були ударними (барабан). Пізніше людина винайшла духові інструменти, зроблені з рогів тварин. Із цих примітивних духових інструментів розвилися сучасні мідні духові інструменти. У міру того як людина розвивала своє музичне почуття, вона почала використовувати очерет, і в такий спосіб створила природні й ніжні звуки.
Нарешті, людина винайшла просту ліру й арфу, від яких пішли смичкові інструменти.
У  середні століття хрестоносці привезли з походів багато дивних східних музичних інструментів. Скомбіновані з народними, що вже існували тоді в Європі, вони розвилися в безліч інструментів, які зараз використовують для створення музики.

==Іноземні словники==
Definition of art in English 
art1
Pronunciation:  /ɑːt/
Translate art | into French  | into German  | into Italian  | into Spanish 
noun 
1 [mass noun] the expression or application of human creative skill and imagination, typically in a visual form such as painting or sculpture, producing works to be appreciated primarily for their beauty or emotional power:
the art of the Renaissance
great art is concerned with moral imperfections
she studied art in Paris
works produced by human creative skill and imagination:
his collection of modern art
[as modifier]:an art critic
creative activity resulting in the production of paintings, drawings, or sculpture:
she’s good at art
2 (the arts) the various branches of creative activity, such as painting, music, literature, and dance:
the visual arts
[in singular]:
the art of photography
3 (arts) subjects of study primarily concerned with human creativity and social life, such as languages, literature, and history (as contrasted with scientific or technical subjects):
the belief that the arts and sciences were incompatible
the Faculty of Arts
4a skill at doing a specified thing, typically one acquired through practice:
the art of conversation
Phrases
аrt for art's sake
used to convey the idea that the chief or only aim of a work of art is the self-expression of the individual artist who creates it. 
art is long, life is short
proverb there is so much knowledge to acquire that a lifetime is not sufficient. 
the art of war
the strategy, tactics, and techniques of combat.

===[http://sum.in.ua/s/ptashka Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)]===
==Академічний тлумачний словник української мови==
МИСТЕЦТВО, а, сер. 

1. Творче відображення дійсності в художніх образах, творча художня діяльність. Уже б тепер не вдав [тесля] різьби такої, хоч би хто й замовив, минулося... Тепер аби хоч як, хоч без мистецтва хліба заробити... (Леся Українка, I, 1951, 442); Щоб зберегти Будапешт, врятувати від загибелі його історичні цінності, пам'ятки культури і мистецтва, щоб уникнути численних жертв серед мирного населення, — радянське командування пропонувало оточеним гуманні умови капітуляції (Олесь Гончар, III, 1959, 236); 
//  Галузь творчої художньої діяльності. На відміну від літератури, музики, живопису, скульптури мистецтво театру є насамперед мистецтвом живих діючих сценічних образів (Амвросій Бучма, З глибин душі, 1959, 66); В скарбницю нового, радянського поетичного мистецтва українська поезія внесла і вносить багато своїх, неповторних, тільки їй властивих барв (Про багатство літератури, 1959, 109). 
Мистецтво для мистецтва; Чисте мистецтво — реакційна естетична теорія і художня практика митців, спрямовані на відрив художньої творчості від суспільного життя. В. Бєлінський гостро засуджував тих літераторів, зокрема співців «чистої краси», «чистого мистецтва», які.. заплющували очі, щоб не бачити об'єктивної дійсності з її болями, кривдами, боротьбою (Андрій Малишко, Думки.., 1959, 21). 

2. яке, чого. Досконале вміння в якійсь справі, галузі; майстерність. І вчені, і проповідники, і навіть учні академій та університетів охоче дискутували, щоб вправлятися у вищій техніці промовницького мистецтва та тонкощах логіки й казуїстики (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 152); Воронцов щоразу був у захваті від свого таджика, коли той керував боєм. Це було справжнє мистецтво, впевнене, завжди винахідливе, точне (Олесь Гончар, III, 1959, 349); Рильський виявив у «Марині», крім прекрасного дару оповідача, мистецтво ліплення пластичних образів (Степан Крижанівський, М. Рильський, 1960, 60).

==Види мистецтва та основні художньо-стильові напрямки==

Історично склався відносно стійкий спектр видів мистецтва: архітектура, скульптура, живопис, графіка, декоративно-прикладне мистецтво, кіномистецтво, телебачення, література. Кожний з них освоює ту чи іншу сторону багатогранного людського буття і йому притаманна своя специфічна художньо-образна мова.

'''В''''''иди мистецтва поділяють на:''' просторові (пластичні), де образ розгорнутий у просторі; часові, де образ розвивається у часі (музика, література); просторово-часові, або видовищні, де образ характеризується і тілесністю, і тривалістю (танець та ін.); образотворчі - мистецтва, що використовують знаки, схожі на реальність (живопис, скульптура та ін.); види, що використовують знаки незображувального типу, звертаючись безпосередньо до асоціативних механізмів сприйняття (архітектура, музика та ін.); синтетичні - види, де знаки носять змішаний характер (пісенне мистецтво та ін.).

'''Архітектура''', зодчество є мистецтво проектувати та зводити будинки, споруди та їх комплекси, котрі організують матеріальне просторове середовище життєдіяльності людей відповідно до призначення, технічних можливостей, суспільно-значимих ідей і відповідно до законів краси. Засобами вираження змісту тут виступають: співвідношення об'ємів, ритм, масштаб (співмірність з людиною), пропорції, тектоніка, композиція, фактура та колір матеріалу, синтез мистецтв. Архітектура входить у сферу духовної культури, але також складає суттєву частину матеріальної культури. Склалися три основних різновиди зодчества: архітектура об'ємних споруд, ландшафтна, містобудівництво. В архітектурі образно-естетичне начало тісно пов'язано з її соціальною функцією, з історією розвитку суспільства, його світоглядними і суспільно-політичними ідеями; усе це визначає відповідний архітектурний стиль. Основними архітектурними стилями, що склалися історично, є антична ордерна архітектура, романська, готична, архітектура Відродження, бароко, класицизму, модерну, функціоналізму.

'''Скульптура''' є видом образотворчого мистецтва, твори якого мають об'ємну, фізично тривимірну форму, створюються з різних матеріалів шляхом ліплення, висікання, лиття тощо. Основними художніми засобами у скульптурі виступає побудова об'ємних фігур, постановка їх у просторі, передача поз, жестів, вибір пропорцій, фактури тощо. Розрізняють такі види скульптури: кругла скульптура, котру можна оглядати з різних сторін (статуя, група, статуетка, бюст) та рельєф - зображення на площині фону, котре може бути високим (горельєф) та низьким (барельєф); монументальна скульптура (пам'ятники, монументи) - пов'язана з архітектурним середовищем, що виражає значні суспільні ідеї; монументально-декоративна - вбрання архітектурних споруд та комплексів; станкова - призначена для інтер'єру і не прив'язана до певного архітектурного середовища; скульптура малих форм -маленькі фігурки, медальєрне мистецтво та різьба по каменю (гліптика).

'''Живопис''' є видом образотворчого мистецтва, твори якого формуються з допомогою фарб, що наносяться на тверду поверхню (основу). Головними засобами виразності тут є колір, колорит (цілісна система співвідношення тонів та відтінків кольору), світлотінь, лінія. Ідея живописного твору конкретизується у темі та сюжеті і втілюється з допомогою композиції, малюнка та кольору. Живопис може бути поліхромним або ж монохромним (відтінками одного кольору - гризайль). Основними технічними різновидами живопису виступають: живопис маслом; живопис водяними фарбами по штукатурці - сирій (фреска) та сухій (а секко); темпера - на основі яєчної, рослинної та ін. емульсій; емаль - нанесене на металеву поверхню та закріплене обпаленням склоподібне кольорове покриття; енкаустика - живопис восковими розплавленими фарбами та ін. До різновидів живопису також відносять мозаїку, що використовує кольорове каміння, смальту (кольорове непрозоре скло) та вітраж, де використовується прозоре скло.

'''Графіка''' - вид образотворчого мистецтва, що включає малюнок та засновані на ньому друковані зображення (різні види гравюри - відбитки з пластин). Графіка використовує такі засоби виразності, як контурна лінія, силует, штрих, пляма, контраст білого (лист паперу) та чорного. З допомогою таких незначних засобів митець створює живу картину світу. Саме незавершеність, умовність зображення предмета, лаконізм - важливі засоби художньої виразності у графіці, які дозволяють створювати образно-виразні метафори, різко загострювати образ (графічна сатира та гротеск).

'''Декоративне мистецтво''' - галузь пластичних мистецтв, твори якої, поряд з архітектурою, художньо формують матеріальне середовище людини, вносячи в нього естетичне, ідейно-образне начало. Вирішуючи, як і архітектура, практичні та художні завдання, декоративне мистецтво належить одночасно до сфер створення матеріальних та духовних цінностей. Декоративне мистецтво поділяють на: монументально-декоративне - безпосередньо пов'язане з архітектурою (архітектурний декор, розписи, рельєфи, статуї, вітражі, мозаїки тощо); мистецтво оформлення (художнє оформлення свят, експозицій тощо); декоративно-прикладне - створення художніх виробів головним чином для побуту. У тісному зв'язку з декоративно-прикладним мистецтвом знаходиться дизайн - новий різновид естетичної діяльності, що виник у XX ст. і являє собою художньо-конструктивну діяльність по оформленню предметного світу людини (зокрема предметів масового попиту) на засадах раціональної доцільності та краси.

'''Театр''' є видом мистецтва, специфічним засобом виразності якого є сценічна дія, що виникає у процесі гри актора перед публікою. Формула театру: п'єса - актор - глядач, поєднані грою. Тут життя пізнається шляхом імітації самого життя. Твори театрального мистецтва - спектаклі - створюються на основі драматичного або музично-сценічного твору. У драмі (грецьке - дія), що належить одночасно і театру, і літературі, людські конфлікти і протиріччя виражаються через послідовні дії та висловлювання персонажів. Важливі особливості театрального мистецтва: його колективний характер; особлива роль актора, який є безпосереднім носієм дійово-ігрового начала в театрі; у театрі створення образу актором відбувається на очах у глядача, що поглиблює духовний вплив на останнього (на відміну, скажімо, від кіно), тут має місце безпосередній зворотний зв'язок актора із глядачем, емоційний контакт між сценою та публікою.

'''Художня література''', мистецтво слова - особливий вид мистецтва, у якому матеріальним носієм образності виступає мова. Літературу характеризують такі особливості: літературні образи позбавлені візуальної достовірності, література діє на фантазію, особливо активізує інтелект; через слово реальність освоюється в усій її багатоманітності, відкриваються широкі можливості осягнення внутрішнього духовного світу людей, їх спілкування. Література поділяється на два основних типи (форми): поезію та художню прозу; також виділяють три роди літератури: 1) епос - зв'язну розповідь про суспільно-важливі події минулого, об'єктивовані від особистості оповідача; 2) лірику - де первинний не об'єкт, а суб'єкт висловлювання, його ставлення до зображуваного, зміст його внутрішнього життя; 3) драму, специфіку якої складає суцільний ланцюг висловлювань персонажів, орієнтація тексту на видовищну виразність.

'''Музика''' - вид мистецтва, що виражає та відображає людське життя у звукових образах. Музика заснована на здатності людини асоціювати слухові відчуття з власними переживаннями і процесами зовнішнього світу. Музика - динамічне мистецтво, це поезія звуку. Найважливіші засоби виразності та елементи музики: ритм, тембр, мелодія, гармонія, поліфонія, інструментовка та ін. Залежно від засобів, з допомогою яких відтворюється музика, розрізняють вокальну (для голосу), інструментальну, вокально-інструментальну музику. Виділяють також різні види музики: симфонічну, оперну, камерну тощо. Музика буває одноголосна (монодія) та багатоголосна (поліфонія). Основними жанрами вокальної музики виступають пісня, хор, гімн, романс, арія, опера. До жанрів інструментальної музики належать сюїта, соната, симфонія, концерт.

'''Хореографія''', танець - вид мистецтва, у якому основними засобами створення художнього образу є динамічні рухи та пози людського тіла, поетично осмислені та організовані в просторі і часі. Танець безпосередньо пов'язаний із музикою, утворюючи з нею єдиний музично-хореографічний образ. Музично-ритмічні виразні рухи людського тіла (доповнювані пантомімою, спеціальними костюмами та речами) дозволяють розкривати характери, почуття та думки людей. У танці особливо яскраво втілюється національний характер народу, дух епохи. Розрізняють танець побутовий (народний, бальний) та сценічний. У європейському мистецтві велика роль належить класичному танцю, система якого розроблена у XVII ст. у Франції. У XVI-XVII ст. спочатку в Італії, а потім у Франції на основі придворних танців створюється балет.

'''Фотомистецтво''', художня фотографія - вид образотворчого мистецтва, твори якого створюються засобами фотографії. Воно склалось на рубежі XIX-XX ст., його основними засобами виразності є вибір ракурсу, композиції, емоційно-смислове використання фототехніки. Фотографічним образам сучасного фотомистецтва притаманна особлива "співжиттєвість", вони сприймаються як об'єктивні свідчення про життя.

'''Кіномистецтво''' - вид мистецтва, твори якого формуються з допомогою кінозйомки реальних, спеціально інсценованих або відтворюваних засобами мультиплікації подій. Кіномистецтво відноситься до так званих "технічних мистецтв". Воно виникло на основі винаходу у І895-І896 рр. кінематографа - системи фотографічного фіксування дійсності у її русі, що також дозволяло тиражувати та широко розповсюджувати аудіовізуальну інформацію. Принципові особливості кіно: демократизм мови, універсальність впливу на духовний світ людини, величезні можливості перенесення глядацького "я" за межі власного буденного життя, насолода від ілюзорної участі в різноманітних подіях, присутності у житті інших людей.

'''Телебачення''' - засіб масової комунікації та екранне видовище, близьке до кіно. Воно відрізняється від кіно періодичністю зв'язку з аудиторією, камерністю середовища сприйняття, здатністю інформувати про події безпосередньо, можливістю одночасного звернення до мільйонів розрізнених глядачів. Як засіб масової комунікації ТО тяжіє до документалізму, а як екранне видовище - до образності, тобто до мистецтва у власному розумінні. Камерність телебачення дозволяє реалізувати більш довірливі стосунки між творцем та глядачем. Але, перш за все, телебачення - це ретранслятор подій реального світу та творів інших мистецтв; завдяки ТО у наш дім приходять найвищі досягнення світової культури (хоча не тільки найвищі). Телебачення радикально демократизувало та інтернаціоналізувало культурне життя.

'''Естрадно-циркове мистецтво''' носить, перш за все, розважальний характер, але також може виражати значний суспільно-політичний сенс (наприклад, сатиричне мистецтво, клоунада). Естрада - це синтетичне видовищне мистецтво, що поєднує малі форми драми, комедії, музики, а також співу, художнього читання та ін. Специфіка цирку полягає у створенні художніх образів за допомогою рухів, трюків, акторського мистецтва. Демонструючи віртуозно-вільне володіння важко освоюваними предметами (тваринами, простором, власним тілом тощо), цирковий артист творить за законом ексцентричності, розкриваючи вищі людські можливості. Обов'язковою дійовою особою цирку є клоун - комічне дзеркало часу.

Кожний вид мистецтва вносить щось особливе в естетичне освоєння світу. Нема головних і другорядних мистецтв, але в той чи інший період може набувати найбільшого значення якийсь один з видів мистецтва, який стає найбільш масовим і впливовим: наприклад, в епоху Відродження - живопис, сьогодні - телебачення. Ґрунтовний огляд видів мистецтва представлений в роботі Ю.Борева "Эстетика" М., 2005.

Історичний характер мистецтва знаходить свій вираз у розмаїтті художньо-стильових форм. Мистецький стиль - це історично-обумовлена стійка образна система, що виражає певне бачення світу (умонастрій), і відповідна сукупність творчих прийомів вираження змісту, притаманні певному періоду і певним обставинам розвитку мистецтва. Стиль - це певне художнє переживання часу.

Історію світового мистецтва можна розглядати як історію художніх стилів. Виділяють стилі різного ступеня загальності: стиль окремого твору, індивідуальний стиль автора, стилі цілих епох, стилі певних напрямків, певних видів мистецтва (наприклад архітектурні стилі) тощо. Зміна одних способів художнього мислення іншими, зміна форм, типів композицій, прийомів просторових побудов, особливості колориту взаємопов'язані і не випадкові. У рамках одного історичного художнього стилю завжди зароджується новий, а той, у свою чергу, переходить у наступний відповідно до специфічних особливостей історичної епохи.

==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" 
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Мистецтво.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Живопис.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Музика.jpg|x140px]] 
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:музичне мистецтво.jpg|x140px]]
|}

==Медіа==
{{#ev:youtube|1x9kc6jyJ8g}}
{{#ev:youtube|5yu40ZSd4eY}}

==Див. також==

==Джерела та література==

==Зовнішні посилання==

[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/інститут мистецтв]]