Перегляд вихідного коду сторінки Програмне забеспечення

'''1. ПРОГРАМНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЕОМ'''
 
''1.1. Види програмного забезпечення''
 
Програмне забезпечення (ПО) – комплекс програм які забезпечують обробку чи передачу даних виділені на багаторазового використання коштів і застосування різними користувачами [7].
Програмне забезпечення – сукупність програм системи обробки інформації та програмних документів, необхідні їх експлуатації.
Під програмним забезпеченням (Software) розуміється сукупність програм, виконуваних обчислювальної системою.
Програма – це впорядковані послідовності команд.
Кінцевою метою будь-який комп'ютерної програми – управління апаратними засобами. Навіть якщо погляд програма неможливо взаємодіє зі устаткуванням, не потребує ніякого введення даних із пристроїв введення і неї здійснює висновок даних на пристрій виведення однаково її робота полягає в управлінні апаратними пристроями комп'ютера.
Програмне і апаратне забезпечення в комп'ютері працюють у нерозривний зв'язок й у безперервній взаємодії.
 

Склад програмного забезпечення обчислювальної системи називають програмної конфігурацією.
Між програмами, як й між фізичними вузлами і блоками існує взаємозв'язок – багато програм працюють, спираючись інші програми нижчого рівня, тобто. ми можемо казати промежпрограммном інтерфейсі. Можливість існування такої інтерфейсу теж полягає в існуванні технічних умов і протоколів взаємодії, але в практиці він забезпечує розподіл ПО сталася на кілька взаємодіючих між собою рівнів.
Рівні ПО є пірамідальну конструкцію. Кожен такий рівень спирається на ПО попередніх рівнів. Таке членування зручне всіх етапів роботи з обчислювальної системою, починаючи із встановлення програм до практичної експлуатації і технічного обслуговування. Коженвишележащий рівень підвищує функціональність всієї системи. Приміром, обчислювальна система з ПО базового рівня не в здатна виконувати більшість функцій, але дозволяє визначити системне ПО.
Базовий рівень – найнижчий рівень ПО представляє базове ПО. Вона відповідає за взаємодію Космосу з базовими апаратними засобами. Зазвичай, базові програмні кошти входять до складу базового устаткування й зберігаються у спеціальних мікросхемах, званих постійнимизапоминающими пристроями (ПЗУ –Read OnlyMemory –ROM). Програми і такі записуються («прошиваються») в мікросхемах ПЗУ на етапі виробництва та неможливо знайти змінені у процесі експлуатації.
Там, коли зміна базових програмних засобів під час експлуатації є технічно доцільним, замість мікросхем ПЗУ застосовуютьперепрограммируемие ПЗУ (>ППЗУ –Erasable andProgrammableRead OnlyMemory,EPROM). І тут зміна змісту ПЗУ можна виконувати як у складі обчислювальної системи (таку технологію називаєтьсяфлеш-технологией) і за її межами, на спеціальних пристроях, званихпрограмматорами.
Системний рівень – перехідний. Програми, працівники цьому рівні, забезпечують взаємодія інших програм комп'ютерної системи з тими програмами базового рівня життя та безпосередньо з апаратним забезпеченням, тобто виконують «посередницькі» функції.
Системні програми - програми загального користування, виконувана разом із прикладними програмами є керувати ресурсами комп'ютера: центральним процесором, пам'яттю, уведенням-висновком.
''Системні програми – це програми призначені:
- підтримки працездатності системи обробки інформації;
- підвищення ефективності її використання.
Розрізняють програми:
- системні управляючі; 
- системні обслуговуючі.''
Системні програми - це програми загального користування, призначених всім користувачів комп'ютера. Системне програмне забезпечення розробляється те щоб комп'ютер міг ефективно виконувати прикладні програми.
Серед десятків тисяч системних програм особливу увагу займають операційні системи, що забезпечують управління ресурсами комп'ютера з метою їхнього ефективне використання.
Важливими класами системних програм є також програми допоміжного призначення - утиліти (латів.utilitas - користь). Вони або розширюють і доповнюють відповідні можливості ОС, або вирішують самостійні важливі завдання. Деякі різновиду утиліт:
- програми контролю, тестування і діагностики, що використовуються перевірки вмотивованості функціонування пристроїв комп'ютера та щоб виявити несправностей у процесі експлуатації; вказують причину і важливе місце несправності;
-программи-драйвери, які розширюють можливості ОС із управління пристроями вводу-виводу, оперативної пам'яттю тощо.; з допомогою драйверів можливо підключення до комп'ютера нових пристроїв, чи нестандартне використання наявних;
-программи-упаковщики (>архиватори), що дозволяють записувати інформацію на дисках більш щільно, і навіть об'єднувати копії кількох файлів до одного архівний файл;
- антивірусні програми, призначені задля унеможливлення зараження комп'ютерними вірусами та ліквідації наслідків зараження вірусами;
- програми оптимізації і за якістю дискового простору;
- програми відновлення інформації, форматування, захисту даних;
- комунікаційні програми, організуючі обміну інформацією між комп'ютерами;
- програми керувати пам'яттю, щоб забезпечити більш гнучкий використання оперативної пам'яті;
- програми для записи CD-ROM, CD-R і ще.
Частина утиліт входить до складу ОС, іншу частина функціонує незалежно від нього, тобто. автономно.
Від програмного забезпечення цього рівня великою мірою залежить експлуатаційні показники всіх обчислювальної системи загалом. Приміром, при підключенні до обчислювальної системі нового устаткування системному рівні має бути встановлено програма, забезпечує й інших програм взаємозв'язок з цим устаткуванням. Конкретні програми, відповідальні за взаємодію Космосу з конкретними пристроями, називаються драйверами пристроїв – вони входять до складу програмного забезпечення системного рівня.
 

Інший клас програм системного рівня відпо-відає взаємодію Космосу з користувачем. Саме завдяки їм то здобуває можливість вводити дані в обчислювальну систему, управляти її роботою та отримувати результат в зручною собі формі. Ці програмні кошти називають засобами забезпечення користувальницького інтерфейсу. Їх прямо залежить зручність роботи з комп'ютером і продуктивності праці робочому місці.
Сукупність програмного забезпечення системного рівня утворює ядро ОС комп'ютера. Якщо комп'ютер оснащений програмним забезпеченням системного рівня, вона вже підготовлений для установці програм вищих рівнів, до взаємодії програмних засобів з і, найголовніше, до взаємодії з користувачем. Тобто наявність ядра ОС – неодмінна умова щодо можливості практичної роботи людини з обчислювальної системою.
Службовий рівень. Програмне забезпечення цього рівня взаємодіє і з програмами базового рівня, і з тими програмами системного рівня. Основне призначення службових програм (їхнє співчуття також називають утилітами) полягає у автоматизації робіт з перевірці, налагодження та їх настроюванні комп'ютерної системи. В багатьох випадках їх використовують належала для розширення чи поліпшення функцій системних програм. Деякі службові програми (зазвичай, це програми обслуговування) спочатку беруть у склад ОС, та більшість службових програм для ОС зовнішніми і служать належала для розширення її функцій. 
У розробки та експлуатації службових програм існує два альтернативних напрями: інтеграція з операційній системою та автономне функціонування. У першому випадку службові програми можуть змінювати споживчі властивості системних програм, робить їх на більш зручних для практичної роботи. У другий випадок вони слабко зв'язані з системним програмним забезпеченням, але надають користувачеві більші можливості для персональної настройки їх взаємодії з апаратним і програмним забезпеченням. 
Прикладний рівень. Програмне забезпечення прикладного рівня є комплексом прикладних програм, з допомогою яких даному робоче місце виконуються конкретні завдання. Спектр цих завдань надзвичайно широкий – від виробничих до творчих іразвлекательно-обучающих. Величезний функціональний діапазон можливих додатків коштів обчислювальної техніки обумовлений наявністю прикладних програм до різних видів діяльності.
Оскільки між прикладним ПЗ проведено та системним існує безпосередня взаємозв'язок (перше спирається на друге), можна стверджувати, що універсальність обчислювальної системи, доступність прикладного програмного забезпечення і широта функціональних можливостей комп'ютера безпосередньо залежить від типу використовуваної ОС, від цього, які системні кошти містить її ядро, як забезпечує взаємодія триєдиного комплексу людина – програма – устаткування. 
Програми, з допомогою яких користувач безпосередньо вирішує свої інформаційні завдання, не вдаючись до програмування, називається прикладними програмами.
Вочевидь, що системи програмування потрібні далеко ще не всім, тоді як системне і прикладне ПО незамінно і потрібно кожній користувачеві.
>Прикладние програми діляться на програми спільного освітнього і спеціального призначення
Програми загального призначення: текстові і графічні редактори; системи управління базами даних; табличні процесори; комунікаційні (мережні) програми; комп'ютерні ігри.
Програми спеціального призначення: бухгалтерські пакети; системи автоматизованого проектування; експертні системи; програми щодо складних математичних розрахунків; програми для професійної роботи і ін.
До програмному забезпеченню (ПО) належить і вся область діяльності з проектування та розробки ПО: технологія проектування програм (наприклад, спадне проектування, структурне іобъектно-ориентированное проектування ін.); методи тестування програм; методи докази правильності програм; аналіз якості роботи програм; документування програм; розробка й використання програмних засобів, які полегшують процес проектування програмного забезпечення, й багато іншого.
Програмне забезпечення – невід'ємний елемент комп'ютерної системи. Воно є логічним продовженням технічних засобів. Сфера застосування конкретного комп'ютера визначається створеним йому ПО. Сам собою комп'ютер не має знаннями в жодній області застосування. Всі ці знання зосереджено виконуваних за комп'ютерами програмах.
'''1.2. Класифікація програмного забезпечення'''
Програмне забезпечення сучасного комп'ютера дуже різноманітно відповідно до різноманіттям завдань, розв'язуваних користувачами з його допомогою ми, і безліччю операцій, виконуваних пристроями комп'ютера. Усі програмні модулі взаємопов'язані через управляючі (системні) програми. Частина модулів працює у взаємодії з користувачем, частина – автоматично. Кожна із програм виконує своє завдання, проте всі разом вони забезпечують автоматизоване виконання інформаційних процесів під час вирішення завдань користувачів. Отже, програмне забезпечення комп'ютера – це автоматизована інформаційна система коштує, досить велика і складна.
Сучасні програми складаються, зазвичай, із великої числа модулів, тому замість терміна "програма" частіше використовуються терміни "програмне засіб" і "пакети програм".
Можна виокремити такі види програмних засобів: передусім, це програми, необхідних управління роботою самого комп'ютера як складної системи. Користувач, зазвичай, навіть не знати, що за програми, скільки їх, що роблять. Та більшість команд користувача виконується саме з допомогою. Спільно вони називаються системним ПО. До нього традиційно відносять [5]:
- програми початковій завантаження комп'ютера. Вони в ПЗУ (постійномузапоминающем устрої) і забезпечують перевірку працездатності основних пристроїв комп'ютера саме його включення і передачу управління операційній системі. Часто називаються базовим ПО;
- операційні системи (ОС), необхідних управління узгодженої роботою всіх пристроїв і програм комп'ютера, виконання команд користувача;
 

- файлова система;
- операційні оболонки, призначені задля забезпечення зручного для користувача способу роботи з файлами і запуску прикладних програм;
- драйвери пристроїв, щоб забезпечити програмну підтримку роботи конкретних пристроїв (останнім часом входять до складу ОС).
Інший клас програмного забезпечення – прикладне ПО. Воно призначено на вирішення користувачем завдань із різних предметних областей – математики, лінгвістики, діловодства, управління тощо. Існують найрізноманітніші класифікації прикладного ПО. У прикладному ПО можна виділити такі групи програмних засобів (ПС):
- ПС в обробці текстів – текстові редактори, текстові процесори,редакционно-издательские системи,программи-переводчики, програми перевірки орфографії і синтаксису,лингвокорректори тощо.;
- ПС в обробці числової інформації – електронні таблиці, пакети математичних програм, пакети для статистичної обробки даних, і ін.;
- ПС в обробці графічної інформації – графічні редактори, аніматори, програми ділової гри і презентаційної графіки, кошти роботи з тривимірними івидеоизображениями та інших.;
- ПС в обробці звуковий інформації – музичні і звукові редактори, синтезатори звуку, програми розпізнавання і синтезу мови і ін.;
- ПС, щоб забезпечити роботу у телекомунікаційних мережах – поштові програми, пошукові системи,броузери тощо.;
- ПС, щоб забезпечити автоматизоване зберігання інформації – системи управління базами даних (>СУБД), побудовані з допомогою бази й банки даних (>БД іБнД), спеціалізовані інформаційно-пошукові системи (>ИПС) та інших.;
- ПС, використовувані у процесах управління і діагностики – різні типи автоматизованих системам управління (АСУ) і систем автоматизованого управління (САУ), системи підтримки прийняття рішень (>СППР), експертні системи (ЕС) тощо.;
- ПС, застосовувані щодо дослідницьких мереж і проектно-конструкторських робіт – спеціалізовані що моделюють програми, системи автоматизованого проектування (>САПР) тощо.;
- ПС, використовувані у навчанні – електронні підручники, тренажери, тести та ін.;
- ігрові програми;
- програми, створені користувачем з допомогою середовищ програмування.
Ще одна клас програмного забезпечення – спеціальне ПО. Основне його на відміну від системного ПО у цьому, що користувач сама вирішує, чи він буде використовувати ці ПС чи ні, а на відміну від прикладного ПО у тому, що спеціальні ПС використовуються задля вирішення завдань з деяких інших предметних областей, а завдань, що з використанням безпосередньо комп'ютера.
Наприклад, коли користувач активно працює за комп'ютером, йому найчастіше доводиться зберігати на вінчестері потрібні файли і видаляти ті, що більше не знадобляться. При видаленні файла місце, що він обіймав, звільняється. А ще місце у подальшому то, можливо записано інший файл, але його величина може бути меншою. Через війну багаторазовогоудаления/записи файлів на диску з'являється багато невеликих "порожніх" місць. Їх величина Демшевського не дозволяє записати ними нові файли повністю, і якщо вільного місця на диску трохи, то файли великого розміру розбиваються деякі фрагменти і записуються частинами. І тут кажуть, що записана фрагментарно (не безупинно). Звернення до таких файлам потребує значно більшого часу й, щоб уникнути цього, користувач може провестидефрагментацию диска, тобто. виконати програму, яка перепише, якщо може бути, файли одна одною, зібравши всі вільні ділянки до однієї область.
У своїй спеціальній ПО можна назвати інструментальне ПЗ проведено та сервісне ПО.
Інструментальне ПО – це різноманітні середовища програмування, з допомогою яких створюється розмаїття програмних засобів.
До сервісному ПО ставляться:
- антивірусні програми;
-программи-архиватори;
- утиліти, розширюють можливості ОС із управління апаратними і тими програмними засобами (відновлення помилково віддалених файлів,дефрагментация диска, спроба відновлення "зіпсованих" секторів диска, очищення системних регістрів тощо.)
Програмне забезпечення комп'ютера постійно вдосконалюється. Постають нові програми, дозволяють розширити коло розв'язуваних завдань. Існуючі програми модифікуються: усуваються помічені помилки, додаються нові функції, користувальницький інтерфейс (спосіб взаємодії користувача з програмою) робиться зручнішим. Для складних програм складаються інструкції, пишуться навчальні версії, демонструють прийоми і правил праці та т.д.
Всі ці процеси називають супроводом програм.
Однією із поважних підсистем програмного забезпечення є файлова система. У нинішньому вигляді файлів зберігаються й які самі програми, і такі до них, і їх роботи.
>Файл – це пойменована цілісна сукупність записів
осіб на зовнішньому носії [1]. Інакше кажучи, файл – це сукупність записів, логічно взаємозалежних між собою, що зберігаються осіб на зовнішньому носії під певним ім'ям.
Те, що файл – цілісна сукупність записів, означає, що, наприклад, не можна скопіювати чи видалити лише половинку файла. У визначенні підкреслюється, що файли зберігаються тільки зовнішніх носіях. Це, зокрема означає, що до оперативної пам'яті не можна сказати, що у ній зберігається як файлів.
Тобто файлова система – це спосіб зберігання інформації на зовнішніх носіях.
Ім'я файла і двох частин – власне імені Ілліча та розширення, визначального найчастіше тип записів, складових вміст файла.
Крім імені файла атрибутами файла є тип його вмісту, дата та палестинці час створення, прізвище творця, розмір, умови надання дозволів з його використання, метод доступу, повний шлях до файлу.
Файли об'єднують у каталоги, кожен із які також має ім'я. Не можливо, у одному каталозі двох файлів з ім'ям.
Послідовне перерахування імен всіх підкаталогів, у яких розміщений файл, називається повний шлях до файлу.
'''1.3. Операційні системи'''
Частиною програмного забезпечення, найтісніше яка взаємодіє з апаратної частиною комп'ютера, є системне програмне забезпечення і операційна система.
Операційна система ж виконує функцію посередника між користувачем, програмами і професійним обладнанням комп'ютера. Вона забезпечує можливість запуску програм, підтримує працездатність пристроїв, надає кошти перевірки і настрою різних компонентів. Чим гнучкіша імногофункциональнее операційна система, то більше вписувалося можливостей вона дозволяє, тим зручніше працювати з комп'ютером.
Операційна система (ОС) – це комплекс (набір) програм, що забезпечує взаємодія всіх пристроїв ЕОМ і дозволяє користувачеві здійснювати загальне управління ЕОМ [2].
Головне призначення ОС – управління ресурсами, а головні ресурси, які вона управляє, – це апаратура комп'ютера. ОС управляє обчислювальним процесом і сучасних інформаційних обміном між процесором, пам'яттю, зовнішніми пристроями. Оскільки всі устрою комп'ютера працюють одночасно, ОС забезпечує поділ ресурсів, запобігаючи цим небезпека виникнення конфліктним ситуаціям між компонентами обчислювальної системи, здатних призвести до збою у роботі, втрати чи спотворенні інформації.
ОС реалізує багато різних функцій, зокрема:
- створює робочу середовище, й підтримує користувальницький інтерфейс;
- забезпечує виконання команд користувача і програмних інструкцій;
- управляє апаратними засобами комп'ютера;
- забезпечує поділ апаратних ресурсів між програмами;
- планує доступ користувачів до загальним ресурсів;
- забезпечує виконання операцій введення– виведення, зберігання інформації та управління файловій системою;
- здійснює відновлення інформацією разі апаратних збоїв і програмних помилок.
Розвиток операційними системами завжди слід було над розвитком апаратури.
Операційна система - це комплекс взаємозалежних системних програм, призначення якої полягає - організувати взаємодія користувача з комп'ютером і виконання від інших програм [5].
Операційна система виконує роль сполучної ланки між апаратурою комп'ютера, з одного боку, і виконуваними програмами, і навіть користувачем, з іншого боку. 
>Операционную систему становлять:
- управляюча програми;
- набір утиліт, необхідні експлуатації ОС.
Операційна система зазвичай зберігається у зовнішній пам'яті комп'ютера - на диску. При включенні комп'ютера вона зчитується з дискової пам'яті і розміщується вОЗУ. Цей процес відбувається називається завантаженням ОС. 
До функцій ОС входить: 
- здійснення діалог із користувачем;
- вхід-видобуток і управління даними;
- планування і організація процесу обробки програм;
- розподіл ресурсів (оперативної пам'яті і кешу, процесора, зовнішніх пристроїв);
- запуск програм виконання;
- різноманітні допоміжні операції обслуговування;
- передача інформації між різними внутрішніми пристроями;
- програмна підтримка роботи периферійних пристроїв (дисплея, клавіатури, принтера та інших.).
>Операционную систему може бути програмним продовженням устрою управління комп'ютера. Операційна система приховує від користувача складні непотрібні подробиці взаємодії з апаратурою, створюючи прошарок з-поміж них. Внаслідок цього люди звільняються й від дужетрудоемкой роботи з організації взаємодії з апаратурою комп'ютера.
Вимоги до сучасних операційним системам:
- сумісність – ОС має включати засоби до виконання додатків, підготовлених й інших ОС;
- перенесення – забезпечення можливості переносу ОС з одного апаратної платформи в іншу;
- надійність іотказоустойчивость – передбачає захист ОС від внутрішніх та зовнішніх помилок, збоїв відмов;
- безпеку – ОС повинна містити засоби захисту ресурсів одних користувачів з інших;
- розширюваність – ОС мають забезпечувати зручність внесення наступних зміни й доповнення;
- продуктивність – система повинна мати достатнім швидкодією.
Класифікація ОС
За кількістю одночасно виконуваних завдань виділяють ОС:
-однозадачние (MS DOS, ранні версії P.S DOS);
-многозадачние (>OS/2, UNIX, Windows)
>Многозадачность буває:
-невитесняющая (NetWare, Windows 95/98), коли активний процес після закінчення сам передає управління ОС для вибрати з черги іншого процесу;
-витесняющая (WindowsNT,OS/2, UNIX) - постанову по переключенні процесора з однієї процесу в інший приймає ОС.
За кількістю одночасно працюючих користувачів ОС ділять:
-однопользовательские (MS DOS, Windows3х, ранні версіїOS/2)
-многопользовательские (UNIX, Windows 2000,NT, XP,Vista). Умногопользовательских системах присутні засоби захисту інформації користувачів від несанкціонованого доступу.
Нині близько 90 відсотків% комп'ютерів використовують ОС Windows.
''Розрізняють чотири основних класу операційними системами: 
1.однопользовательскиеоднозадачние, які підтримують одну клавіатуру і може працювати тільки з одного (в момент) завданням;
2.однопользовательскиеоднозадачние з фонової печаткою, що дозволяють крім основної мети запускати одну додаткову завдання, орієнтовану, зазвичай, виведення інформації на печатку. Це прискорює роботу під час видачі великих обсягів інформації на печатку;
3.однопользовательскиемногозадачние, що забезпечують одному користувачеві паралельну обробку кількох завдань. Наприклад, одного комп'ютера можна підключити кілька принтерів, кожен із яких працювати зважується на власну" завдання;
4.многопользовательскиемногозадачние, дозволяють однією комп'ютері запускати кілька завдань кільком користувачам. Ці ОС дуже складні, і потребують значних машинних ресурсів.
Операційна система для самого персонального комп'ютера, орієнтованого на професійне застосування, повинна містити такі основні компоненти: 
- програми управліннявводом/виводом;
- програми, управляючі файловою системою та котрі планують завдання для комп'ютера;
- процесор командного мови, котра приймає, аналізує і виконує команди, адресовані операційній системі.
Кожна операційна система має власний командний мову, що дозволяє користувачеві виконувати ті чи інші дії: 
- звертатися до каталогу;
- виконувати розмітку зовнішніх носіїв;
- запускати програми;
- інші дії.''
Аналіз і виконання команд користувача, включаючи завантаження готових програм з файлів в оперативну пам'ять та його запуск, здійснює командний процесор ОС. 
Для управління зовнішніми пристроями комп'ютера використовуються спеціальні системні програми — драйвери.Драйвери стандартних пристроїв утворюють разом базову систему виводу-введення-висновку (>BIOS), що зазвичай заноситься на уряд ЗУ комп'ютера.
Коротка характеристика деяких операційними системами
ОС Linux – мережна ОС, ядро якої розроблено з урахуванням ОС Unix. Linux поширюється у вихідних кодах використовується до створення серверів в обчислювальних мережах й у Інтернеті. 
ОС Unix –многопользовательская,многозадачная ОС, включає досить потужні засоби захисту програм, тож файлів різних користувачів. ОС Unix ємашинонезависимой, що забезпечує високу мобільність ОС і легку перенесення прикладних програм на комп'ютери різної архітектури. Важливою особливістю і великим набір сервісних програм, що дозволяють створити сприятливу операційну обстановку для користувачів – програмістів (тобто. система особливо ефективна спеціалістів – прикладних програмістів).
Незалежно від версії загальними для Unix рисами є:
-многопользовательский режим із засобами захисту даних від несанкціонованого доступу;
- реалізаціямногозадачной обробки режимі розподілу часу;
- перенесення системи з допомогою написання більшості мовою СІ.
Недолік Unix – велика ресурсомісткість, й у невеликиходнопользовательских систем з урахуванням персональних комп'ютерів вона найчастіше є надлишкової.
У цілому нині ОС сімейства Unix орієнтовані насамперед великі локальні (корпоративні) і глобальні мережі, що об'єднають роботу тисяч користувачів. Велике поширення Unix і його версія Linux отримали Інтернету, де найважливіше значення має тутмашинонезависимость ОС. 
ОС MS DOS – широко використовувалася для ПК, побудованих з урахуванням процесорів Intel 8088 – 80486.
Нині MS DOS керувати ПК мало застосовується. Проте її можна вважати повністю яка вичерпала свої можливості і актуальність. Низькі вимоги до апаратним ресурсів залишають DOS перспективної для практичного використання.
Так було в 1997 року компаніяCaldera початку з адаптаціїDR DOS ( аналог MS DOS) до ринків вбудованих ОС дрібних високоточних пристроїв,присоединяемих до Інтернету таИнтернет-сетям. До цих пристроям ставляться касовими апаратами, факси, електронні записники і ін.
ОСOS/2 (>Operationsystem/2) єоднопользовательскоймногозадачной ОС настановленим роботи з МП 80386 і від (ПК IBM P.S і PS/2)OS/2 може водночас виконувати до 16 програм (кожна з яких у своїй сегменті пам'яті), але у тому числі тільки один, підготовлену для MS DOS.
Найважливішими особливостямиOS/2 є:
- наявністьмногооконного інтерфейсу користувача;
- програмних інтерфейсів до роботи і системи баз даних;
- ефективних програмних інтерфейсів до роботи на локальних обчислювальних мережах.
До вадOS/2 стосується першу чергу порівняно невеличкий обсяг програмних додатків, напрацьованих на сьогодні.
ОС Windows – це сімейство ОС, які включають: Windows 3.1; WindowsforWorkgroups 3.11; Windows 95, Windows 98, Windows 2000, Windows XP, Windows2003,WindowsVista.
Windows 95 характеризується простотою інсталяції невисокими рівнями захисту даних, і опірності збоїв додатків; є універсальну високопродуктивнумногозадачную імногопотоковую32-разрядную ОС нової генерації з графічним інтерфейсом і розширеними мережними можливостями. Ця операційна система забезпечує роботу користувача у мережі, надаючи вбудовані кошти підтримки обмінюватись файлами й відчуття міри з їхньої захисту, можливість спільного використання принтерів, факсів та інших загальних ресурсів.
>Применяемий в Windows 95защищенний режим Демшевського не дозволяє прикладної програмою разі збою порушити працездатність системи, надійно охороняє докладання від випадкового втручання процесу на другий, забезпечує певну опірність вірусам. 
>Пользовательский інтерфейс Windows 95 простий і зручний. На відміну від оболонки Windows 3 ця операційна система має не потребує установці за комп'ютером ОС DOS. Вона варта установки на настільних ПК і комп'ютерахблокнотного типу з процесором 486 чи Pentium. Рекомендований розмір оперативної пам'яті 8-16Мбайт. 
Windows 98 є розвитком Windows 95. Ця версія тісно інтегрована зWeb-броузерами Internet Explorer і має дуже багато драйверів до давнім і новим пристроям. Користувачі відзначають спрощений процес інсталяції ОС, знижені проти WindowsNT вимоги до потужності процесора, обсягу пам'яті і дисковому простору.
WindowsNT 5.0 (>NT - анг. New Technology) чи Windows 2000 – повністю32-разрядная ОС з пріоритетноюмногозадачностью, поліпшеною реалізацією роботи з пам'яттю і відпочатку проектувалась із засобами забезпечення надійності, захисту та управління.
WindowsNT - операційна система, а чи не просто графічна оболонка; використовує всі можливості новітніх моделей персональних комп'ютерів, працює без DOS. WindowsNT вельми зручне для користувачів, що працюють у рамках локальної мережі, для колективних користувачів, особливо груп, працюючих над великими проектами і які обмінюються даними.
Сімейство Windows 2000 – операційна система для ділового використання найрізноманітніших комп'ютерах – від портативних до серверів. Windows 2000 випускається в4–х варіантах:
- Windows 2000 Professional;
- Windows 2000Server;
- Windows 2000 AdvancedServer;
- Windows 2000DataCenterServer.
Ці версії відрізняються кількістю які входять у поставку служб і програм, ступенем підтримки апаратного забезпечення. Ця ОС є одним із кращих для ведення комерційної діяльність у Інтернеті; об'єднує притаманну Windows 98 простоту використання з властивою WindowsNT надійністю,економичностью й безпекою.
WindowsХР є продовженням розвитку ОС Windows 2000. Ця ОС переважно орієнтована на клієнтські ПК. Її основними відзнаками є як високий рівень надійності, простіша систему управління, поліпшений графічний інтерфейс користувача.
Windows 2003 – серверна ОС, що є розвитком Windows 2000 і що має як тими самими характеристиками як і Windows XP, і специфічними особливостями, притаманними ОС, виділені на управління локальними і мобільними обчислювальними мережами.
Подальшим розвитком ОС сімейства Windows є операційна система WindowsVista.
1.4. Види прикладного програмного забезпечення
Інструментальні програмні кошти - це програми, які у ході розробки, коригування чи розвитку інших прикладних чи системних програм [10].
З власного призначенню вони близькі системам програмування. До інструментальним програмам, наприклад, ставляться: 
- редактори;
- кошти компонування програм;
-отладочние програми, тобто. програми, які допомагають знаходити і усувати помилки у програмі;
- допоміжні програми, реалізують часто використовувані системні дії;
- графічні пакети програм тощо.
Інструментальні програмні кошти можуть зробити допомогу усім стадіях розробки ПО.
Пакети прикладних програм (ППП) - це спеціальним чином організовані програмні комплекси, розраховані загальне використання у певної проблемної області й доповнені відповідної технічної документацією.
Залежно від характеру розв'язуваних завдань розрізняють такі різновиду ППП: 
- пакети на вирішення типових інженерних, планово-економічних, загальнонаукових завдань;
- пакети системних програм;
- пакети задля забезпечення систем автоматизованого проектування й систем автоматизації наукових досліджень про;
- пакети педагогічних програмних засобів та інші.
Щоб користувач зумів використати ППП на вирішення конкретного завдання, пакет повинен мати засобами настройки (іноді шляхом запровадження деяких доповнень). 
Кожен ППП має зазвичай поруч можливостей методам обробки даних, і формам їх представлення, повноті діагностики, що дозволяє користувачеві вибрати придатний конкретних умов варіант. 
ППП забезпечують значно знизився рівень вимог до рівня професіональною підготовкою користувачів у сфері програмування, до можливості експлуатації пакета без програміста. 
Часто пакети прикладних програм мають базами даних для зберігання даних, і передачі прикладним програмам.
Інтегровані пакети є набір кількох програмних продуктів, об'єднаних у єдиний зручний інструмент. Найрозвинутіші їх містять у собі текстовий редактор,органайзер, електронну таблицю,СУБД, кошти підтримки електронної пошти, програму створення презентаційної графіки.
Результати, отримані окремимиподпрограммами, можуть бути в остаточний документ, у якому табличний, графічний і текстовий матеріал. 
Інтегровані пакети, зазвичай, містять деяке ядро, що забезпечує можливість тісної взаємодії між складовими. 
Приклад: інтегрований пакет для написанні книжок, містять ілюстрації. Він має: текстовий редактор; орфографічний коректор на 80000 слів (програму виявлення орфографічних помилок); програму злиття текстів; програму формування змістів і складання покажчиків; автоматичний пошук і освоєння заміну слів і фраз; кошти телекомунікації; електронну таблицю; систему управління базами даних; модулі графічного оформлення; графічний редактор; можливість друку сотнями різних шрифтів тощо.
роботи з текстом 
Електронні нотатники, текстові редактори, текстові процесори,редакционно-издательские системи),программи-переводчики, програмиавтореферирования тексту, програми розвитку й програмні модулі перевірки орфографії, добору синонімів, лінгвістичні коректори, системи, здійснюють інтелектуальний пошук і освоєння обробку текстів, розміщених у мережах та інших.
Текстовий редактор - це програма, використовувана спеціально для введення і редагування текстових даних.
Основними функції цього прикладних програм полягають у введення і редагуванні текстових даних. Додаткові функції перебувають у автоматизації процесів введення і редагування.
Основні функції текстового редактора:
- забезпечення введення тексту з клавіатури або з існуючого файла;
- редагування тексту (додавання, зміна, видалення чи копіювання фрагментів тексту тощо.);
- оформлення тексту (вибір шрифту, вирівнювання, встановленнямежстрочного,межабзацного інтервалів тощо.);
- розміщення тексту сторінка (установка розміру сторінки, полів, відступів; розбивка на колонки тощо.)
- збереження тексту в файлі осіб на зовнішньому носії чи отримання твердої копії (печатку тексту);
- перевірка орфографії, добір синонімів, пошук і освоєння заміна;
- система підказок тощо.
Найпоширеніші текстові редактори:Лексикон,Edit, Слово і йдеться,Ched,NotePad,Write, WordPad,Блокнот.
Текстовий процесор відрізняється від текстового редактора ширшими функціональними можливостями, саме:
-настраиваемое користувачем меню;
- використання контекстного меню;
- супровід тексту таблицями і проведення них найпростіших розрахунків;
- вставка графічних об'єктів або створення малюнків з допомогою вбудованих інструментів;
- вставка формул, графіків, діаграм;
- оформлення тексту списками, буквицями;
- використання інструментаавтокоррекции тексту та їїавтореферирования;
- фонова перевірка орфографії, синтаксису та інших.
Можливості текстових редакторів різні - від програм, виділені на підготовки невеликих документів простий структури, до програм для набору, оформлення та повної підготовки до друкарського видання книжок та часописів (видавничі системи). 
Сучасний стиль роботи з документами передбачає два альтернативних підходу – роботи з паперовими документами й роботу з електронними документами. Ведучи мову про форматуванні документів засобами текстових процесорів, треба пам'ятати принципово різні напрями – форматування документів, виділені на друку, і форматування електронних документів, виділені на відображення на екрані. Прийоми й методи у випадках істотно різняться. Відповідно, різняться і текстові процесори, хоча багато хто їх них успішно поєднують обидва підходу.
Найпоширеніші текстові процесори: Word (Microsoft Office), Word Pro (LotusSmartSuite),WordPerfect (>Perfect Office),WordExpress,Accent,StratusPad – це комерційні продукти. Існує й альтернативне вільне програмне забезпечення до роботи з текстом:Emacs,Vim,OpenOffice.orgWriter,PolyEdit,AngelWriter та інших.
>Emacs (>EditorMACroS) – текстовий редактор, основу ідеології якої складають принципи «все одному»,расширяемости,настраиваемости під користувача і документованості. ФункціональністьEmacs можна розділити втричі рівня: базова, основний режим та створює додаткові режими. Поєднання цих трьох рівнів дозволяє виконувати дуже багато завдань (зокрема і пов'язаних прямо пов'язана з редагуванням тексту) виходячи з редактора.Emacs написано ви не: З іElisp (діалектЛиспа, відEmacsLisp). Причому редактор є інтерпретаторомElisp. Користувачі якраз і можуть створювати частиниEmacs, від окремих функцій нових основних режимів. У цьому можна перевизначати будь-якіElisp-функции, зокрема й ті, що є частиною самого редактора.
>Vim (>сокр. відViImproved, вимовляється Вім) - вільний текстовий редактор. Нині це з наймогутніших текстових редакторів з повним свободою настроювання й автоматизації, і створеним таким чином розширенням інадстройкам.Пользовательский інтерфейсVim'а може працювати у чистому текстовому (>консольном) режимі; не зовсім інтуїтивний, отже ефективна роботу з редактором вимагає попереднього навчання. З головних особливостей редактора - застосування двох основних, вручнупереключаемих, режимів введення: командного і текстового. Один із достоїнств редактораVim - очевидно: він доступний під безліч операційними системами.
>OpenOffice.orgWriter - текстовий процесор і візуальний редактор HTML, входить до складуOpenOffice.org іявляетcя вільним програмним забезпеченням.Writer нагадує Microsoft Word і функціональність цих редакторів приблизно дорівнює.Writer також має й певні можливості, відсутні в Word, наприклад:
- збереження документів мають у форматPDF;
- арифметичні розрахунки та інші формули в таблицях;
- можливість створення складових документів;
- можливість захисту окремих частин документів (розділів) і окремих осередків таблиць змін;
- підтримка стилів сторінок.
>Writer дозволяє зберігати документи у різних форматах, включаючи Microsoft Word,RTF,XHTML іOASIS OpenDocumentFormat, що є форматом, що використовуються за умовчанням починаючи з версіїOpenOffice.org 2.0, соціальній та форматі попередніх версійWriter. На відміну від такого типу редакторів, як Microsoft Word іAbiword, вWriter відсутня перевірка граматики, хоч і присутній перевірка орфографії.
>AngelWriter - вільно який розповсюджується текстовий редактор, який дозволяє працювати і з простими текстами, і з текстами в форматіRichText. Маючи приємною і інтуїтивно зрозумілим інтерфейсом,AngelWriter компактний і швидкий. Він незамінний у повсякденній роботі над невеликими документами! Працюючи з записами програма надає у розпорядження справжнійRichText - редактор із можливістю читання, запису і друку текстових документів мають у форматах *.txt і *.>rtf. З іншого боку, буде реалізовано всі основні можливості редагування і форматування тексту. Для полегшення і прискорення роботи команди продубльовані "гарячими клавішами". Почати роботу у редакторі можна без попереднього навчання, оскільки він розроблений відповідно до стандартами Microsoft Office.
>Редакционно-издательские системи (верстка) мають забезпечувати всі функції текстового процесора, і навіть:
- сприймати тексти, створені у різних текстових редакторах;
- сприймати отскановані чи намальовані в графічних редакторах ілюстрації, створені різними платформах ПК, й коригувати їхній колір;
- мати більший набір шрифтів і можливість їх графічного перетворення (стиснення, розтягнення);
- змога різного "обтікання" малюнка текстом;
- забезпечувати автоматичне складання змісту тексту, автоматичне оптимальне розміщення тексту сторінка;
- забезпечувати адаптацію до різним друкуючим пристроям тощо.
>Полнофункциональние видавничі системи - MicrosoftPublisher,CorelVentura іAdobePageMaker,FrameMaker,QuarkXPress,VenturaPublisher.Издательские системи незамінні для комп'ютерної верстки та графіки.
1.4.2. Програмні кошти на обчислювальних робіт
Електронні таблиці, пакети прикладних програм (ППП) для статистичної обробки даних, спеціалізовані математичні ППП. Електронні таблиці (>SuperCalc, Excel, Lotus, Quattro Pro,SDSSSpreadsheet,VistaCalc,GS-Calc та інших.) ставляться до класу систем обробки числової інформації, званихSpreadsheet.Буквальний переклад терміна ">spreadsheet" з англійської означає "розстелений лист (папери)". Області застосування електронних таблиць: бухгалтерський і банківський облік; планування розподілу ресурсів;проектно-сметние роботи; інженерно-технічні розрахунки; статистичне опрацювання великих масивів інформації; дослідження динамічних процесів.
>Табличний процесор - це комплекс взаємозалежних програм, готовий до обробки електронних таблиць. 
Електронна таблиця - це комп'ютерний еквівалент звичайній таблиці, що з рядків і граф, на перетині яких розміщені клітини, які містять числова інформація, формули чи текст.
Електронні таблиці представляють комплексні коштів на зберігання типів даних, і їх опрацювання. У певної міри вони аналогічні системам управління базами даних, але акцентувала зміщений не так на зберігання масивів даних, і забезпечення до них доступу, але в перетворення даних, причому у відповідність до їх внутрішнім змістом.
На відміну від баз даних, які зазвичай містять широких спектр типів даних (від числових і текстових до мультимедійних), для електронних таблиць характерна підвищена зосередженість на числових даних.
Основне властивість електронних таблиць у тому, що з зміні змісту будь-яких осередків таблиці може статися автоматичне зміна змісту у всіх інших осередках, що з змінами співвідношенням заданим математичними чи логічними висловлюваннями (формулами). Простота і зручність роботи з електронними таблицями здобули їм широке використання у сфері бухгалтерського обліку, як універсальних інструментів аналізу фінансових, сировинних і товарних ринків, доступних коштів обробки результатів технічних випробувань, тобто скрізь, де необхідно автоматизувати регулярно повторювані обчислення досить великих обсягів числових даних.
Найпопулярніші табличні процесори - Microsoft Excel,Access і Lotus 1-2-3. У Microsoft Excel автоматизовані багато рутинні операції, спеціальні шаблони допомагають створювати звіти, імпортувати дані й багато іншого.
Lotus 1-2-3 - професійний процесор електронних таблиць. Широкі графічні можливості і зручний інтерфейс пакета дозволяють швидко орієнтуватися у ньому. З його допомогою ми можна створити будь-який фінансовий документ, звіт для бухгалтерії, скласти бюджет, та був розмістити всі документи в базах даних.
Основні можливості електронних таблиць: рішення розрахункових завдань, проведення обчислень по формулам, заданим користувачем; розв'язання оптимізаційних завдань; аналіз стану та моделювання з урахуванням результатів обчислень; оформлення таблиць, звітів; побудова діаграм необхідного виду; поширення та перегляд електронних таблиць усіма учасниками робочої групи й те.
>Элементами таблиці є стовпчики, рядки, осередки, блоки осередків. Найчастіше рядки пронумеровано (1, 2, 3, 4, ...), а стовпчики названі написом і комбінаціями літер (А, У, З, ..., АА, АВ,..., IV). Елемент, які перебувають на перетині шпальти і рядки, називається осередком (клітиною).
Прямокутна область таблиці називається блоком (діапазоном, інтервалом) осередків. Блок задається адресами верхньої лівої і правої нижньої осередків блоку, переліченими найчастіше через двокрапка.
Кожна осередок таблиці має такі характеристики: адресу; вміст; зображення; формат; коментар.
Адреса осередки – ім'я (номер) шпальти і номер рядки, на перетині яких міститься осередок. Використовується в формулах як відносної, абсолютної чи змішаної посилання, і навіть до швидшого пересування таблиці.
>Содержимим осередки то, можливо: число (ціле зі знаком чи ні (–345), дробове з фіксованою точкою (253,62) чи з плаваючою точкою (>2,5362е + 2)); текст; формула.
Формула – завжди починається з знака "=" і може містити числові константи, абсолютні чи відносні посилання адреси осередків, вбудовані функції. Аргументи функцій завжди полягають у круглі дужки.
Формат осередки – визначається форматом чисел, шрифтом, кольором символів, виглядом рамки, кольором фону, вирівнюванням на межі осередки, наявністю захисту осередки.
Ім'я – вживається як заміна абсолютного адреси осередки від використання їх у формулах.
Переваги використанняЭТ під час вирішення завдань:
1. вирішення завдань з допомогою електронних таблиць від складання докладного алгоритму виконання завдання і налагодження відповідної програми.
2. під час використання однотипних формул використовується копіювання формули в потрібні осередки.
3. зміна вмісту будь-який осередки призводить до автоматичномупересчету значень всіх осередків таблиці, де є посилання цю.
4. вихідні дані і вивести результати розрахунків можна аналізувати як і числовому вигляді, і подати з допомогою ділової графіки. Зміна даних, якими будувалися графіки, автоматично позначиться у зміні графічного образу.
Крім розглянутих вище продуктів існує альтернативне вільне програмне забезпечення до роботи з електронними таблицями:OpenOffice.orgCalc,Gnumeric.
>Gnumeric - це вільний табличний процесор, підтримується наGNU/Linux,MacOS, Microsoft Windows та інших ОС.Gnumeric є частиноюGNOME Office, набору офісних додатків з часткою інтеграції. Розробники намагаються забезпечити підтримкуполнофункциональних електронних таблиць та простий перехід для користувачів і закупівельних організацій з невільних програм. Окремі фахівці стверджують, що він забезпечує більше функцій і набагато більшу точність обчислень, ніж Microsoft Excel.Gnumeric підтримує системуподключаемих модулів, що дозволяє розширювати функціональність - додавати функції, використовувати інші формати вводу-виводу й можливості обробки даних у часі.
>OpenOffice.Calc - нагадує Microsoft Excel і функціональність цих редакторів приблизно дорівнює. ЯкщоCalc порівнювати з Excel, то останньому працювати зручніше і швидше. Працюючи з програмоюCalc треба сказати одному важливому моменті: функції у програмі названі англійською у будь-якій локалізованої версії, тоді як і продукті від Microsoft – російською в російськомовної і англійською в англомовної. Працюючи з діаграмами, по-перше, попри відмінну сумісність із багатьма документами MS Office,Calc відображає діаграми та графіки, створені в Excel, некоректно. По-друге деякі параметри для редагування діаграм недоступні – зокрема що це стосується заливання. Для безпосередньо самих смуг графіка можна ставити заповнення суцільним кольором, градієнтом, штрихуванням і будь-яким малюнком, але градієнт можна вибрати тільки зпредуставленних розробниками - це дуже серйозна недоробка, але з іншого боку, для графіків можна включити прозорість й. З іншого боку, можна тривимірні діаграми, де дозволяється поставити будь-яке кут нахилу і навіть розраховується висвітлення кожної смужки графіка.
Мінус програмOpenOffice - деяка «загальмованість» за збереження великих документів: у дію пішло формат файлів цього пакета. Усі вони зберігаються якXML, запакованого вZIP-архив - перетворення й упаковки займають досить довго.
Пакети статистичної обробки (>Systat,Statistica,Stadia та інших.) призначені, як і зрозуміло з назви, щодо статистичної опрацювання великих масивів даних. Зауважимо, що чимало електронні таблиці дозволяють користувачеві розрахувати як прості статистичні показники, а й зробити складніші розрахунки з допомогою вбудованих статистичних функцій: обчислення коефіцієнтів кореляції, характеризуючих ступінь подібності результатів різних вимірів, ранг вересня списку чисел, коефіцієнти функцій розподілу даних, і багато іншого. Пакети статистичної обробки мають саме розвинені кошти графічного уявлення вихідних даних, і результатів розрахунку. Не лише двомірні діаграми та графіки, а й багатовимірні зображення.
Універсальні пакети містять такі розділи математичної статистики, як описова статистика, парні категорії, аналіз факторних ефектів, аналіз часових рядів, багатовимірні методи, методи контролю і ін. Парні критерії оцінюють відмінності між двома сукупностями даних (завдання: визначення впливу нововведення, зробленого для підприємства, на результати своєї роботи).Многомерние методи (>дискриминантний, кластерний) дозволяють за економічними показниками виділити групи подібних підприємств.
Математичні пакети (>Eureka,Mathcad,Mathcad Professional,Matlab,Maple,Mathematica та інших.) дозволяють вирішити будь-яку математичну завдання й уявити результати розрахунків утабличном чи графічному вигляді. Багато математичні пакети мають саме розвинені кошти побудови тривимірних поверхонь, поставлених з допомогою функцій.
>Mathematica розроблена компанієюWolfram Research Inc, дозволяє спрощувати алгебраїчні висловлювання, диференціювати, обраховувати різні інтеграли, суми, твори, вирішувати алгебраїчні і диференціальні рівняння і системи, розкладати функції до лав і визначити межі.Mathematica вирішує численними методами завдання, які піддаються аналітичного рішенню, і навіть завдання оптимізації і математичної статистики.
У основу системиMatlab (>MATrixLABoratory - матрична лабораторія) покладено принципрасширяемости, що дозволяє адаптувати систему під завдання користувача. Сутність цього принципу у тому, що користувач може створювати практично необмежена кількість власних функцій, що зберігаються на жорсткому диску ЕОМ.Matlab має кошти на розрахунку проектування аналогових і перехідних характеристик і такі ж характеристик для лінійних електричних ланцюгів, кошти на спектрального аналізу та синтезу. Аби вирішити завдань моделювання програмаMatlab доповнена пакетомSimulink звизуально-ориентированним програмуванням.
>Maple V – універсальний математичний пакет, перевагу якого у підтримці
символьних обчислень, потужних графічних можливостей, наявністю багатофункціонального внутрішнього мови програмування. ПакетMaple дає можливість користувачеві зосередиться на виконанні завдання в аналітичному вигляді, не витрачаючи час на чисельні рішення приватних завдань. Студентам і викладачам пакет допомагає глибше зрозуміти багато математичні методи лікування й проаналізувати вплив різних параметрів на знайдене рішення.
Суттєвою рисоюMathcad є використання у ній прийнятих у математиці символів для позначення операцій інтегрування, диференціювання, обчислення лав і т.д. зокрема можливість використання латинських, грецьких літер, верхніх і нижніх індексів дає змогу отримувати формули у вигляді.Mathcad є інтегруючої системою, що дозволяє створювати проекти, у яких даних циркулюють у системіMatlab, електронним таблицям MS Excel b пакету наукової графікиAxum.

1.4.3. Програмні кошти роботи з графікою
Цей великий клас програм, виділені навоздания і (чи) обробки графічних зображень: графічні редактори, графічні процесори, аніматори; програмні кошти на роботи з тривимірної графікою; кошти ділової графіки; кошти на створення презентацій, кошти моделювання і проектування.
З власного "професійному" призначенню кошти комп'ютерної графіки і анімації можна підрозділити ми такі групи:
- пакети комп'ютерної графіки для поліграфії – дозволяють доповнювати текст ілюстраціями різного походження, створювати дизайн сторінок, і виводити поліграфічну продукцію на печатку з великим якістю;
- програмидвумерной комп'ютерної живопису – графічні редактори;
- презентаційні пакети, використовувані як засобу створення різноманітних слайдів для супроводу доповідей, виступів, рекламних акцій;
- програмидвумерной анімації, використовувані до створення динамічних зображень і спецефектів у кіно;
- програми длядвумерного і тривимірного моделювання, застосовувані для дизайнерських і інженерних розробок;
- пакети тривимірної анімації, використовувані до створення рекламних і музичних кліпів і кінофільмів;
- комплекси в обробцівидеоизображений, необхідних накладення анімаційних спецефектів на відеозапис;
- програми для наукової візуалізації.
Графічні редактори (>Painter,CorelDraw,FreeHand,Picture Man та інших.) призначені переважно для перегляду, створення і редагування площинних (двовимірні) статичних зображень.
Графічні процесори (>Adobe Photoshop,AdobeIllustrator) призначені й не так до створення, скільки для перетворення існуючих зображень, отриманих шляхом сканування, цифровий фотографії тощо. Вони містять у собі як інструмент в обробці зображень різноманітні ефекти.
>Графический редактор - це програма, призначена для автоматизації процесів побудови на екрані дисплея графічних зображень. Також надає можливості малювання ліній, кривих, забарвлення областей екрана, створення написів різними шрифтами тощо. 
У цьому класі розрізняють такі категорії: 
- растрові редактори, 
- векторні редактори 
- 3D – редактори - програмні кошти на створення і методи обробки тривимірної графіки.
>Растровие редактори застосовують у тому випадку, коли графічний об'єкт подано у вигляді комбінації точок, їхнім виокремленням растр і у якого властивостями яскравості і кольору. Такий їхній підхід ефективним у тому випадку, коли графічне зображення має багато півтонів й інформація про кольорі елементів, складових об'єкт, важливіше, ніж інформація про їхнє формі. Це притаманно фотографічних і поліграфічних зображень.Растровие редактори широко застосовують в обробці зображень, їх ретуші, створення фотоефектів та мистецьких композицій (колажів).
Можливості створення нових зображень засобами растрових редакторів обмежені і не зручні. Найчастіше художники воліють користуватися традиційними інструментами, після чого вводити малюнок в комп'ютер з допомогою спеціальних апаратних коштів (сканерів) і завершувати роботи з допомогою растрового редактора шляхом застосування спецефектів.
>Векторние редактори від растрових способом уявлення даних про зображенні.Элементарним об'єктом векторного зображення не точка, а лінія. Такий їхній підхід уражаєчертежно-графических робіт, у яких форма ліній має значення, ніж інформацію про кольорі окремих точок, з яких складається. У векторних редакторах кожна лінія сприймається як математична крива третього порядку й, відповідно, не комбінацією точок, а математичної формулою (в комп'ютері зберігаються числові коефіцієнти цієї формули). Це уявлення набагато компактнішим, ніжрастровое, відповідно дані займають набагато меншою місця, проте побудова будь-якого об'єкта виконується непростим відображенням точок на екрані, а супроводжується безперервним перерахунком параметрів кривою в координати екранного чи друкованого зображення. Відповідно, роботу з векторної графікою потребує більше продуктивних обчислювальних систем. 
З елементарних об'єктів (ліній) створюються найпростіші геометричні об'єкти (примітиви) у тому числі, своєю чергою, складаються закінчені композиції. Художня ілюстрація, виконана засобами векторної графіки, може містити десятки тисяч найпростіших об'єктів, взаємодіючих друг з одним.
>Векторние редактори зручні до створення зображень, але не йдуть на обробки готових малюнків. Знайшли широке використання у рекламному бізнесі, їх застосовують для оформлення обкладинок поліграфічних видань і скрізь, де стиль на мистецьку роботу близький до креслярському.
Редактори тривимірної графіки використовують із створення 3-вимірних композицій. Мають 2 характерні риси:
>1.во-первих, вказують гнучко управляти взаємодією властивостей поверхні зображуваних об'єктів зі властивостями джерел висвітлення;
>2.во-вторих, дозволяють створювати тривимірну анімацію.
Тому редактори тривимірної графіки нерідко називають також3D-аниматорами.
Програми аніматори (>Animator Pro,PowerAnimator,AnimationWorks Interactive,Animo та інших.) можуть створювати й працювати з двовимірними, і з тривимірними зображеннями. На відміну від традиційної анімації, де кожен кадр малюється вручну, у комп'ютернійдвумерной анімації значну частину рутинної роботи перебирає програма. Використовуючи спеціальні інструменти користувальницького меню таких програм, можна поставити рух щодо певної траєкторії (автоматично буде створено відповідні проміжні кадри) чи плавно змінити палітру протягом кількох кадрів (наприклад, поступово затьмарити зображення чи прибрати частина квітів).
Програмидвумерного і тривимірного моделювання (>AutoCAD,Sketch!,RayDreamDesigner,Crystal 3DDesigner,AutoStudio та інших.) застосовуються для дизайнерських і інженерних розробокинженерами-конструкторами, архітекторами, технологами та інших.
Програми для наукової візуалізації (>Surfer,Grapher, IRIS Explorer,PV-Wave,Khronos,DataVisualizer,MapViewer та інших.) може бути призначені щодо різноманітних цілей – від вирішення питань муніципального планування до візуалізації сонячних вибухів.
Найчастіше їх до створення поверхонь, описуваних функціями типуz=f(x, y), для побудови топографічних карток і карт тих процесів, до створення моделей погодних умов і океану та т.п.
1.4.4. Програмні кошти роботи з звуком
Музичні редактори, синтезатори звуків, зокрема, синтезатори промови, системи автоматичного розпізнавання мови, звукові редактори, голосові навігатори, дозволяють реалізувати мовної інтерфейс користувача, програми диктовки, дозволяють перетворювати промову на "письмовий" текст, програми підвищення якості фонограм та інших.
З появою 1989 р. звукових карт, перед користувачами відкрилися б нові можливості. І навіть в тому, що у порядок поліпшилося якість звуку. З'явилася звукова підсистема - комплекс програмно-апаратних коштів, готовий до:
- записи звукових сигналів, які від зовнішніх джерел, наприклад, мікрофона чи магнітофона. У процесі записи вхідні аналогові звукові сигнали перетворюються на цифрові і далі можуть бути збережені на вінчестері ПК;
- відтворення записаних раніше звукових даних із допомогою зовнішньої акустичної системи чи головних телефонів (навушників), відтворення звукових компакт-дисків;
- обробки звукових сигналів: редагування, об'єднання чи поділу фрагментів сигналу, фільтрації, зміни неї тощо.;
- генерування з допомогою синтезатора звучання музичних інструментів (мелодійних і ударних), і навіть людської мови і будь-яких інших звуків;
- мікшування (змішування) під час запису чи відтворенні сигналів від кількох основних джерел;
- управління панорамоюстереофонического звукового сигналу (гаданим розташуванням джерел звуку) та вищим рівнем сигналу у кожному каналі під час запису і відтворенні;
- управління роботою зовнішніх електронних музичних інструментів через спеціальний інтерфейсMIDI (>MusicalInstrumentDeviceInterface);
- управління комп'ютером і введення тексту з допомогою мікрофона.
До програмним засобам введення і методи обробки звуковий інформації належать до основному музичні редактори, синтезатори звуків, зокрема, синтезатори промови, програми для розпізнавання мови, редакториоцифровок реальних звуків (>самплов), звукові редактори, генератори стилів звучання музичних інструментів, програми підвищення якості фонограм та інших.
Найпопулярнішими програмними коштів синтезу, обробітку грунту і відтворення звуку єAdagio,TiMidity,Playmidi,Tracker,Gmod,MikMod,XAudio,S3mod,Nspmod,Yampmod та інших.
>Обpаботка звуку зазвичай спрямовано отримання нових звуків з вже існуючих (наприклад, голос робота), або надання їм додаткових якостей чи усунення існуючих (наприклад, додавання ефекту хору, видалення шуму чи клацань).
Програми обробки цифрового звуку (>CoolEditor, SoundForge,Samplitude, SoftwareAudio Workshop) дають можливість прослуховувати обрані ділянки, робити вирізки і вставки, амплітудні і частотні перетворення, звукові ефекти (відлуння, реверберацію,фленжеp,дистошн), накладення іншихоцифровок, зміна частоти оцифровки, генерувати різні види шумів, синтезувати звук.
Монтаж і редагування. Полягає в вирізанні із запису одних ділянок, уставці інших, їх заміні, розмноженні тощо. Практично кожен музичний редактор має такі можливості редагування. Усі сучаснізвуко- та відеозаписи у тому мірою піддаються монтажу.
>Амплитудние перетворення, наприклад, посилення чи ослаблення звуку.
>Частотние (спектральні) перетворення, наприклад, фільтрація – посилення чи ослаблення певних смуг частот.
>Фазовие перетворення.Слуховой апарат людини використовує фазу визначення напрями на джерело звуку.Фазовие перетвореннястереозвука дозволяють отримати ефекти обертового звуку, рушійної джерела звуку тощо.
Тимчасові перетворення. Укладаються в додаванні до основного сигналу його копій, зсунутих у часі різні величини. При невеликих зрушеннях - це справді дає ефект розмноження джерела звуку, на великих – ефект відлуння.
>Формантние перетворення оперують зформантами – характерними смугами частот, зустрічаються в звуках, виголошуваних людиною. Кожному звуку відповідає своє співвідношення амплітуд і частот кількохформант, яка визначає тембр і перебірливість голоси.
Обробка мовної інформації включає у собі синтез мови і автоматичне розпізнавання промови.
Нині сфера застосування синтезаторів промови безупинно розширюється: використовуються різні автоматизовані інформаційно-довідкові системи, системи автоматизованого контролю, здатні голосом попередити людини про стан контрольованого об'єкта, інші системи.
Розроблено устрою, дозволяють перетворити письмовий текст до відповідного йомуфонемное уявлення, що дозволяє відтворювати як промови довільний текст, що зберігається у пам'яті комп'ютера. Чимало зусиль було покладено те що, щоб забезпечити програми розвитку й операційні системи графічним інтерфейсом користувача. Зараз розвивається новий напрям – мовної інтерфейс користувача.Голосовие навігатори (>PilotVoice,Listen,Just Voice,SpeechRecognizer,QwickSwitchBitWare) управляють програмами, певною мірою замінюючи клавіатуру і миша.
Зростає популярність таких коштів автоматичного розпізнавання мови (>AutomatedSpeechRecognition, ASR). Системи ASR (програми диктовкиDragonDictate, OfficeTalkKolvox Communication) перетворять промову на закодований "письмовий" текст. І тому виробляється спектральний аналіз оцифрованою мови і визначаються з допомогою спеціальних математичних методів мінімальні звукові одиниці мови – фонеми.
1.4.5. Бази даних
Діяльність людини постійно пов'язані з накопиченням інформацію про навколишньому середовищі, її відбором і зберіганням під час вирішення різних завдань. Інформаційні системи, основне призначення яких – інформаційне забезпечення користувача, тобто. надання йому необхідної інформації із певної предметної області, допомагають людині виконувати завдання швидше, і якісніше.
Будь-яка інформаційна система коштує варта рішення деякого класу завдань, включає у собі як сховище даних, і кошти на реалізацію інформаційних процедур. Дані, які у запам'ятовувальних пристроях, структуровані в такий спосіб, щоб їх використовувати різні програми, дістали назву баз даних (>БД). Кошти створення та управління цими даними дістали назву системам управління базами даних (>СУБД).
База даних – безліч даних, організованих до швидшого і зручного способу пошуку миру і вилучення [4].
Систему керування базами даних – сукупність програм, тож мовних коштів, виділені на створення, ведення й порядку використання баз даних.
До складуСУБД входять:
- управляючі програми, щоб забезпечити взаємозв'язок з ОС, обробку команд користувача, черговість їх виконання, контроль завершення операцій та ін.;
- обробні програми, включаючитранслятори з мов описи даних, мов запитів і мов програмування, редактори,отладчики;
- сервісні програми, щоб забезпечити зручний для користувача інтерфейс;
- прикладні програми, виконують обробку знайдених системою даних, обчислення, формування вихідних документів по заданої форми і ін.
Банки даних зберігають дані з найрізноманітніших сфер людської діяльності: це бібліотечне і насип, освіту й медицина, управління підприємством, і державою, право, екологія, транспорт, туризм й багато іншого. Кількість інформації, котра міститься у деяких банках даних, вимірюється мільярдами байт. Internet можна як гігантський банк даних.
База даних може укладати банк даних, і може використовуватися автономно. База даних може містити інформацію практично будь-якого типу. Дані лише у базі даних зазвичай ставляться до якоїсь однієї предметної області. Більше точно можна сказати, що об'єкт чи відносинах об'єктів, котре виражається у знаковою формі, утворює дані.
Для будь-який бази даних можна казати про її логічного організації та про її фізичної організації.
Фізична організація – це спосіб подачі, розміщення й зберігання даних на носії.
Логічний організація є модель структури всієї сукупності даних. Власне, це спосіб об'єднання даних у запису, це "погляд" на дані з погляду їх використання їх у прикладних програмах.
Найпоширенішими способами логічного організації даних вБД є табличний, деревоподібний, мережевий. Кожен спосіб має переваги та недоліки. Вибір способу уявлення даних залежить від особливостей предметної області й тих завдань, що передбачається розв'язувати з допомогою цих даних.
Системи управління базами даних зазвичай підтримують якусь жодну з моделей організації даних, тобто. з допомогою можна створити базі даних цілком певного типу. НайпоширенішіреляционниеСУБД. Це такі відомі програмні кошти, якdBASE,Ребус, Lotus,FoxPro,Clipper,Access,Paradox і ще.
ДоСУБД ієрархічного типу можна віднести багато системи управління файлами, зокрема NortonCommander,Far Manager, Диспетчер файлів тощо. БільшістьСУБД, виділені на створення та проведення бібліотечних баз даних, також ієрархічного типу.
>СУБД мережного типу використовуються переважно у автоматизованих системах управління і системах управління корпоративнимибизнес-процессами. Мережний тип логічного організації даних найбільше відбиває наявність найрізноманітніших зв'язків (сировинних, кадрових, інформаційних, фінансових тощо.) між елементами виробничого процесу.

2.ЯЗЫКИПРОГРАММИРОВАНИЯ
 
2.1. Мови програмування
Нині у світі кілька сотень реально використовуваних мов програмування, кожного з яких є власна сферу застосування. Залежно від рівня деталізації розпоряджень зазвичай визначається рівень мови програмування - що менше деталізація, то вище рівень мови. За цим критерієм можна виділити такі рівні мов програмування: 
- машинні;
-машинно-ориентированние (>ассемблери);
-машинно-независимие (мови високого рівня).
>Машинние мови імашинно-ориентированние мови - це мови низького рівня, потребують вказівки дрібних деталей процесу обробки даних. 
Мови ж високого рівня імітують природні мови, використовуючи деякі слова розмовної мови та загальноприйняті математичні символи. Ці мови більш зручні в людини. 
Мови високого рівня діляться на [3]:
- алгоритмічні (>Basic,Рascal,
З та інших.), призначених для однозначного описи алгоритмів;
- логічні (>Рrolog,Lisр та інших.), орієнтовані не так на розробку алгоритму виконання завдання, але в систематичне і формалізоване опис завдання про те, щоб рішення випливало з складеного описи.
- об'єктно-орієнтовані (>ObjectРascal, З++, Java та інших.), основу яких лежить поняття об'єкта, поєднала у собі дані і дії з нас. Програма наобъектно-ориентированном мові, вирішуючи деяку завдання, власне описує частина світу, що стосується цьому завданні. Опис неминучого у формі системи взаємодіючих об'єктів природніше, ніж у формі взаємодіючих процедур.
Кожен комп'ютер має власний машинний мову, тобто сукупність машинних команд, що відрізняється кількістю адрес у команді, призначенням інформації,задаваемой в адреси, набором операцій, що може виконати машині й ін. 
При програмуванні на машинному мові програміст може тримати під своїм контролем кожну команду і кожну комірку пам'яті, використати всі можливості наявних машинних операцій. 
Процес написання програми на машинному мові дуже трудомісткий і виснажливий. Програма виходить громіздкою,труднообозримой, важко налагоджувати, змінювати і розвивати. Що стосується, коли не треба мати ефективну програму, в у максимальному ступені враховує специфіку конкретного комп'ютера, замість машинних мов використовують близькі до нихмашинно-ориентированние мови (>ассемблери).
Мова Ассемблера – це система позначень, використовувана до подання вудобочитаемой формі програм, записаних в машинному коді.
Він дає змогу програмісту користуватися текстовими мнемонічними (тобто легкозапоминаемими людиною) кодами, на власний розсуд присвоювати символічні імена регістрам комп'ютера та пам'яті, і навіть ставити зручні собі способи адресації. З іншого боку, вона дозволяє використовувати різні системи числення (наприклад, десяткову чишестнадцатеричную) до подання числових констант, залучити до програмі коментарі та інших. Переклад програми з мовиассемблера на машинний мову здійснюється спеціальної програмою, що також називаєтьсяассемблером і є, власне, найпростішим транслятором.
>Транслятор (анг.translator - перекладач) - це програма-перекладач, яка перетворює програму, написану одному з мов високого рівня, у програмі, що складається з машинних команд [2].
>Транслятори реалізуються як компіляторів чи інтерпретаторів. З погляду виконання роботи компілятор і інтерпретатор істотно різняться.
З допомогою мови програмування створюється не готова програма, лише її текст, описує раніше розроблений алгоритм. Щоб самому отримати працюючу програму, треба цей текст або автоматично перекласти на машинний код (при цьому служатьпрограмми-компилятори) і далі використовувати окремо від вихідного тексту, або відразу виконувати команди мови, вказаних у тексті програми (цим займаютьсяпрограмми-интерпретатори).
>Компилятор (анг.compiler - упорядник, збирач) читає всю програму повністю, робить її переклад і це створює кінцевий варіант програми на машинному мові, і потім і виконується [2].
>Компилятор повністю обробляє весь текст програми (він іноді називається вихідний код), переглядаючи їх у пошуках синтаксичних помилок (коли трохи раз), виконує певний значеннєвий аналіз політики та потім автоматично переводить (транслює) на машинний мову – генерує машинний код. Нерідко у своїй виконується оптимізація з допомогою набору методів, дозволяють підвищити швидкодія програми (наприклад, з допомогою інструкцій, орієнтованих конкретний процесор, шляхом винятку непотрібних команд, проміжних обчислень тощо.). Через війну закінчена програма виходить компактній й ефективної, працює у в сотні разів швидше програми, виконуваної з допомогою інтерпретатора, і то, можливо перенесена інші комп'ютери з процесором, які підтримують відповідний машинний код.
Основна хиба компіляторів – трудомісткість трансляції мов програмування, орієнтованих обробку даних складної структури, часто заздалегідь невідомої чи динамічно мінливою під час роботи програми. Тоді, у машинний код доводиться вставляти велику кількість додаткових перевірок, аналізувати наявність ресурсів ОС, динамічно їх захоплювати і звільняти, формувати і дозволяють опрацьовувати у пам'яті комп'ютера складні об'єкти, на рівні жорстко заданих машинних інструкцій здійснити досить складно, а низки завдань практично неможливо.
>Интерпретатор (анг.interpreter - інтерпретатор, усний перекладач) перекладає виконує програму рядок по рядку [2].
>Интерпретатор бере черговий оператор мови їх тексту програми, аналізує його структуру і далі відразу виконує (зазвичай після аналізу оператор транслюється на певну проміжне уявлення і навіть машинний код ще ефективного подальшого виконання). Тільки коли поточний оператор успішно виконано, інтерпретатор перейде у наступному. У цьому, якщо одне і хоча б оператор повинен виконуватися у програмі багаторазово, інтерпретатор щоразу виконуватиме його оскільки ніби зустрів вперше. У результаті, програми, у яких потрібно здійснити великий обсяг повторюваних обчислень, можуть працювати повільно. З іншого боку, до виконання такий програми іншою комп'ютері там також має бути встановлено інтерпретатор – адже ж без нього текст програми є просто набором символів. 
Інакше, можна сказати, що інтерпретатор моделює якусь віртуальну обчислювальну машину, на яку базовими інструкціями служать не елементарні команди процесора, а оператори мови програмування.
З допомогою інтерпретатора припустимо будь-якої миті зупинити роботу програми, досліджувати вміст пам'яті, організувати діалог із користувачем, виконати як завгодно складні перетворення даних, і у своїй постійно контролювати стан навколишнього програмно-апаратної середовища, завдяки чому досягається висока надійність роботи.Интерпретатор і під час кожного оператора перевіряє безліч характеристик операційної системи й за необхідності максимально докладно інформує розробника про виникаючих проблемах. З іншого боку, інтерпретатор зручний використання газу як інструмента вивчення програмування, оскільки дозволяє зрозуміти принципи праці будь-якої окремого оператора мови.
Потому, як програмаоткомпилирована, ні сама вихідна програма, ні компілятор більше непотрібні. У той самий час програма, оброблювана інтерпретатором, повинна наново перекладатися на машинний мову при кожному наступному запуску програми. 
>Откомпилированние програми працюють швидше, алеинтерпретируемие простіше виправляти змінювати.
Кожен конкретний мову орієнтований або на компіляцію, або на інтерпретацію - залежно від цього, з якою метою вона створювалася. Наприклад, Паскаль зазвичай використовується на вирішення досить складних завдань, у яких важлива швидкість роботи програм. Тому цей мову зазвичай реалізується з допомогою компілятора. 
З іншого боку, Бейсик створювався як мову для початківців програмістів, котрим порядкове виконання програми має незаперечні переваги. 
Іноді на одне мови є і компілятор, і інтерпретатор. І тут і розробити і тестування програми можна скористатися інтерпретатором, та був відкомпілювати налагоджену програму, щоби підвищити швидкість виконання.
У реальних системах програмування перемішані технологій і компіляції, і інтерпретації. У процесі налагодження програма може виконуватися по кроків, а результуючий код буде обов'язково машинним – він навіть то, можливо вихідним кодом, написаним іншою мовою програмування (це суттєво спрощує процес трансляції, але вимагає компілятора для кінцевого мови), чи проміжниммашиннонезависимим кодом абстрактного процесора, що у різних комп'ютернихархитектурах стане виконуватися з допомогою інтерпретатора і компілюватися в відповідний машинний код.
2.2. Системи програмування
Система програмування - це система і розробити нових програм на конкретній мові програмування
Сучасні системи програмування зазвичай надають користувачам потужні й зручні кошти розробки програм. Вони входять: 
1. компілятор чи інтерпретатор;
2. інтегрована середовище розробки;
3. кошти створення і редагування текстів програм;
4. великі бібліотеки стандартних програм, тож функцій;
5.отладочние програми, тобто. програми, які допомагають знаходити і усувати помилки у програмі;
6. "дружня" до користувача діалогова середовище;
7.многооконний режим роботи;
8. потужні графічні бібліотеки; утиліти до роботи з бібліотеками
9. вмонтований асемблер;
10. вбудована довідкова служба;
11. інші специфічні особливості.
Популярні системи програмування – TurboBasic, QuickBasic, TurboPascal, Turbo З.
Останнім часом набули поширення системи програмування, зорієнтовані створенняWindows-приложений:
1. пакетBorland Delphi (Дельфі) - блискучий спадкоємець сімейства компіляторівBorlandPascal, що дає якісні і дуже зручні кошти візуальної розробки. Його виключно швидкий компілятор дозволяє ефективно й швидко вирішувати практично будь-які завдання прикладного програмування.
2. пакет MicrosoftVisualBasic - зручний і популярний інструмент до створенняWindows-программ з допомогою візуальних коштів. Містить інструментарій до створення діаграм і презентацій.
3. пакетBorland З++ - одне з поширених коштів на розробки DOS і Windows додатків.
4. система програмування на Java, що дозволяє компілювати програми для комп'ютерної платформи, де вона стоїть у аналогічному ключі як будь-який інший,. І тут головними відзнакамиJava-программ чиJava-applications є використання бібліотекиJava-классов, що забезпечують розробку безпечних, розподілених систем. Мова Java призначений упорядкування програм, які працюють у мережах. Програми, написані мові Java, часто йдуть на створення динамічної реклами у глобальній мережі, які «оживляють» статичні картинкиWeb-страниц і тим самим привертають увагу користувачів. Перевагою мови і те, що він незалежний від конкретної архітектури ЕОМ, іJava-приложения можуть працювати в різних типах ЕОМ, під керівництвом різних операційними системами. Працюючи інтерпретатора мови Java вихідні тексти транслюються впсевдокод віртуальноїJava-машини, який найчастіше називаютьбайт-кодом.

ЛІТЕРАТУРА
 
1.АкуловО.А. Інформатика: підручник /О.А.Акулов, Н.В. Медведєв. – М.:Омега-П, 2007. – 270 з.
2. Алексєєв О.П. Інформатика 2007 / О.П. Алексєєв. – М.:СОЛОН-ПРЕСС, 2007. – 608 з.
3.Вьюхин В.В. Інформатика і обчислювальної техніки:учеб. посібник для інженерних спеціальностей / В.В.Вьюхин; під ред. В.М.Ларионова. - М.: Дрохва, 1992. – 286 з.
4.Гейн О.Г. Основи інформатики, і обчислювальної техніки / О.Г.Гейн. - М.: Просвітництво, 1992. – 245 з.
5. Інформатика: практикум за технологією роботи з комп'ютері / під ред. Н.В. Макарової. - 2-ге вид. - М.: Фінанси і статистика, 1998. – 384 з.
6. Макарова Н.В. Інформатика: практикум за технологією роботи з комп'ютері / Н.В. Макарова, С.Рамин. – М.: Академія, 1997. – 384 з.
7. Макарова Н.В. Інформатика:учеб. посібник для вузів / Н.В. Макарова, Н.В.Бройдо. – М.: Академія, 2003. – 768 з.
8. Могилів А.В. Інформатика:учеб. посібник для вузів / А.В. Могилів, Н.І. Пак, Є. К.Хеннер; під ред. Є. К.Хеннера. - М.: Академія, 2000. – 346 з.
9.Острейковский В.А. Інформатика / В.А.Острейковский. М.:Висш. шк., 2000. – 235 з.
10.УгриновичН.Д.Практикум з інформатики та інформаційних технологій:учеб. посібник для загальноосвітніх установ /Н.Д.Угринович, 
11.Л.Л. Босова, Н.І. Михайлова. – М.:Бином, 2002. – 400 з.