Перегляд вихідного коду сторінки Пограниччя. Креси. Схід: метаморфози значень

У рамках діяльності [[НДЛ літературознавства]] було проведено черговий метатеоретичний семінар із проблематики літературно-культурного пограниччя між Україною та Польщею.
==Тема==
'''Пограниччя. Креси. Схід: метаморфози значень'''
==Доповідач==
'''Ярослав Лавський (Jarosław Mariusz Ławski)'''[http://zloir.uwb.edu.pl/index.php?option=com_content&task=view&id=52] - доктор філології (доктор габілітований), 	керівник	кафедри інтирдисциплінарних та порівняльних досліджень «Схід - Захід»  Інституту польської філології Університету в Білостоці [http://www.uwb.edu.pl].
===Сфера наукових зацікавлень===
Польська література періоду романтизму. 
У 2000 році захистив докторську (кандидатську) дисертацію за темою: '''“Марія романтиків. Метафізична візія жіночності.''' (Міцкевич – Мальчевський – Словацький - Красінський)” (”Marie romantyków. Metafizyczne wizje kobiecości. (Mickiewicz – Malczewski – Słowacki – Krasiński) 
Габілітаційна (докторська) робота за темою “'''Іронія і містика. Досвід пограниччя художньої уяви Юліуша Словацького”''' (Ironia i mistyka. Doświadczenia graniczne wyobraźni poetyckiej Juliusza Słowackiego) захищена у 2005 році. 
Автор численних праць із літератури та гуманітаристики, а також численних наукових статей, що публікувалися в академічних журналах та наукових збірниках. 
===Найвідоміші праці===
«Ironia i mistyka. Doświadczenia graniczne wyobraźni poetyckiej Juliusza Słowackiego» (Białystok , 2006).
“Bo na tym Świecie śmierć. Studia o czarnym romantyzmie” (Gdańsk, 2008) 
“Mickiewicz, mit, historia. Studia” (Białystok, 2010) 
Професор Ярослав Лавський є автором проекту видавничої серії “Чорний романтизм” [http://pl.wikipedia.org/wiki/Czarny_romantyzm]. Також видавничих серій наукових проектів “Переломи/Пограниччя (літературні студії)” та “Colloquia orientalia”.
==Рамковий план розділів презентованого проекту==
I. Образ української культури та України в Польщі.

II. Пограниччя – Схід.

III. Методології та їх зміни.

Структуралізм → посттоталітаризм → постмодернізм → фемінізм → постколоніалізм. 
Образ української культури та України в Польщі

1. '''Позитивний вимір: швидка еволюція:'''

- постає еліта українських письменників, яких перекладають і популяризують у Польщі (значно активніше у порівнянні з білоруськими);

- краще знання класики (Шевченко, Леся Українка та ін);

- пошук позитивних явищ у новочасній історії (від XVII ст. – фільми, фентезі, історичні романи);

- зацікавлення новою Україною як культурою і державою;

- висока позиція українського літературознавства (сучасні методології).

2. '''Небезпечні явища в Україні:'''

- геополітика і внутрішня ситуація;

- ідеологізація культури і філології;

- боязнь поляків, формування ідентичності в опозиції до поляків і росіян.
 
3. '''Описові категорії (Україна):
'''
Креси → комунізм (приглушена туга: вибух ностальгії, сентимент, ресентимент)

'''Пограниччя – Схід'''

Пограниччя → витіснення «Кресів» → пошук спільноти цінностей → полікультурність, поліетнічність, поліконфесійність → ідеологізація (лібералізм, релятивізм) → утопія → її відкидання. 
Схід → описова категорія для всіх країн за східними кордонами Польщі:

- швидкий темп політичних та культурних змін;

- нестабільність демократії, непередбачуваність;

- європейські прагнення (або орієнтація на Росію);

- особливості ідентичностей – національної, релігійної і мовної;

- поліетнічність;

- слов’янський елемент;

- інші зразки ментальності і культури, суспільства і політики (Захід - Візантія).

'''Методології та їх зміни'''

Структуралізм → посттоталітаризм → постмодернізм → фемінізм → постколоніалізм.
 
1. Що або кого де-колонізуємо:

- власну культуру;

- культуру сусідів;

- суспільну свідомість (автодеколонізація).

2. Ситуація в Польщі → 
Виникає група дослідників, що займаються студіями постмодернізму (осмислюють його як історичне явище):

- опозиція щодо методу: відчуття неповноцінності щодо Заходу, дистанція в дослідженнях інших (західноєвропейських культур);

- свідомість творення нового методу.
 
3. Україна:

- деколонізація ментальності homo sovieticus (інший в мені);

- деколонізація культур сусідів;

- Інші серед нас → чим є процес відчування іншого серед нас (наприклад, євреї).

4. Небезпеки методу постколоніальних студій.

5. Деколонізація і зміцнення етосу (моральності).

6. Методології як семіотичні системи другого ступеня.

7. Необхідність створення власної методології.