Перегляд вихідного коду сторінки Шамайло Ксенія Сергіївна

 
==Персональні дані==
[[Файл:Photoicon.png|thumb|Фото]]
===== ПІБ =====
 Шамайло Ксенія Сергіївна

===== Група =====
 ЖУРБ-2-21
===Електронна пошта===
ksshamailo.ij21@kubg.edu.ua

===Соціальні мережі, блоги===

==Навчальна діяльність==
===Навчання на MOOC===
Навчання на масових відкритих онлайн курсах)

Завершила курс:
«Цифрова безпека журналістів та інших працівників медіа»
посилання на сертифікат: https://drive.google.com/file/d/1o1X6v0LYcjdfN3P7ZOECR8EWCqPlU3j0/view?usp=sharing

===Навчальна практика===
Студентське інтернет-радіо «Radio BG» Університету Грінченка - https://drive.google.com/file/d/1mR8umS1BN7bEtkpHAFaz-31VxMZNG67V/view?usp=share_link

===Програми мобільності===
===Нагороди та подяки навчального характеру===
==Наукова-практична діяльність==
===Наукові публікації===
===Участь у конференціях, семінарах===
===Участь у наукових та фахових конкурсах, фестивалях===

==Професійний розвиток==
===Професійна сертифікація===
===Професійні навички===
===Стажування===
===Професійний досвід===
==Соціально-гуманітарна діяльність==
===Волонтерська діяльність===
===Соціальний проект===
===Університетські заходи===
===Благодійні акції===
===Студентське самоврядування===
===Нагороди та подяки соціально-гуманітарного характеру===
==Доробки==
==Корисні посилання==
==Відгуки==
==Мої проекти==

[[Категорія:Портфоліо студента/ЖУРБ-2-21]]

"Вересень 14-го

Школа міліції. Вересень 14-го.
Всі сидять під стіною, в затінку, 
який не прострілюється снайпером.
Кришена цегла, консервні банки, наповнені літнім дощем.
За брамою школи квартали, 
з яких намагається вибратись літо.
Він сидить проти сонця, чорний, ніби надгробок сам собі.
Привалився спиною до гарячих кахлів школи міліції.
Співай з нами, - сміємось до нього, - що ти? Співай з нами, -
говоримо з чорною тінню, за якою не видно очей.
Але він відмахується. Я не співак, - говорить недбало, - 
я вбивця.
Я вбивця, - повторює так, ніби говорить – я листоноша, 
я працюю листоношею.
Співайте самі, - посміхається, розглядаючи нас, -
Співайте, я послухаю, я покараулю.
Чорна осінь 14-го. В казармах школи живуть добровольці.
На полях довкола міста гниють соняшники і загиблі.
Сонце нагріте, ніби диня в спаленому чорноземі.
Співайте без мене, - говорить він утомлено, 
і всі співають.
За спиною в нього місто з розбитими школами.
За спиною в нього поле, 
з якого другий тиждень не забирають загиблих.
За спиною сонце, сонце раннього вересня,
застигле сонце, яке нікого тут уже не зігріє.
Дивиться на нас, і за нашими спинами бачить дерева.
Червоні сосни в сліпучому піску.
За нашими спинами лише солодкий туман.
За нашими спинами жодного померлого.
І скільки б ми не співали до нього, 
скільки б не кликали до гурту,
якими б голосами не витягували його з темноти,
нам із ним уже ніколи не співати разом,
втрачений голос болить, як відрізана фаланга.
Сонце стоїть над червоними соснами.
Всі ж ми розуміємо, з чого робиться наша історія.
Історія це тінь, яку відкидають живі.
І тінь, яку відкидають загиблі – це теж історія."

Посилання  на моє читання вірша :

 https://drive.google.com/file/d/1qUAIleQga-qR95LxIHEZGQFwvbei7nfi/view?usp=sharing