Перегляд вихідного коду сторінки Справджувати

'''Справджувати, -джую, -єш, '''сов. в. '''справдити, -джу, -диш, '''''гл. 
# Запроваджувати, втілювати в життя.
''Справдив Танський своє слово. О. 1861. VIII. 30. Отецький заповіт справдив я чесно. К. ЦН. 175. Справдиш ти, що бачать чистим серцем діти. К. Досв. 32.''
#  присл. У дійсності, насправді.
#  у знач, вставн. ся. Для  підтвердження достовірності висловлювання.
''Важкувато було всій п'ятірці дівчат.. Та ніхто не сплохував: завтра Микола Дмитрович побачить, що і хіміки-аналітики, і лаборантки справдили його довір'я (Юрій Шовкопляс, Інженери, 1956, 341)''
#  у знач. пит. частки. Для вираження сумніву; ~жній, -я, -є. :
1. Який є насправді істинний, дійсний. 
2. Який відповідає певним вимогам, є досконалістю, взірцем, ідеалом. 
3. Надзвичайно подібний до кого-, чого-н.
4. Яким повинен бути, який відповідає дійсності.

[[Категорія:Сп]]