Файл:Kublo1.jpg

кубло "гніздо; кабаняче лігво", Тверська., Тульська., кубло "гніздитися", кублишкі мн. "поглиблення в землі, які робить курка", укр. кубло "гніздо", чеш. kublati SЕ "баритися", др.-пол. kębɫać, kąbɫać "плекати, пестувати", ст.-калюж. kubɫо "маєток, селянська садиба", kubɫać "пестувати, виховувати", н.-калюж. kubɫaś "живити, годувати". Зазвичай зіставляють з лат. cumbō, -еrе "лягати", cubō, -ārе "лежати", cubīle "ложе, постіль, лігво", грец. κύβος "поглиблення, порожнина", ін-англ. hор "притулок"; см. Бернекер 1, 598; Брюкнер 225, але СР Вальді-Гофм. 1, 298. З іншого боку, Томашевський (Jр 23, 83 і сл.) Бачить в пол. діал. kubel "свинарник" запозичення з нім. Koben, Kоbеl "хлів, клітка", але в цьому випадку являють утруднення др.-пол. форми з носовим. •• [Мошинський ("Zasiąg", стор. 214) зіставляє слав. * kǫblо з чаrат. kombul, kumbul "клубок", але характер цього зв'язку неясний. - Т.]

КУБЛО́, а, сер. 1. Заглиблення в землі, часто під коренями дерев, де живуть і розмножуються звірі, плазуни; лігво. Вітер звалив величезного дуба. Під коренем того дуба зробив собі старий вовк кубло (Олександр Копиленко, Як вони.., 1948, 97); До пенька з усіх сторін повзли вужаки.. Гади збиралися на зиму в спільне кубло! (Олесь Донченко, IV, 1957, 41); // Місце, житло птахів, зроблене з галуззя, листя тощо для відкладання яєць, висиджування й виведення пташат; гніздо (у 1 знач.). Беркут кубло в'є на скелі, Як зачує дитинят (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 224); Одвічний інстинкт гнав їх [журавлів] з пекучого півдня на болотисті низовини, де щороку вили вони свої кубла (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 3); // перен., розм. Те, що нагадує лігво, гніздо. Аврум.. злякано став приглядатися до якогось кубла з брудного ганчір'я, що було накидане на ліжку коло хворої (Степан Васильченко, II, 1959, 16); В спорожнілих солом'яних кублах, в похапцем виритих.. стрілецьких ячейках ще, здавалось, не вивітрились рештки людського тепла (Олесь Гончар, III, 1959, 215).

♦ Вити (звивати, звити) кубло — те саме, що Гніздо вити (звити) (див. гніздо). — Пора й синові хазяїном стати... Час йому пошукати дружину, своє кубло звити (Панас Мирний, I, 1949, 185).