Ґальонка
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 09:36, 28 листопада 2013; L.derevianko (обговорення • внесок)
Ґальонка, -ки, ж. 1) Головной уборъ дѣвушекъ изъ полосы позумента. Убереться до церкви, надіне на голову ґальонку, заквічається. О. 1862. VIII. 16.
Літературні джерела
1) Парчева стрічка. Посеред довгої й широкої зали стояв довгий стіл, засланий червоним сукном, облямованим золотою гальонкою /Панас Мирний, II, 1954, 271 (Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 23).
