Відмінності між версіями «Шлюбити»

Версія за 16:29, 16 жовтня 2016

Шлю́бити, -блю, -биш, гл. = Шлюбувати. Возьми сі тую, котру вірно любиш, що перед Богом і людьми шлюбиш. Гол. І. 347.

Сучасні словники

ШЛЮБУВАТИ, ую, уєш, недок., перех., діал. Давати обітницю; присягати. Геть хотіла я, геть до нього, до мого єдиного приятеля, якому я при престолі шлюбувала любов і вірність (Ольга Кобилянська, II, 1956, 302).

шлюбовати (шлюбувати) обіцяти, заручати

ЗАРУЧАТИСЯ, аюся, аєшся, недок., ЗАРУЧИТИСЯ, учуся, учишся, док. 1. Ставати нареченою або нареченим. [Горпина Корніївна:] Нащо ти топтав до неї стежку, нащо заручався, коли ти не думав її брати? (Нечуй-Левицький, II, 1956, 526); [Виборний:] Чом ти, йолопе, не кланяєшся пану возному та не поздоровиш його? Адже бачиш — він заручився (Іван Котляревський, II, 1953, 28); Ти була гідна дружина тому, з ким навік заручилась (Леся Українка, IV, 1954, 284); [Тарас:] Раніше, ніж рушати за кордон, я мушу заручитись (Сава Голованівський, Драми, 1958, 61).

2. тільки док., чим. Наперед забезпечити собі чию-небудь підтримку, згоду і т. ін. Тут ніхто не докорятиме його «хлопською» вірою, ані мізерним маєтком. На соймику магнати демократичні, щоб заручитися голосами середньої та дрібної шляхти (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 29).

Ілюстрації

Медіа

Див. також

https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%91%D1%96%D0%BB%D1%96%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D0%92%D0%B0%D1%81%D0%B8%D0%BB%D1%8C_%D0%86%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87 https://ru.wiktionary.org/wiki/%D1%88%D0%BB%D1%8E%D0%B1%D1%83%D0%B2%D0%B0%D1%82%D0%B8

Джерела та література

Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, 1980. — Стор. 492. Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, 1972. — Стор. 298.

Зовнішні посилання

http://sum.in.ua/s/Shljubuvaty http://staroukr.academic.ru/5022/%D1%88%D0%BB%D1%8E%D0%B1%D1%83%D0%B2%D0%B0%D1%82%D0%B8 http://sum.in.ua/s/zaruchatysja