Відмінності між версіями «Чупринка»
(Створена сторінка: '''Чупринка, чупринонька, чуприночка, -ки, '''''ж. ''Ум. отъ '''чуприна. ''' Категорія:Чу) |
|||
| (не показані 14 проміжних версій ще одного учасника) | |||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
'''Чупринка, чупринонька, чуприночка, -ки, '''''ж. ''Ум. отъ '''чуприна. ''' | '''Чупринка, чупринонька, чуприночка, -ки, '''''ж. ''Ум. отъ '''чуприна. ''' | ||
[[Категорія:Чу]] | [[Категорія:Чу]] | ||
| + | |||
| + | ==Сучасні словники== | ||
| + | Тлумачення слова у сучасних словниках | ||
| + | Чу́б, чупри́на — чоловіча зачіска у вигляді довгого пасма волосся на голеній голові. | ||
| + | |||
| + | ЧУПРИНА, и, ж. Волосся на голові людини (перев. в чоловіка); чуб, шевелюра. Як тільки пан із паном зазмагався, Дивись - у мужиків чуприни вже тріщать (Греб., І, 1957, 59); А чуприна була у нього здоровенна, густа, як щітка, і зачесана з фантазією вгору, так що високе, розумне чоло ціле було відкрите (Мак., Вибр., 1954, 180); Хотіла збудить Петра, торсала його за плечі з усіх боків, смикала за чуприну, а він лежить, як колода (Н.-Лев., III, 1956, 286); У кімнату ввійшов похмурий невисокий хлопець, років сімнадцяти, швидко зняв шапку, і по його голові розсипалася закошлана смолиста чуприна (Хижняк, Тамара, 1959, 273); Брянський, з туго перетягнутим станом, з білявою пишною чуприною, стоїть, облитий променями призахідного сонця (Гончар, III, 1959, 24); Одсвіт полум'я лягає на міцну, м'язами помережану постать парубка, натікає в русяву чуприну, і вона золотистою метлицею нависає над високим чолом (Стельмах, І, 1962, 101); // Довге пасмо волосся на голеній голові, що звисає над лобом; оселедець. А попереду отаман Веде, куди знає.., Закрутивши чорні уси, За ухо чуприну, Підняв шапку - човни стали (Шевч., І, 1963, 66); Всі запорожці голили собі голови і зоставляли тільки повище лоба одну чуприну (Стор., І, 1957, 265); Широко відкритими очима Ярина дивилася на високого, мужнього діда з сивою чуприною, закладеною за вухо (Панч, Гомон. Україна, 1954, 6); *Образно. Син матрос там [на хвилях] і батько керманич пливе, А у сурму гра вітер над ними, реве, Розвіва свою довгую, буйну чуприну... (Л. Укр., IV, 1954, 263); Він проспав світанок. Встав, коли сонце вже котилося по сивих чупринах очеретів, велике, червоне (Мушк., День.., 1967, 79). | ||
| + | Поширення | ||
| + | Була поширена у євразійських кочовиків, а також народів, що виводили від них своє походження. У середньовіччі її носили тюрки й татари, а в ранньому новому часі — татари, турки, русини, поляки. В Османській імперії чуб був зачіскою яничарів. У Речі Посполитій був атрибутом «сарматської моди» й мав поширення серед шляхти і козаків. | ||
| + | |||
| + | На теренах Східної Європи найдовше зачіска носилася в Україні: до кінця XVIII століття серед січового козацтва (як ознака приналежності до Січі), а до 1-ї половини XIX століття — українських міщан (як символ приналежності до козацького народу). Інші назви — чуприна, оселедець (російська назва від Катерини ІІ), хохол (московська назва шляхетсько-козацької зачіски в XVII—XIX століттях й зневажлива назва українців, що від неї походить). | ||
| + | |||
| + | ==Ілюстрації== | ||
| + | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
| + | |- valign="top" | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Images.jpeg|x140px]] | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:asdmko|x140px]] | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]] | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]] | ||
| + | |} | ||
| + | |||
| + | ==Медіа== | ||
| + | |||
| + | ==Див. також== | ||
| + | |||
| + | ==Джерела та література== | ||
| + | https://uk.wikipedia.org/wiki/Чуб_(зачіска) | ||
| + | https://slovnyk.ua/index.php?swrd=чуприна | ||
| + | |||
| + | ==Зовнішні посилання== | ||
| + | |||
| + | [[Категорія:Слова 2024 року]] | ||
| + | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Факультет журналістики]] | ||
| + | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Слова 2024 року/Факультет журналістики]] | ||
Поточна версія на 11:05, 19 квітня 2024
Чупринка, чупринонька, чуприночка, -ки, ж. Ум. отъ чуприна.
Зміст
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках Чу́б, чупри́на — чоловіча зачіска у вигляді довгого пасма волосся на голеній голові.
ЧУПРИНА, и, ж. Волосся на голові людини (перев. в чоловіка); чуб, шевелюра. Як тільки пан із паном зазмагався, Дивись - у мужиків чуприни вже тріщать (Греб., І, 1957, 59); А чуприна була у нього здоровенна, густа, як щітка, і зачесана з фантазією вгору, так що високе, розумне чоло ціле було відкрите (Мак., Вибр., 1954, 180); Хотіла збудить Петра, торсала його за плечі з усіх боків, смикала за чуприну, а він лежить, як колода (Н.-Лев., III, 1956, 286); У кімнату ввійшов похмурий невисокий хлопець, років сімнадцяти, швидко зняв шапку, і по його голові розсипалася закошлана смолиста чуприна (Хижняк, Тамара, 1959, 273); Брянський, з туго перетягнутим станом, з білявою пишною чуприною, стоїть, облитий променями призахідного сонця (Гончар, III, 1959, 24); Одсвіт полум'я лягає на міцну, м'язами помережану постать парубка, натікає в русяву чуприну, і вона золотистою метлицею нависає над високим чолом (Стельмах, І, 1962, 101); // Довге пасмо волосся на голеній голові, що звисає над лобом; оселедець. А попереду отаман Веде, куди знає.., Закрутивши чорні уси, За ухо чуприну, Підняв шапку - човни стали (Шевч., І, 1963, 66); Всі запорожці голили собі голови і зоставляли тільки повище лоба одну чуприну (Стор., І, 1957, 265); Широко відкритими очима Ярина дивилася на високого, мужнього діда з сивою чуприною, закладеною за вухо (Панч, Гомон. Україна, 1954, 6); *Образно. Син матрос там [на хвилях] і батько керманич пливе, А у сурму гра вітер над ними, реве, Розвіва свою довгую, буйну чуприну... (Л. Укр., IV, 1954, 263); Він проспав світанок. Встав, коли сонце вже котилося по сивих чупринах очеретів, велике, червоне (Мушк., День.., 1967, 79). Поширення Була поширена у євразійських кочовиків, а також народів, що виводили від них своє походження. У середньовіччі її носили тюрки й татари, а в ранньому новому часі — татари, турки, русини, поляки. В Османській імперії чуб був зачіскою яничарів. У Речі Посполитій був атрибутом «сарматської моди» й мав поширення серед шляхти і козаків.
На теренах Східної Європи найдовше зачіска носилася в Україні: до кінця XVIII століття серед січового козацтва (як ознака приналежності до Січі), а до 1-ї половини XIX століття — українських міщан (як символ приналежності до козацького народу). Інші назви — чуприна, оселедець (російська назва від Катерини ІІ), хохол (московська назва шляхетсько-козацької зачіски в XVII—XIX століттях й зневажлива назва українців, що від неї походить).
Ілюстрації
|
x140px | 
|
|
Медіа
Див. також
Джерела та література
https://uk.wikipedia.org/wiki/Чуб_(зачіска) https://slovnyk.ua/index.php?swrd=чуприна
