Відмінності між версіями «Ф’ю!»
| Рядок 12: | Рядок 12: | ||
|- valign="top" | |- valign="top" | ||
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[sv23112017|x1023px]] | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[sv23112017|x1023px]] | ||
| − | |||
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[zd23112017|x400px]] | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[zd23112017|x400px]] | ||
| − | |||
|} | |} | ||
Версія за 19:42, 23 листопада 2017
Ф’ю! меж. для выраженія свиста. Шейк.
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках 1. Звуконаслідування, що вживається на означення свисту. — Ф'ю-ф'ю-ф'ю! — засміявся Савченко. — Хіба я дурний кидати службу, коли мені за неї гроші платять! (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 201). 2. Уживається для вираження здивування. [Дрозденко:] Як пробитий [чемодан]? — Де? (Бере з підлоги чемодан) Ф'ю! (Іван Кочерга, II, 1956, 393). 3. Уживається як присудок на означення зникнення кого-небудь. [Старшина (до Явдокима):] Де ж арештант? [Явдоким:] Взяв в жменю грудочку землі, поплював, зліпив коника, сів на нього, трахнув гарапником і ф'ю! (Марко Кропивницький, II, 1958, 396); [Костя Квач:] Сказав — одрубав! Беру рощот [розрахунок], підписую контракт, підйомні на акредитив і ф'ю!.. Прощай, Саксагань! (Юрій Мокрієв, П'єси, 1959, 204)
Ілюстрації
| x1023px | x400px |
