Ф’ю!

Матеріал з Київський університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Ф’ю! меж. для выраженія свиста. Шейк.

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках 1. Звуконаслідування, що вживається на означення свисту. — Ф'ю-ф'ю-ф'ю! — засміявся Савченко. — Хіба я дурний кидати службу, коли мені за неї гроші платять! (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 201). 2. Уживається для вираження здивування. [Дрозденко:] Як пробитий [чемодан]? — Де? (Бере з підлоги чемодан) Ф'ю! (Іван Кочерга, II, 1956, 393). 3. Уживається як присудок на означення зникнення кого-небудь. [Старшина (до Явдокима):] Де ж арештант? [Явдоким:] Взяв в жменю грудочку землі, поплював, зліпив коника, сів на нього, трахнув гарапником і ф'ю! (Марко Кропивницький, II, 1958, 396); [Костя Квач:] Сказав — одрубав! Беру рощот [розрахунок], підписую контракт, підйомні на акредитив і ф'ю!.. Прощай, Саксагань! (Юрій Мокрієв, П'єси, 1959, 204)

Медіа

Ілюстрації

Sv23112017.jpg Zd23112017.jpg

Джерела та література

http://sum.in.ua/s/f.ju