Відмінності між версіями «Утолочити»
(Створена сторінка: '''Утолочити. '''См. '''Утолочувати. ''' Категорія:Ут) |
(UYHKUHKFUYK) |
||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
'''Утолочити. '''См. '''Утолочувати. ''' | '''Утолочити. '''См. '''Утолочувати. ''' | ||
[[Категорія:Ут]] | [[Категорія:Ут]] | ||
| + | Утолочити | ||
| + | Словник Грінченка | ||
| + | http://wiki.kubg.edu.ua/%D0%A3%D1%82%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D1%87%D0%B8%D1%82%D0%B8 | ||
| + | Вхід • Реєстрація | ||
| + | |||
| + | Словник української мови | ||
| + | |||
| + | |||
| + | Академічний тлумачний словник (1970—1980) | ||
| + | |||
| + | УТОЛОЧУВАТИ (ВТОЛОЧУВАТИ), ую, уєш, недок., УТОЛОЧИТИ (ВТОЛОЧИТИ), очу, очиш, док., перех. | ||
| + | 1. Те саме, що витолочувати. Коні втолочили траву (Словник Грінченка); Вдерлися у село поганці-фашисти. Розграбували артіль, корів під ніж пустили, молоденький садок танками втолочили (Літературна Україна, 4.V 1962, 4). | ||
| + | 2. Тиснучи, вдаряючи, ущільнювати яку-небудь масу; вирівнювати, утоптувати якусь поверхню. Закинув[Сенько] назад землю в викопану ямку, убив, утолочив і пригладив (Іван Франко, VIII, 1952, 294). | ||
| + | |||
| + | http://ukrlit.org/slovnyk УКРЛІТ.ORG_Cловник]=== | ||
| + | |||
| + | Утолочувати, чую, єш, сов. в. утолочити, чу, чиш, гл. Вытаптывать, вытоптать, утаптывать, утоптать. Коні втолочили траву. | ||
| + | Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 365. | ||
| + | |||
| + | <gallery> | ||
| + | images.jpg| | ||
Поточна версія на 13:37, 24 грудня 2016
Утолочити. См. Утолочувати. Утолочити Словник Грінченка http://wiki.kubg.edu.ua/%D0%A3%D1%82%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D1%87%D0%B8%D1%82%D0%B8 Вхід • Реєстрація
Словник української мови
Академічний тлумачний словник (1970—1980)
УТОЛОЧУВАТИ (ВТОЛОЧУВАТИ), ую, уєш, недок., УТОЛОЧИТИ (ВТОЛОЧИТИ), очу, очиш, док., перех. 1. Те саме, що витолочувати. Коні втолочили траву (Словник Грінченка); Вдерлися у село поганці-фашисти. Розграбували артіль, корів під ніж пустили, молоденький садок танками втолочили (Літературна Україна, 4.V 1962, 4). 2. Тиснучи, вдаряючи, ущільнювати яку-небудь масу; вирівнювати, утоптувати якусь поверхню. Закинув[Сенько] назад землю в викопану ямку, убив, утолочив і пригладив (Іван Франко, VIII, 1952, 294).
http://ukrlit.org/slovnyk УКРЛІТ.ORG_Cловник]===
Утолочувати, чую, єш, сов. в. утолочити, чу, чиш, гл. Вытаптывать, вытоптать, утаптывать, утоптать. Коні втолочили траву. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 365.
