Утолочити

Матеріал з Київський університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Утолочити. См. Утолочувати. Утолочити Словник Грінченка http://wiki.kubg.edu.ua/%D0%A3%D1%82%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D1%87%D0%B8%D1%82%D0%B8 Вхід • Реєстрація

Словник української мови


Академічний тлумачний словник (1970—1980)

УТОЛОЧУВАТИ (ВТОЛОЧУВАТИ), ую, уєш, недок., УТОЛОЧИТИ (ВТОЛОЧИТИ), очу, очиш, док., перех. 1. Те саме, що витолочувати. Коні втолочили траву (Словник Грінченка); Вдерлися у село поганці-фашисти. Розграбували артіль, корів під ніж пустили, молоденький садок танками втолочили (Літературна Україна, 4.V 1962, 4). 2. Тиснучи, вдаряючи, ущільнювати яку-небудь масу; вирівнювати, утоптувати якусь поверхню. Закинув[Сенько] назад землю в викопану ямку, убив, утолочив і пригладив (Іван Франко, VIII, 1952, 294).

http://ukrlit.org/slovnyk УКРЛІТ.ORG_Cловник]===

Утолочувати, чую, єш, сов. в. утолочити, чу, чиш, гл. Вытаптывать, вытоптать, утаптывать, утоптать. Коні втолочили траву. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 365.