Спалитися

Спали́тися, -лю́ся, -лишся, гл. 1) Сжечься. Щоб спалилась з деркачами отта гаспедська буцегарня. Стор. І. 157. 2) Вспыхнуть, вспылить. Спаливсь він та до мене з кулаками. Павлогр. у. СПАЛЮВАТИСЯ, ююся, юєшся, недок., СПАЛИТИСЯ, спалюся, спалишся, док.

1. розм. Знищуватися вогнем; згоряти. Уночі в превеликий вітер загорілась невеличка халабудка, та од тієї халабудки спалився і ввесь хутір (Олекса Стороженко, I, 1957, 50); «Сонечко, сонечко, заглянь у віконечко, свої крильця розпусти, до милого полети».. Мати перехопила той погляд: — Не долетить, в огні спалиться (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 375).

2. перен., розм. Втрачати сили, здоров'я (через важку працю, нестатки, переживання і т. ін.); виснажуватися. Тільки Дарка одна в цьому завороженому світикові спалюється від таємного вичікування (Ірина Вільде, Б'є восьма, 1945, 163); // Змучуватися (про серце, душу і т. ін.). Чарує одвага сліпа короля, — За лицарів серце спалилось, На берег він скаче й до левів [козаків] мовля.. — Віддайтесь на милость, на ласку мою (Михайло Старицький, Поет. тв., 1958, 228).

3. тільки недок. Пас. до спалювати. Буре вугілля спалюється в топках електростанцій, на паровозах, у промислових котельнях, а також у побуті (Наука і життя, 7, 1956, 7).