Відмінності між версіями «Скарати»
| Рядок 20: | Рядок 20: | ||
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #ccc solid; border-bottom:5px #ccc solid; text-align:center" | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #ccc solid; border-bottom:5px #ccc solid; text-align:center" | ||
|- valign="top" | |- valign="top" | ||
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: карати | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: карати|x140px]] |
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: карати1 | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: карати1|x140px]] |
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: карати2 | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: карати2|x140px]] |
|} | |} | ||
| Рядок 29: | Рядок 29: | ||
==Цікаві факти== | ==Цікаві факти== | ||
===[http://uk.wikipedia.org/wiki Матеріал з Вікіпедії]=== | ===[http://uk.wikipedia.org/wiki Матеріал з Вікіпедії]=== | ||
| + | ==Див. також== | ||
| + | ===Cпоріднені слова зі словника Бориса Грінченка=== | ||
| + | ===[httpадреса слова]=== | ||
| + | |||
| + | ===[адреса посилання]=== | ||
| + | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Університетський коледж]] | ||
| + | [[Категорія:Слова 2021 року]] | ||
| + | |||
| + | |||
==Див. також== | ==Див. також== | ||
===Cпоріднені слова зі словника Бориса Грінченка=== | ===Cпоріднені слова зі словника Бориса Грінченка=== | ||
Версія за 19:20, 5 листопада 2021
Зміст
Сучасні словники
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
СКАРАТИ, аю, аєш, док., перех., чим і без додатка. 1. Покарати за що-небудь. Щоб скарати вчителя за його зневажливість і непошану до свого начальства, то не давати йому більше дров (Борис Грінченко, I, 1963, 324); [Голос покликача судового:] Зволив.. цезар-імператор, щоб Кнея Люція скарать вигнанням (Леся Українка, II, 1951, 543); Ціла буча знялася, Паськи сили не пожаліють, здоров'я не пошкодують, щоб скарати злочин (Костянтин Гордієнко, Заробітчани, 1949, 13); // перен. Змусити когось тяжко страждати, мучитися. [Мартіан:] Прошу тебе, заклич яких сусідок, — не можна ж так її лишити з трупом. [Констанцій:] Невже твоя небога вмерла?! [Мартіан:] Так.. [Альбіна (після моменту стишення знов вибухнула плачем):] Ой, доненько! а за що ж ти мене скарала так? (Леся Українка, III, 1952, 322); Якщо доля скарає мене І тернисту простелить путь, Моє серце й на мить не здригне, Хоч камінням мене хай заб'ють (Микола Нагнибіда, Вибр., 1957, 305). 2. Піддати страті; стратити. І скарали [слуги юнака]: покотилась Голова його відтята (Володимир Самійленко, I, 1958, 194); [Всі:] О смерть Василькові! Прохаємо Скарати вмент його отут, при нас, Скарати вмент на пострах ворогам! (Євген Кротевич, Вибр., 1959, 585). Скарати на смерть (на горло, на голову, смертю), заст. — стратити. — Того шляхтича негайно знищити, скарати на горло... — прорік воєвода (Іван Ле, Наливайко, 1957, 39); — Цієї ночі я наказав скарати на голову віроломних боляр [бояр]... (Семен Скляренко, Святослав, 1959, 602); *[Хуса:] А знаєш ти, що я тобі закон? Що я тебе скарати смертю можу за непокірність? (Леся Українка, III, 1952, 157).
Словник української мови за редакцією Б.Д.Грінченка
Скарати, -ра́ю, -єш, гл. Покарать, наказать. Скарай, мене, міцний Боже, коли тя забуду. Чуб. V. 57. Чия кривда, нехай того Бог скарає. Ном. № 2293. Ой мати моя старая, нащо ти мене скарала? Мет. 263.
УКРЛІТ.ORG_Cловник
СКАРА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех., чим і без додатка. 1. Покарати за що-небудь. Щоб скарати вчителя за його зневажливість і непошану до свого начальства, то не давати йому більше дров (Гр., І, 1963, 324); [Голос покликача судового:] Зволив.. цезар-імператор, щоб Кнея Люція скарать вигнанням (Л. Укр., II, 1951, 543); Ціла буча знялася, Паськи сили не пожаліють, здоров’я не пошкодують, щоб скарати злочин (Горд., Заробітчани, 1949, 13); // перен. Змусити когось тяжко страждати, мучитися. [М а р т і а н:] Прошу тебе, заклич яких сусідок,— не можна ж так її лишити з трупом. [Констанцій:] Невже твоя небога вмерла?! [Мартіан:] Так.. [Альбіна (після моменту стишення знов вибухнула плачем):] Ой, доненько! а за що ж ти мене скарала так? (Л. Укр., III, 1952, 322); Якщо доля скарає мене І тернисту простелить путь, Моє серце й на мить не здригне, Хоч камінням мене хай заб’ють (Нагн., Вибр., 1957, 305). 2. Піддати страті; стратити. І скарали [слуги юнака]: покотилась Голова його відтята (Сам., І, 1958, 194); [Всі:] О смерть Василькові! Прохаємо Скарати вмент його отут, при нас, Скарати вмент на пострах ворогам! (Крот., Вибр., 1959, 585). Скара́ти на смерть (на го́рло, на го́лову, сме́ртю), заст. — стратити. — Того шляхтича негайно знищити, скарати на горло…— прорік воєвода (Ле, Наливайко, 1957, 39); — Цієї ночі я наказав скарати на голову віроломних боляр [бояр]… (Скл., Святослав, 1959, 602); [Xуса:] А знаєш ти, що я тобі закон? Що я тебе скарати смертю можу за непокірність? (Л. Укр., III, 1952, 157).
Іноземні словники
Словари и энциклопедии на Академике
Ілюстрації
| x140px | x140px | x140px |
Медіа
Цікаві факти
Матеріал з Вікіпедії
Див. також
Cпоріднені слова зі словника Бориса Грінченка
[httpадреса слова]
[адреса посилання]
