Ряхтіти

Ряхтіти, -хчу, -тиш, гл. Блестѣть, сверкать. Як золото ряхтить. Гол. IV. 438. На морі огрядні кораблі без лікуміри стоять собі пишними рядами та ряхтять мов пав’яне піря на сонці. Федьк. Пов. 46. "'Ряхтіти(тить), недок. поет. Те саме, що мерехтіти. Під зелею ж там палати,.. срібло-злото скрізь ряхтить (Леся Українка, І, 1951, 274); Десь удалині, на протилежному березі, у буряній каламуті тьмяним сузір'ям ряхтіли вогні заводів (Яків Баш, На.. дорозі, 1967, 7).