Ряхтіти

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Ряхтіти, -хчу, -тиш, гл. Блестѣть, сверкать. Як золото ряхтить. Гол. IV. 438. На морі огрядні кораблі без лікуміри стоять собі пишними рядами та ряхтять мов пав’яне піря на сонці. Федьк. Пов. 46. "
Ряхтіти (тить), недок. поет. Те саме, що мерехтіти. Під зелею ж там палати,.. срібло-злото скрізь ряхтить (Леся Українка, І, 1951, 274); Десь удалині, на протилежному березі, у буряній каламуті тьмяним сузір'ям ряхтіли вогні заводів (Яків Баш, На.. дорозі, 1967, 7).
Ряхтіти - дієслово недоконаного виду