Промовляти

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Промовля́ти, -ляю, -єш, сов. в. промовити, -влю, -виш, гл. Говорить, проговорить, сказать. Ой дівчинонька стиха промовляє, мене молодого як по серденьку крає. Лукаш. 128. Струна струні промовляє: нема краю тихому Дунаю. Чуб. V. 343. Стиха словами промовляє. ЗОЮР. І. 208. Дрібні сльози роню, слова не промовлю. Мет. Ой вийди, вийди, як виходила, промов словечко, як говорила. Чуб. V.


Адресувати кому-, чому-небудь свої слова, звертатися до когось, чогось із якимись словами. Поки я такії речі Промовляв до того снігу, Стрілив хтось, і з високості Впав додолу темний шуляк (Леся Українка, IV, 1954, 166); — Постій, Буланий! — промовив він до коня (Панас Мирний, I, 1954, 267); Іван ніжно погладив голуба і промовив до нього: — Не заблудиш, Сивко? Знайдеш? (Юрій Збанацький, Крил. гонець, 1953, 7); Розповідати про що-небудь. — Браття, — говорив далі [бесідник], — я не вмію красно промовляти, але вповім вам таку ніби казку (Лесь Мартович, Тв., 1954, 183);

Викликати які-небудь думки, почуття. Ми — із мармуру, ми й з деревини, Тільки ж кожен удар промовля, Що усе на землі — для людини, Бо людина сама — це земля (Максим Рильський, I, 1960, 316); Каховка! Як багато промовляє це слово серцю радянського патріота (Радянська Україна, 22.IX 1950, 1); Але злото те нічого Не промовило мені! Ну, так знаю я й без того, Що кипіло ти в огні (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 183); — Ваш колишній учень, Остап Житній. Пам'ятаєте? Несподівані відвідини й полковницькі погони на О станових плечах, здавалось, промовили Докії Сергіївні більше, ніж назване прізвище (Олександр Підсуха, Віч-на-віч, 1962, 41);


Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках

Ілюстрації

Промовляти.jpg Photoicon.png Photoicon.png Photoicon.png

Медіа

Див. також

Джерела та література

Зовнішні посилання

http://sum.in.ua/s/promovljaty