Відмінності між версіями «Омрак»

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук
(Медіа)
(Ілюстрації)
Рядок 20: Рядок 20:
 
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"  
 
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"  
 
|- valign="top"
 
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
+
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Йцк.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
+
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Вєю.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]  
+
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Вап.jpg|x140px]]  
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
+
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Мить.jpg|x140px]]
 
|}
 
|}
  

Версія за 17:58, 23 жовтня 2018

Омрак, и о́мряк, -ку, м. Мракъ; помраченіе. К. ПС. 49. Омрак на землю нічка напустила. Мкр. Г. 32. Лихі, чи не лихі, а в омряці вони, — въ умственномъ помраченіи. К. Дз. 153.


Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках

Академічний тлумачний словник (1970—1980)

Омрак=МО́РОК МО́РОК, у, чол. 1. Відсутність світла; темрява, темнота. Під вершинами діброви Морок падати почав (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 246); Повертаюсь до себе через морок довгих кімнат і хитаюсь, як п'яний (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 261); У напівпідвальне приміщення вповзли сутінки, поступово переходячи в морок (Любомир Дмитерко, Розлука, 1957, 267); // Сутінок, присмерк. Передвечірній морок раптом розвіявся — промінь зниклого за містом сонця поклав ясну смугу на дахівку сусіднього будинку (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 243).

2. перен. Про що-небудь безвідрадне, безнадійне, сумне. Гуманістичні ідеї книги «Вепхіс ткаосані» [Руставелі] — самоцвітними літерами серед мороку середньовіччя заблискотіли! (Павло Тичина, III, 1957, 61); Завжди, коли приїжджала, вона вносила в хату Чорноусів пожвавлення, гомінку веселість. А тепер навіть вона не могла розвіяти мороку, що панував у батьківській хаті (Василь Минко, Ясні зорі, 1951, 233).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 805.

Ілюстрації

Йцк.jpg Вєю.jpg Вап.jpg Мить.jpg

Медіа

Див. також

Джерела та література

Зовнішні посилання

[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/{{{підрозділ}}}]]