Відмінності між версіями «Озвіритися»

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук
(Створена сторінка: '''Озві́ритися, -рюся, -ришся, озві́рчитися, -чуся, -чишся, '''''гл. ''Разъяриться, сдѣлаться звѣ...)
 
Рядок 1: Рядок 1:
 
'''Озві́ритися, -рюся, -ришся, озві́рчитися, -чуся, -чишся, '''''гл. ''Разъяриться, сдѣлаться звѣремъ.  
 
'''Озві́ритися, -рюся, -ришся, озві́рчитися, -чуся, -чишся, '''''гл. ''Разъяриться, сдѣлаться звѣремъ.  
 
[[Категорія:Оз]]
 
[[Категорія:Оз]]
 +
 +
'''Охижіти, -жію, -єш, '''''гл. ''Разъяриться, озлиться. ''Годинонько ж моя! Як вона охижіла, яке страшне зробимся в неї те личко гоже. ''МВ. (О. 1862. III. 43).
 +
[[Категорія:Ох]]
 +
 +
==Сучасні словники==
 +
===Українські словники===
 +
====[[https://sum.in.ua/s/Okhyzhity%20 https://sum.in.ua/s/Okhyzhity ]
 +
https://sum.in.ua/s/Ozvirity
 +
Словник української мови  Академічний тлумачний словник (1970—1980) ]====
 +
 +
ОЗВІРІТИ, рію, ріст, док.
 +
 +
1. Стати жорстоким, лютим, подібним до звіра. Скоро під шомполами показалася кров, і гетьманець зовсім озвірів: — Дужче! Дужче! — ревів він (Іван Багмут, Опов., 1959, 24); — В Сокілці сходку, кажуть, порубав [Махно], в Галещині — сестер милосердних. — Озвірів уже, видно, зовсім. На жінок беззахисних шаблю підняв (Олесь Гончар, II, 1959, 240).
 +
 +
2. Дуже розгніватися, розсердитися; розлютитися. Бугорський одразу озвірів,.. вхопив Тарасового кашкета, швиргонув Тарасові в лице (Степан Васильченко, II, 1959, 376); — Тебе заціпить сьогодні чи ні? — озвірів Тимко (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 19);
 +
//  Набирати звірячого, злобного виразу (про обличчя, очі).
 +
 +
3. Утратити людську подобу, стати схожим на звіра. Я не хочу на світі завадою буть, Я не хочу вдуріть і живцем озвіріть — Радше темную ніч, аніж світло зустріть! (Іван Франко, XI, 1952, 48).
 +
 +
ОХИЖІТИ, ію, ієш, док., рідко. Розлютуватися, озвіріти. Та кричить же то [панночка], боже! ..Як вона охижіла, яке страшне зробилося в неї те личко гожес!.. (Марко Вовчок, I, 1955, 111); — Плакати тут треба, а не сміятися, — несподівано охижів Гаркуша (Олесь Гончар, Таврія, 1952, 50).
 +
 +
==Значення==
 +
# розлютуватися
 +
# озвіріти,
 +
# розсердитися,
 +
# стати жорстоким.
 +
 +
==Ілюстрації==
 +
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"
 +
|- valign="top" +
 +
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: Альфа.jpeg |x140px]]
 +
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:‎ Альфа 2.jpeg |x140px]]
 +
|}
 +
 +
 +
== Див. також ==
 +
=== Cпоріднені слова зі словника Грінченка ===
 +
https://wiki.kubg.edu.ua/%D0%9E%D0%B7%D0%B2%D1%96%D1%80%D0%B8%D1%82%D0%B8%D1%81%D1%8F
 +
[[Категорія:ФУФКМ2024]]
 +
[[Категорія:Слова 2024 року]] [[Категорія:Ох]]

Версія за 23:54, 28 березня 2024

Озві́ритися, -рюся, -ришся, озві́рчитися, -чуся, -чишся, гл. Разъяриться, сдѣлаться звѣремъ.

Охижіти, -жію, -єш, гл. Разъяриться, озлиться. Годинонько ж моя! Як вона охижіла, яке страшне зробимся в неї те личко гоже. МВ. (О. 1862. III. 43).

Сучасні словники

Українські словники

====[https://sum.in.ua/s/Okhyzhity https://sum.in.ua/s/Ozvirity Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980) ]====

ОЗВІРІТИ, рію, ріст, док.

1. Стати жорстоким, лютим, подібним до звіра. Скоро під шомполами показалася кров, і гетьманець зовсім озвірів: — Дужче! Дужче! — ревів він (Іван Багмут, Опов., 1959, 24); — В Сокілці сходку, кажуть, порубав [Махно], в Галещині — сестер милосердних. — Озвірів уже, видно, зовсім. На жінок беззахисних шаблю підняв (Олесь Гончар, II, 1959, 240).

2. Дуже розгніватися, розсердитися; розлютитися. Бугорський одразу озвірів,.. вхопив Тарасового кашкета, швиргонув Тарасові в лице (Степан Васильченко, II, 1959, 376); — Тебе заціпить сьогодні чи ні? — озвірів Тимко (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 19); //  Набирати звірячого, злобного виразу (про обличчя, очі).

3. Утратити людську подобу, стати схожим на звіра. Я не хочу на світі завадою буть, Я не хочу вдуріть і живцем озвіріть — Радше темную ніч, аніж світло зустріть! (Іван Франко, XI, 1952, 48).

ОХИЖІТИ, ію, ієш, док., рідко. Розлютуватися, озвіріти. Та кричить же то [панночка], боже! ..Як вона охижіла, яке страшне зробилося в неї те личко гожес!.. (Марко Вовчок, I, 1955, 111); — Плакати тут треба, а не сміятися, — несподівано охижів Гаркуша (Олесь Гончар, Таврія, 1952, 50).

Значення

  1. розлютуватися
  2. озвіріти,
  3. розсердитися,
  4. стати жорстоким.

Ілюстрації

Альфа.jpeg Альфа 2.jpeg


Див. також

Cпоріднені слова зі словника Грінченка

https://wiki.kubg.edu.ua/%D0%9E%D0%B7%D0%B2%D1%96%D1%80%D0%B8%D1%82%D0%B8%D1%81%D1%8F

Отримано з https://wiki.kubg.edu.ua/index.php?title=Озвіритися&oldid=378917