Овчина

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Овчи́на, -ни, ж. 1) Овчина, овечья шкура. 2) мн. Овечья шуба. Із якої се причини вбралась теща у овчини? Нп.


Сучасні словники

Словник української мови

ОВЧИ́НА, и, жін. Вироблена овеча шкура. Душно а хаті, а сиділи, хоч простоволосі, та в кожухах, у свитах, тільки порозстібалися, а не скидали. Пропахлі потом, овчинами, чорноземом (Андрій Головко, II, 1957, 71); Головань розстебнув масивне, потерте на рукавах пальто. Воно виявилося підбитим сірою овчиною (Микола Руденко, Остання шабля. 1959, 25).

Орфографічний словник української мови

овчи́на іменник жіночого роду шкура


Ілюстрації

Ovchina.jpg Ovchina1.jpg Ovchina2.jpg Ovchina3.jpg

Медіа

Див. також

Вівчарь

Вівця

Югас

Джерела та література

Цікаві факти