Відмінності між версіями «Оболонь»

Версія за 22:38, 20 грудня 2020

Оболо́нь, -ні, ж. Низменное луговое пространство. Мкр. Н. 23. В чистім полі на оболоні там іграв коник вороненький. Нп. Приїхав гість та й став на поміст, роспустив коні по всій оболоні. Ном. стр. 291, № 32.

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках ОБОЛО́НЬ, і, жін. Заплавні луки. Сонце ховалось за межигірський бір, .. а далекі озерця на оболоні.. і річка Почайна горіли, наче розтоплене золото (Нечуй-Левицький, I, 1956, 432); Тихо в гаї і в селищі, Спить ще оболонь (Іван Франко, XIII, 1954, 179); На сизі ще від мулу оболоні Гонив повільних буйволів орач (Микола Бажан, Нашому юнацтву, 1950, 26).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, 1974. — Стор. 550.

Оболо́нь (оболоня, оболоння, болонь, блонь) — заплавна лука[1][2]. Оболоні розташовані в заплавах річок і щороку заливаються весняними водами. Інколи оболонями називають і самі заплави, низові рівнини біля озер, ставків. Оболоні типові в помірному кліматичному поясі, особливо поширені в лісовій і лісостеповій зонах, де займають в долинах рівнинних річок (Дніпро, Волга, Об, Рейн, Темза, Міссісіпі) значні площі.

В Україні заплавні луки найширше представлені на Поліссі та в Лісостепу, де сильно розвинена гідромережа. У степовій частині країни, де річок менше, вони трапляються значно рідше. За невеликим винятком оболоні виникли на місці зведених заплавних лісів. Синантропно-первинні заплавні луки, що розвинулися на новоутворених річкових ділянках, лісовою рослинністю не заростають завдяки діяльності людини (сінокосіння і випасання худоби). Природні (первинні) луки властиві виключно притерасним частинам заплав лісостепових і степових річок із засоленими ґрунтами, на яких лісова рослинність не розвивається.

Ілюстрації

Медіа

Див. також

Джерела та література

http://sum.in.ua/s/obolonj https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9E%D0%B1%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%BD%D1%8C

Зовнішні посилання