Ми

Ми, мѣст. Мы.

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

МИ, нас, займ. особ. 1 ос. мн. 1. Уживається для називання двох чи багатьох осіб разом з тим, хто говорить. Ми вкупочці колись росли. Маленькими собі любились (Тарас Шевченко, II, 1963, 229); Сиділи ми при згаслому багатті усі гуртом, — а гурт нас був чималий (Леся Українка, I, 1951, 293); Ми вийшли з готелю: Сев, я й актор-тубілець (Юрій Яновський, II, 1958, 44); // Уживається на позначення групи людей, зв'язаних спільним походженням, заняттями, поглядами і т. ін., до якої входить і мовець. Хто багатому дав його багатство? Ми, мужики. І звідки сила в нього? З нас, мужиків... (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 72); [Мавка:] У лісі в нас нема свекрух ніяких (Леся Українка, III, 1952, 229); Хвилюйся, робочих голів океан, ми Леніна пам'ять лелієм (Володимир Сосюра, I, 1957, 144); // Уживається для називання неозначеної особи. Не так воно робиться, як нам хочеться (Номис, 1864, № 5371); [Панько:] Грошей заробили дещицю, але переконалися: що там найкраще, де нас нема (Карпенко-Карий, II, 1960, 160); Не страшний, моє дитя, нам час останнього походу — Без вороття (Максим Рильський, I, 1960, 141). У нас — у нашій сім'ї, країні, у нашому суспільстві тощо. Недавно, недавно у нас в Україні Старий Котляревський отак щебетав; Замовк неборака (Тарас Шевченко, I, 1963, 19); — Знаєш, Марку, не ті тепер люди, що перше. І в нас була забастовка (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 66); — У нас робота для всіх знайдеться. Нудно буде сидіти склавши руки (Петро Панч, Синів.., 1959, 9). ♦ Між (межи) нами [кажучи] див. між. 2. Разом з прийм. «з» та оруд. в. ім. або іншого займ. означає: я і ще хтось один. [Перелесник:] Таж ми з тобою колись були товариші (Леся Українка, III, 1952, 245); Яблука доспіли, яблука червоні! Ми з тобою йдемо стежкою в саду (Максим Рильський, I, 1960, 129). 3. Уживається замість «я»: а) в авторській мові (у розповіді, науковому викладі). — Був собі одважний лицар, Нам його згадать до речі (Леся Українка, I, 1951, 377); б) (розм.) часто для підкреслення поважності своєї особи. Іде додому уночі П'яненький сотник, а йдучи Собі веселий розмовляє: — Нехай і наших люде знають! Нехай і сивий і горбатий, А ми!.. хе! хе! а ми жонаті! (Тарас Шевченко, II, 1963, 199); Баришня виписала квитанцію, кинула на столик. — Подумаєш, розкричався. Ми не таких бачили, — прошипіла вона (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 54); в) (заст.) в офіційних документах від особи монарха; у мові монарха. В кедрових палатах, мов несамовитий, Давид похожає і, о цар неситий, Сам собі говорить: — Я... Ми повелим! Я цар над божіїм народом! (Тарас Шевченко, II, 1963, 91); г) у жартівливо-іронічних висловах. [Одарка:] Просимо вас, не смійтеся з нас; .. ви за нами не дуже, а ми за вами й байдуже!.. (Марко Кропивницький, I, 1958, 72). 4. жарт. Уживається замість займ. 2-ї або 3-ї ос. одн. в емоційно-експресивному мовленні. Майка.. засоромлено уткнулась головою в коліна матері. — Ми ще маленькі, ще підростемо, — відповіла мати за доньку (Гордій Коцюба, Нові береги, 1959, 405). Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 699.

"Словопедія"

МИ нескл., ср. (ит. mi) (муз.). Одна из нот музыкальной гаммы. Взять верхнее ми. МИ ми 1. ср. нескл. 1) Один из музыкальных звуков, третья ступень основного диатонического звукоряда, начинающегося с "до". 2) Название ноты, обозначающей такой звук. 2. ср. нескл. Название буквы греческого алфавита. Этимологический русскоязычный словарь Фасмера МИ "мне", укр. ми, блр. мi, ст.-слав. ми , болг. ми (Младенов 296), сербохорв. ми, словен., чеш., польск., в.-луж., н.-луж. mi. Стар. энклит. дат. ед., и.-е. *moi. Родственно др.-инд. me – род.-дат., авест. me – род.-дат., др.-лит. mi – дат. ед., греч. , , лат. mi (mi fili); см. Бернекер 2, 36 и сл.; Вальде–Гофм. 2, 84 и сл.; Траутман, ВSW 179; Уленбек, Aind. Wb. 208. Лит. диал. mаi (привлекаемое Бугой (Aist. Stud. 79)), но мнению Арумаа, (Unters. 34), получено в результате диссимиляции из дат. ед. mani (см. мне).

УКРЛІТ.ORG_Cловник

МИ, нас, займ. особ. 1 ос. мн. 1. Уживається для називання двох чи багатьох осіб разом з тим, хто говорить. Ми вкупочці колись росли, Маленькими собі любились (Шевч., II, 1963, 229); Сиділи ми при згаслому багатті усі гуртом, — а гурт нас був чималий (Л. Укр., І, 1951, 293); Ми вийшли з готелю: Сев, я й актор-тубілець (Ю. Янов., II, 1958, 44); // Уживається на позначення групи людей, зв’язаних спільним походженням, заняттями, поглядами і т. ін., до якої входить і мовець. Хто багатому дав його багатство? Ми, мужики. І звідки сила в нього? З нас, мужиків… (Коцюб., II, 1955, 72); [Мавка:] У лісі в нас нема свекрух ніяких (Л. Укр., III, 1952, 229); Хвилюйся, робочих голів океан, ми Леніна пам’ять лелієм(Сос., І, 1957, 144); // Уживається для називання неозначеної особи. Не так воно робиться, як нам хочеться (Номис, 1864, № 5371); [Панько:] Грошей заробили дещицю, але переконалися: що там найкраще, де нас нема (К.-Карий, II, 1960, 160); Не страшний, моє дитя, нам час останнього походу — Без вороття (Рильський, І, 1960, 141). У нас — у нашій сім’я, країні, у нашому суспільстві тощо. Недавно, недавно у нас в Україні Старий Котляревський отак щебетав; Замовк неборака (Шевч., І, 1963, 19); — Знаєш, Марку, не ті тепер люди, що перше. І в нас була забастовка (Коцюб., II, 1955, 66); — У нас робота для всіх знайдеться. Нудно буде сидіти склавши руки (Панч, Синів.., 1959, 9). ◊ Між (межи́) на́ми [ка́жучи] див. між. 2. Разом з прийм. "з" та оруд. в. ім. або іншого займ. означає: я і ще хтось один. [Перелесник:] Таж ми з тобою колись були товариші (Л. Укр., III, 1952, 245); Яблука доспіли, яблука червоні! Ми з тобою йдемо стежкою в саду (Рильський, І, 1960, 129). 3. Уживається замість "я": а) в авторській мові (у розповіді, науковому викладі). — Був собі одважний лицар, Нам його згадать до речі (Л. Укр., І, 1951, 377); б) (розм.) часто для підкреслення поважності своєї особи. Іде додому уночі П’яненький сотник, а йдучи Собі веселий розмовляє: — Нехай і наших люде знають! Нехай і сивий і горбатий, А ми!.. хе! хе! а ми жонаті! (Шевч., II, 1963, 199); Баришня виписала квитанцію, кинула на столик. — Подумаєш, розкричався. Ми не таких бачили, — прошипіла вона (Тют., Вир, 1964, 54); в) (заст.) в офіційних документах від особи монарха; у мові монарха. В кедрових палатах, мов несамовитий, Давид похожає і, о цар неситий, Сам собі говорить: — Я… Ми повелим! Я цар над божіїм народом! (Шевч., II, 1963, 91); г) у жартівливо-іронічних висловах. [Одарка:] Просимо вас, не смійтеся з нас; .. ви за нами не дуже, а ми за вами й байдуже!.. (Кроп., І, 1958, 72). 4. жарт. Уживається замість займ. 2-ї або 3-ї ос. одн. в емоційно-експресивному мовленні. Майка.. засоромлено уткнулась головою в коліна матері. — Ми ще маленькі, ще підростемо, — відповіла мати за доньку (Коцюба, Нові береги, 1959, 405). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 699.

Іноземні словники

українська-англійська Словник

МИ англійська WE

Словари и энциклопедии на Академике

МИ • 1ми (род. нас); мест. мы Українсько-російський словник См. также в других словарях: • Ми — марка вертолётов, созданных в ОКБ, возглавлявшемся М. Л. Милем (см. Московский вертолётный завод имени М. Л. Миля). При жизни Миля марка присваивалась вертолёту при запуске его в серию. Основное направление деятельности предприятия создание… … Энциклопедия техники • МИ — фак. МИ факультет международной информации после: МЖ МГИМО МИД РФ образование и наука, РФ фак. МИ МГИМО МИ машина илососная МИ Морской институт … Словарь сокращений и аббревиатур • МИ — (в музыке) нота, 3 ья в гамме. Словарь иностранных слов, вошедших в состав русского языка. Павленков Ф., 1907. ми (лат. mi) один из муз. звуков, 3 я ступень основного диатонического звукоряда; буквенное обозначение звука ми лат. e. Новый словарь… … Словарь иностранных слов русского языка • Ми — Ми: Ми нота. Ми знак каны. Марка советских/российских вертолётов ОКБ им. Миля. Фамилия: Густав Ми (1868 1957) немецкий физик. Уильям Ми (англ. William Mee) английский поэт. См. также MI (значения) … Википедия ===[https://yandex.ru/sitesearch?text=%D0%BC%D0%B8+%D1%83%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D1%86%D1%96+%D0%B1%D1%83%D0%BB%D0%B8+%D0%BD%D0%B0%D1%80%D0%BE%D0%B4%D0%BE%D0%BC+%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D0%B8&searchid=201221&l10n=ru&web=0&lr=143&redircnt=1480968396.1 Український освітній ресурс всі предмети]=== Тим, що сьогодні ми ще є народом, а не безликою отарою, завдячуємо українському слову, українській пісні та українському мистецтву. Це ті легендарні кити, що з розбурханого океану лихоліть винесли на своїх спинах нашу національну душу. Це ті могутні атланти, які на своїх плечах тримають українську націю сьогодні.

МИ Є НАРОД

Ми, українці, були народом, коли, об’єднавшись, відбивали чужинецькі навали, коли ставали під козацькі прапори Богдана Хмельницького і освячували гайдамацькі ножі в Холодному Яру. Ми підносилися до рівня великого європейського народу у філософії Григорія Сковороди і геніальній поезії Тараса Шевченка, Івана Франка, Лесі Українки, у музиці Миколи Лисенка та у творчості театру корифеїв. Ми демонстрували світові могутній інтелект народу у відкриттях наших учених: Володимира Вернадського, Миколи Кибальчича, Віктора Глушкова. І ми, українці, переставали бути народом, догідливо сплачуючи данину ординським ханам та всіляким іншим завойовникам, терплячи наругу й знущання над собою, своєю вірою, культурою, дозволяючи принижувати власну людську й національну гідність різним зайдам. Ми втрачали високе звання народу, коли приречено схиляли голови перед тиранами, оспівуючи чужих вождів і власних манкуртів. Усе, усе фіксується на скрижалях історії. Усвідомлення себе як народу завжди надавало нам сили і здобувало нам перемоги. Коли ж ми переймалися рабською психологією, підставляючи зігнуті спини під канчуки, ми неминуче зазнавали поразки. Покірливо дозволяю чи вигрібати останні зернинки з убогих хатніх закутків, прирікаючи своїх дітей і себе на голодну смерть, ми ставали безликою сірою масою. Такою ж невиразною, за сучасною термінологією, зомбованою масою виглядали й учасники мітингів, які вимагали страти «ворогам народу». Але ж у тих списках значилися й наші улюблені письменники, композитори, артисти, вчені з європейською славою! Свідомо перетворюючи свій народ на агресивний натовп, влада з його ж таки благословення знищувала тих, наймудрішііх, найталановитіших, найсміливіших, яких вона найбільше боялася. То була не тільки наша трагедія, а й наша ганьба. Зазнаючи поразок, ми втрачали все: гідність і державу з Богом даною назвою Україна. Ми ставали в кращому разі Малоросією, а то й Хохляндією, більшість якої вражена вірусом меншовартості. Уроки історії необхідно пам’ятати й робити висновки. Уперше від летаргічного сну ми пробудилися одинадцять років тому, випроставшись нарешті на повний зріст і на весь світ заявивши, що таки є народом! Ми в центрі Європи, і нас п’ятдесят мільйонів. На кожного жителя ми вже вирощували по тонні зерна, і тепер воно має бути нашим. Так само, як цукор. Так само, як чавун, сталь, вугілля і кораблі, побудовані на наших заводах. Усі. ми, такі різні, одинадцять літ тому стали єдиними у прагненні реалізувати мрії багатьох попередніх поколінь наших співвітчизників. Романтично настроєні, щиро переконані в справедливості власних намірів, ми спершу й не помітили, що плодами нашої незалежності насамперед спритно скористалися ті, про яких геніальний Франко писав: «Ти, брате, любиш Русь, як хліб і кусень сала». Кожному з нас хочеться, аби якнайшвидше ми подолали соціальні негаразди і вийшли нарешті на стовпову дорогу розвитку. Ми є великий народ і маємо пам’ятати це. У наших руках доля вітчизни, її теперішнє й майбутнє. Ми маємо головне історичне завоювання — незалежність. (430 слів) (За О. Глушком)

Ілюстрації

Медіа

Ми Українці Ми українці МИ УКРАЇНЦІ

Аудіа

Текст пісні «Ми козаки»

музика і слова Михайла Назарця

Ми – українці Василь Дунець Слова пісні Ми - нащадки козацького роду Українцями гордо звемось. Ми цінуємо честь і свободу, І повік ворогам не здамось.

Цікаві факти

Матеріал з Вікіпедії

Ми

Див. також

О. Олесь

Як довго ждали ми своєї волі слова, І ось воно співа, бринить... Бринить, співає наша мова, Чарує, тішить і п’янить.

Як довго ждали ми... Уклін чолом народу, Що рідну мову нам зберіг, Зберіг в таку страшну негоду, Коли він сам стоять не міг... [1]

Василь СИМОНЕНКО

Ми думаємо, правнуки, про вас.

Ми думаєм про вас. В погожі літні ночі, В морозні ранки і вечірній час, На свята гомінки і в дні робочі, Нащадки дорогі, ми захищаєм вас. 1.II.1958 Джерело: В.Симоненко. У твоєму імені живу. "Веселка", К., 1994.

Ψ █ МИ ПАТРІОТИ УКРАЇНИ █ Ψ

Чим більше нас - тим менше аргументів у наших ворогів!

ІЗБОРНИК

Дурні та гордії ми люди На всіх шляхах, по всій усюді, А хвалимось, що ось-то ми І над землею і водою, І од палат та до тюрми Усе царі, а над собою Аж деспоти — такі царі, І на престолі і в неволі, І все-то те по добрій волі, По волі розуму горить, Як той маяк у син[ім] морі Чи те... в житейськім. Само так У нас у костяній коморі Горить розумний той маяк, А ми оливи наливаєм Та байдуже собі співаєм — Чи то в годину, чи в напасть.

Орли, орли ви сизокрилі, Поки вам лихо не приснилось, Хоч невеличке, хоч на час! А там — під лавою в шиночку Сховаєтесь у холодочку. Огонь небесний той погас, І в тую костяну комору Полізли свині ізнадвору, Мов у калюжу, та й сопуть. І добре роблять, що кують На руки добрії кайдани Та чарки в руки не дають Або ножа, а то б зарані Гарненько з лиха б напились, А потім з жалю заридали Та батька, матір прокляли І тих, що до хреста держали. А потім ніж — і потекла Свиняча кров, як та смола, З печінок ваших поросячих. А потім...

«ДУРНІ ТА ГОРДІЇ МИ ЛЮДИ...»

Джерело тексту: чорновий автограф в альбомі Шевченка 1846 — 1850 рр. (ІЛ, ф. 1, № 108, арк. 27 звор.).

[http://oorazom.org.ua/ Громадська організація Центр громадських ініціатив «МИ РАЗОМ»ї

Ми - спільнота небайдужих людей, для яких Нова Україна – не мрія, а мета, до якої ми наближаємось своїми щоденними справами. Ми об'єднали свої зусилля заради досягнення загальних цілей нашої Організації на основі взаємної довіри та визнання індивідуальної незалежності кожного. Наші цінності - служіння суспільству, справедливість і чесність, колективна професійна праця на загальне благо, постійне самовдосконалення. Ми молода команда, але кожен наш Проект здатен змінити життя людей в країні. Якщо ти відчуваєш, що здатен змінити світ – приєднуйся! Ми – разом і нас почують!