Ми

Ми, мѣст. Мы.

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

МИ, нас, займ. особ. 1 ос. мн. 1. Уживається для називання двох чи багатьох осіб разом з тим, хто говорить. Ми вкупочці колись росли. Маленькими собі любились (Тарас Шевченко, II, 1963, 229); Сиділи ми при згаслому багатті усі гуртом, — а гурт нас був чималий (Леся Українка, I, 1951, 293); Ми вийшли з готелю: Сев, я й актор-тубілець (Юрій Яновський, II, 1958, 44); // Уживається на позначення групи людей, зв'язаних спільним походженням, заняттями, поглядами і т. ін., до якої входить і мовець. Хто багатому дав його багатство? Ми, мужики. І звідки сила в нього? З нас, мужиків... (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 72); [Мавка:] У лісі в нас нема свекрух ніяких (Леся Українка, III, 1952, 229); Хвилюйся, робочих голів океан, ми Леніна пам'ять лелієм (Володимир Сосюра, I, 1957, 144); // Уживається для називання неозначеної особи. Не так воно робиться, як нам хочеться (Номис, 1864, № 5371); [Панько:] Грошей заробили дещицю, але переконалися: що там найкраще, де нас нема (Карпенко-Карий, II, 1960, 160); Не страшний, моє дитя, нам час останнього походу — Без вороття (Максим Рильський, I, 1960, 141). У нас — у нашій сім'ї, країні, у нашому суспільстві тощо. Недавно, недавно у нас в Україні Старий Котляревський отак щебетав; Замовк неборака (Тарас Шевченко, I, 1963, 19); — Знаєш, Марку, не ті тепер люди, що перше. І в нас була забастовка (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 66); — У нас робота для всіх знайдеться. Нудно буде сидіти склавши руки (Петро Панч, Синів.., 1959, 9). ♦ Між (межи) нами [кажучи] див. між. 2. Разом з прийм. «з» та оруд. в. ім. або іншого займ. означає: я і ще хтось один. [Перелесник:] Таж ми з тобою колись були товариші (Леся Українка, III, 1952, 245); Яблука доспіли, яблука червоні! Ми з тобою йдемо стежкою в саду (Максим Рильський, I, 1960, 129). 3. Уживається замість «я»: а) в авторській мові (у розповіді, науковому викладі). — Був собі одважний лицар, Нам його згадать до речі (Леся Українка, I, 1951, 377); б) (розм.) часто для підкреслення поважності своєї особи. Іде додому уночі П'яненький сотник, а йдучи Собі веселий розмовляє: — Нехай і наших люде знають! Нехай і сивий і горбатий, А ми!.. хе! хе! а ми жонаті! (Тарас Шевченко, II, 1963, 199); Баришня виписала квитанцію, кинула на столик. — Подумаєш, розкричався. Ми не таких бачили, — прошипіла вона (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 54); в) (заст.) в офіційних документах від особи монарха; у мові монарха. В кедрових палатах, мов несамовитий, Давид похожає і, о цар неситий, Сам собі говорить: — Я... Ми повелим! Я цар над божіїм народом! (Тарас Шевченко, II, 1963, 91); г) у жартівливо-іронічних висловах. [Одарка:] Просимо вас, не смійтеся з нас; .. ви за нами не дуже, а ми за вами й байдуже!.. (Марко Кропивницький, I, 1958, 72). 4. жарт. Уживається замість займ. 2-ї або 3-ї ос. одн. в емоційно-експресивному мовленні. Майка.. засоромлено уткнулась головою в коліна матері. — Ми ще маленькі, ще підростемо, — відповіла мати за доньку (Гордій Коцюба, Нові береги, 1959, 405). Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 699.

"Словопедія"

МИ нескл., ср. (ит. mi) (муз.). Одна из нот музыкальной гаммы. Взять верхнее ми. МИ ми 1. ср. нескл. 1) Один из музыкальных звуков, третья ступень основного диатонического звукоряда, начинающегося с "до". 2) Название ноты, обозначающей такой звук. 2. ср. нескл. Название буквы греческого алфавита. Этимологический русскоязычный словарь Фасмера МИ "мне", укр. ми, блр. мi, ст.-слав. ми , болг. ми (Младенов 296), сербохорв. ми, словен., чеш., польск., в.-луж., н.-луж. mi. Стар. энклит. дат. ед., и.-е. *moi. Родственно др.-инд. me – род.-дат., авест. me – род.-дат., др.-лит. mi – дат. ед., греч. , , лат. mi (mi fili); см. Бернекер 2, 36 и сл.; Вальде–Гофм. 2, 84 и сл.; Траутман, ВSW 179; Уленбек, Aind. Wb. 208. Лит. диал. mаi (привлекаемое Бугой (Aist. Stud. 79)), но мнению Арумаа, (Unters. 34), получено в результате диссимиляции из дат. ед. mani (см. мне).

УКРЛІТ.ORG_Cловник

МИ, нас, займ. особ. 1 ос. мн. 1. Уживається для називання двох чи багатьох осіб разом з тим, хто говорить. Ми вкупочці колись росли, Маленькими собі любились (Шевч., II, 1963, 229); Сиділи ми при згаслому багатті усі гуртом, — а гурт нас був чималий (Л. Укр., І, 1951, 293); Ми вийшли з готелю: Сев, я й актор-тубілець (Ю. Янов., II, 1958, 44); // Уживається на позначення групи людей, зв’язаних спільним походженням, заняттями, поглядами і т. ін., до якої входить і мовець. Хто багатому дав його багатство? Ми, мужики. І звідки сила в нього? З нас, мужиків… (Коцюб., II, 1955, 72); [Мавка:] У лісі в нас нема свекрух ніяких (Л. Укр., III, 1952, 229); Хвилюйся, робочих голів океан, ми Леніна пам’ять лелієм(Сос., І, 1957, 144); // Уживається для називання неозначеної особи. Не так воно робиться, як нам хочеться (Номис, 1864, № 5371); [Панько:] Грошей заробили дещицю, але переконалися: що там найкраще, де нас нема (К.-Карий, II, 1960, 160); Не страшний, моє дитя, нам час останнього походу — Без вороття (Рильський, І, 1960, 141). У нас — у нашій сім’я, країні, у нашому суспільстві тощо. Недавно, недавно у нас в Україні Старий Котляревський отак щебетав; Замовк неборака (Шевч., І, 1963, 19); — Знаєш, Марку, не ті тепер люди, що перше. І в нас була забастовка (Коцюб., II, 1955, 66); — У нас робота для всіх знайдеться. Нудно буде сидіти склавши руки (Панч, Синів.., 1959, 9). ◊ Між (межи́) на́ми [ка́жучи] див. між. 2. Разом з прийм. "з" та оруд. в. ім. або іншого займ. означає: я і ще хтось один. [Перелесник:] Таж ми з тобою колись були товариші (Л. Укр., III, 1952, 245); Яблука доспіли, яблука червоні! Ми з тобою йдемо стежкою в саду (Рильський, І, 1960, 129). 3. Уживається замість "я": а) в авторській мові (у розповіді, науковому викладі). — Був собі одважний лицар, Нам його згадать до речі (Л. Укр., І, 1951, 377); б) (розм.) часто для підкреслення поважності своєї особи. Іде додому уночі П’яненький сотник, а йдучи Собі веселий розмовляє: — Нехай і наших люде знають! Нехай і сивий і горбатий, А ми!.. хе! хе! а ми жонаті! (Шевч., II, 1963, 199); Баришня виписала квитанцію, кинула на столик. — Подумаєш, розкричався. Ми не таких бачили, — прошипіла вона (Тют., Вир, 1964, 54); в) (заст.) в офіційних документах від особи монарха; у мові монарха. В кедрових палатах, мов несамовитий, Давид похожає і, о цар неситий, Сам собі говорить: — Я… Ми повелим! Я цар над божіїм народом! (Шевч., II, 1963, 91); г) у жартівливо-іронічних висловах. [Одарка:] Просимо вас, не смійтеся з нас; .. ви за нами не дуже, а ми за вами й байдуже!.. (Кроп., І, 1958, 72). 4. жарт. Уживається замість займ. 2-ї або 3-ї ос. одн. в емоційно-експресивному мовленні. Майка.. засоромлено уткнулась головою в коліна матері. — Ми ще маленькі, ще підростемо, — відповіла мати за доньку (Коцюба, Нові береги, 1959, 405). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 699.

Іноземні словники

українська-англійська Словник

МИ англійська WE

Словари и энциклопедии на Академике

МИ • 1ми (род. нас); мест. мы Українсько-російський словник См. также в других словарях: • Ми — марка вертолётов, созданных в ОКБ, возглавлявшемся М. Л. Милем (см. Московский вертолётный завод имени М. Л. Миля). При жизни Миля марка присваивалась вертолёту при запуске его в серию. Основное направление деятельности предприятия создание… … Энциклопедия техники • МИ — фак. МИ факультет международной информации после: МЖ МГИМО МИД РФ образование и наука, РФ фак. МИ МГИМО МИ машина илососная МИ Морской институт … Словарь сокращений и аббревиатур • МИ — (в музыке) нота, 3 ья в гамме. Словарь иностранных слов, вошедших в состав русского языка. Павленков Ф., 1907. ми (лат. mi) один из муз. звуков, 3 я ступень основного диатонического звукоряда; буквенное обозначение звука ми лат. e. Новый словарь… … Словарь иностранных слов русского языка • Ми — Ми: Ми нота. Ми знак каны. Марка советских/российских вертолётов ОКБ им. Миля. Фамилия: Густав Ми (1868 1957) немецкий физик. Уильям Ми (англ. William Mee) английский поэт. См. также MI (значения) … Википедия ===[https://yandex.ru/sitesearch?text=%D0%BC%D0%B8+%D1%83%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D1%86%D1%96+%D0%B1%D1%83%D0%BB%D0%B8+%D0%BD%D0%B0%D1%80%D0%BE%D0%B4%D0%BE%D0%BC+%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D0%B8&searchid=201221&l10n=ru&web=0&lr=143&redircnt=1480968396.1 Український освітній ресурс всі предмети]=== Тим, що сьогодні ми ще є народом, а не безликою отарою, завдячуємо українському слову, українській пісні та українському мистецтву. Це ті легендарні кити, що з розбурханого океану лихоліть винесли на своїх спинах нашу національну душу. Це ті могутні атланти, які на своїх плечах тримають українську націю сьогодні.

Ілюстрації

Медіа

Ми Українці Ми українці МИ УКРАЇНЦІ

Аудіа

Текст пісні «Ми козаки»

музика і слова Михайла Назарця

Ми – українці Василь Дунець Слова пісні Ми - нащадки козацького роду Українцями гордо звемось. Ми цінуємо честь і свободу, І повік ворогам не здамось.

МИ ГРІНЧЕНКІВЦІ

Посвята першокурсників у студенти Грінченківці Студенти Університетського коледжу

Студенти Університетського коледжу Київського університету імені Бориса Грінченка читають вірш про рідну мову

Цікаві факти

МИ Є НАРОД

Ми, українці, були народом, коли, об’єднавшись, відбивали чужинецькі навали, коли ставали під козацькі прапори Богдана Хмельницького і освячували гайдамацькі ножі в Холодному Яру. Ми підносилися до рівня великого європейського народу у філософії Григорія Сковороди і геніальній поезії Тараса Шевченка, Івана Франка, Лесі Українки, у музиці Миколи Лисенка та у творчості театру корифеїв. Ми демонстрували світові могутній інтелект народу у відкриттях наших учених: Володимира Вернадського, Миколи Кибальчича, Віктора Глушкова. І ми, українці, переставали бути народом, догідливо сплачуючи данину ординським ханам та всіляким іншим завойовникам, терплячи наругу й знущання над собою, своєю вірою, культурою, дозволяючи принижувати власну людську й національну гідність різним зайдам. Ми втрачали високе звання народу, коли приречено схиляли голови перед тиранами, оспівуючи чужих вождів і власних манкуртів. Усе, усе фіксується на скрижалях історії. Усвідомлення себе як народу завжди надавало нам сили і здобувало нам перемоги. Коли ж ми переймалися рабською психологією, підставляючи зігнуті спини під канчуки, ми неминуче зазнавали поразки. Покірливо дозволяю чи вигрібати останні зернинки з убогих хатніх закутків, прирікаючи своїх дітей і себе на голодну смерть, ми ставали безликою сірою масою. Такою ж невиразною, за сучасною термінологією, зомбованою масою виглядали й учасники мітингів, які вимагали страти «ворогам народу». Але ж у тих списках значилися й наші улюблені письменники, композитори, артисти, вчені з європейською славою! Свідомо перетворюючи свій народ на агресивний натовп, влада з його ж таки благословення знищувала тих, наймудрішііх, найталановитіших, найсміливіших, яких вона найбільше боялася. То була не тільки наша трагедія, а й наша ганьба. Зазнаючи поразок, ми втрачали все: гідність і державу з Богом даною назвою Україна. Ми ставали в кращому разі Малоросією, а то й Хохляндією, більшість якої вражена вірусом меншовартості. Уроки історії необхідно пам’ятати й робити висновки. Уперше від летаргічного сну ми пробудилися одинадцять років тому, випроставшись нарешті на повний зріст і на весь світ заявивши, що таки є народом! Ми в центрі Європи, і нас п’ятдесят мільйонів. На кожного жителя ми вже вирощували по тонні зерна, і тепер воно має бути нашим. Так само, як цукор. Так само, як чавун, сталь, вугілля і кораблі, побудовані на наших заводах. Усі. ми, такі різні, одинадцять літ тому стали єдиними у прагненні реалізувати мрії багатьох попередніх поколінь наших співвітчизників. Романтично настроєні, щиро переконані в справедливості власних намірів, ми спершу й не помітили, що плодами нашої незалежності насамперед спритно скористалися ті, про яких геніальний Франко писав: «Ти, брате, любиш Русь, як хліб і кусень сала». Кожному з нас хочеться, аби якнайшвидше ми подолали соціальні негаразди і вийшли нарешті на стовпову дорогу розвитку. Ми є великий народ і маємо пам’ятати це. У наших руках доля вітчизни, її теперішнє й майбутнє. Ми маємо головне історичне завоювання — незалежність. (430 слів) (За О. Глушком)

Матеріал з Вікіпедії

Ми

Див. також

О. Олесь

Як довго ждали ми своєї волі слова, І ось воно співа, бринить... Бринить, співає наша мова, Чарує, тішить і п’янить.

Як довго ждали ми... Уклін чолом народу, Що рідну мову нам зберіг, Зберіг в таку страшну негоду, Коли він сам стоять не міг... [1]

Василь СИМОНЕНКО

Ми думаємо, правнуки, про вас.

Ми думаєм про вас. В погожі літні ночі, В морозні ранки і вечірній час, На свята гомінки і в дні робочі, Нащадки дорогі, ми захищаєм вас. 1.II.1958 Джерело: В.Симоненко. У твоєму імені живу. "Веселка", К., 1994.

ІЗБОРНИК

Дурні та гордії ми люди На всіх шляхах, по всій усюді, А хвалимось, що ось-то ми І над землею і водою, І од палат та до тюрми Усе царі, а над собою Аж деспоти — такі царі, І на престолі і в неволі, І все-то те по добрій волі, По волі розуму горить, Як той маяк у син[ім] морі Чи те... в житейськім. Само так У нас у костяній коморі Горить розумний той маяк, А ми оливи наливаєм Та байдуже собі співаєм — Чи то в годину, чи в напасть.

Орли, орли ви сизокрилі, Поки вам лихо не приснилось, Хоч невеличке, хоч на час! А там — під лавою в шиночку Сховаєтесь у холодочку. Огонь небесний той погас, І в тую костяну комору Полізли свині ізнадвору, Мов у калюжу, та й сопуть. І добре роблять, що кують На руки добрії кайдани Та чарки в руки не дають Або ножа, а то б зарані Гарненько з лиха б напились, А потім з жалю заридали Та батька, матір прокляли І тих, що до хреста держали. А потім ніж — і потекла Свиняча кров, як та смола, З печінок ваших поросячих. А потім...

«ДУРНІ ТА ГОРДІЇ МИ ЛЮДИ...»

Джерело тексту: чорновий автограф в альбомі Шевченка 1846 — 1850 рр. (ІЛ, ф. 1, № 108, арк. 27 звор.).

Громадська організація Центр громадських ініціатив «МИ РАЗОМ»

Ми - спільнота небайдужих людей, для яких Нова Україна – не мрія, а мета, до якої ми наближаємось своїми щоденними справами. Ми об'єднали свої зусилля заради досягнення загальних цілей нашої Організації на основі взаємної довіри та визнання індивідуальної незалежності кожного. Наші цінності - служіння суспільству, справедливість і чесність, колективна професійна праця на загальне благо, постійне самовдосконалення. Ми молода команда, але кожен наш Проект здатен змінити життя людей в країні. Якщо ти відчуваєш, що здатен змінити світ – приєднуйся! Ми – разом і нас почують!