Люде

Люде, -де́й, мн. 1) Люди. Бог Богом, а люде людьми. Ном. № 170. Бог судить не так, як люде. Ном. № 34. От уже й люде трапляються, от уже й заміж пора Які там, мамо, люде? Харько Кабиця. О. 1861. XI. Кух. 13. З його люде будуть. Изъ него толкъ будетъ. Ном. № 4866. Я тоді ще бачив, які з його люде будуть. Вас за людей мають. Васъ считаютъ за людей, къ вамъ относятся какъ къ людямъ. В людях. Публично, при народѣ. Шануй одежу в дворі, вона тебе в людях. Ном. № 11128. 2) Простой народъ. Дивись! пан, а балака, як люде. Ном. № 1244. Чи пани, чи люде? Ном. № 1138. То пани, а ми люде. Ном. № 1139. Ум. Людки́. (Чуб. III. 109), людоньки, людочки. Людоньки! та де в мене гроші взялися? Каменец. у. Людочки! як же я злякалась! Ув. Людиська, люди́ща. Єсть люде, єсть і людиська (людища). Ном. № 2450.