Лупати

Лупа́ти, -па́ю, -єш, гл. Колоть, ломать. Срібні копита кремінь лупають. Чуб. III. 293. Остався він у Криму, лупає сіль вагову. Рудч. Чп. Сам Бог хліб лупав, та й нам давав. Ном. № 12280.

Лупати, -паю, -єш, одн. в. лупнути, -ну, -неш, гл. Мигать, мигнуть. Зорі на дощ дмуться та лупають. Ном. № 567. Лупати очима. Мигать, хлопать глазами. Лупа очима. МВ. (О. 1862. III. 55). Як дам тобі, тілько очима лупнеш. Ном. № 3640. Лупнеш очима вгору, над тобою, між темним гіллям... висять спілі груші. Греб. 402.